6. Антиподи діалектики

Антиподами (альтернативами) діалектики є софістика та метафізика. Антиподи діалектики – це напрямки, які конкурують суперечать або й зовсім заперечують діалектику.

Термін «метафізика» дослівно означає «після фізики». А загалом – це вчення про перші сутності, вищі рівні всього сущого, що не доступні досвідному знанню, а відкриваються лише розумові та інтуїції (з грецької «мета» – між, після, через; «фізика» – природа, наука про природу).

У чому ж виявляється альтернативність діалектики і метафізики як двох концепцій розвитку і методів пізнання?

1. У розумінні зв’язку старого і нового, того, що є, з тим, що виникає і якому належить майбутнє. Питання стоїть так: нове повністю відкидає старе чи якось його затримує для свого подальшого розвитку? Старе повністю зникає чи в «знятому» вигляді залишається в новому?

З точки зору метафізики як концепції розвитку і методу пізнання старе повністю відкидається новим, оскільки вони є протилежностями, котрі виключають одна одну. Це щось подібне до абсолютного знищення старого. Однак в об’єктивній дійсності все відбувається значно складніше. Розвиток включає в себе і старе, тобто все те, що необхідне для дальшого розвитку нового. А це вже діалектичний погляд на процес зв’язку нового зі старим, протилежний метафізиці.

2. У розумінні джерела розвитку, руху, зміни. Фактично метафізика його серйозно і не досліджує, обмежуючись уявленням про «першопоштовх» як джерело руху, тобто знаходить його поза самими предметами і явищами, що є недостатнім з точки зору науки, діалектики, яка таке джерело руху і розвитку вбачає у внутрішній суперечності речей і явищ, в саморусі матерії через ці суперечності.

3. У розумінні «механізму» розвитку, способу переходу від старої до нової якості. З точки зору метафізики, таким «механізмом» є зміна, рух як процес зменшення чи збільшення, тобто як кількісне перетворення існуючого поза якісними змінами, стрибкоподібним розвитком, коли виникає нова якість на основі кількісних змін. За діалектикою розвиток розуміється як складний, суперечливий процес, у якому можливі перерви поступовості, якісні стрибки, виникнення принципово нової якості.

4. У розумінні спрямованості розвитку. Чи відбувається розвиток сущого по прямій, по колу чи якимось іншим шляхом? Це досить важливе філософське питання, яке з’ясовується, тлумачиться метафізикою і діалектикою протилежно. Діалектика, як відомо, виходить з того, що розвиток відбувається не по колу, не за прямою, а за аналогією зі спіраллю, оскільки в процесі розвитку є повтори, повернення назад, відтворення того, що було, але на вищій основі, виникнення тих елементів, яких не було і які залучаються в процесі розвитку, даючи свідчення про поступ, якісне зростання, становлення нового. Таке уявлення, звичайно, дає діалектика як сучасна методологія відображення дійсності.

5. У самому стилі мислення, усвідомленні дійсності. Для метафізики характерна однобічність, абсолютизація, прямолінійність, закостенілість, негнучкість. З точки зору діалектики, щоб справді знати предмет, необхідно охопити, вивчити всі його сторони, всі зв’язки і опосередкування. Треба розглядати предмет у його розвитку, саморусі, зміні. Практика людини має увійти в повне визначення цього предмета як критерій істини.

6. У розумінні суті істинного знання. Якщо діалектика виходить з того, що істинне знання предмета досягається через суперечливий синтез його протилежних визначень, то метафізика істинність такого знання обмежує принципом «або – або», «або те, або інше», синтез протилежних визначень виключається.

7. У розумінні самої суті пізнання. Метафізика розглядає його як результат, діалектика – як процес, що дає змогу охопити суперечливу єдність абсолютної і відносної істин, показати їхню складність, діалектику зв’язку, якісні переходи від емпіричного до теоретичного рівнів.

8. У розумінні картини світу. Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в тяжінні першої до побудови однозначної, статичної і умоглядної картини світу, до підміни дійсно цілісного осягнення його абстрактними конструкціями, перенесенням закономірностей розвитку окремих сфер дійсності на весь світ в цілому у спробі дати завершену і незмінну світоглядну систему, що з точки зору діалектики є недостатнім і тому неприйнятним.

Розглядаючи альтернативність метафізики і діалектики, необхідно, однак, підкреслити, що метафізика не є чимось нелогічним, нерозумним, безрезультатним. Метафізика – це історично неминуча філософська теорія розвитку і метод пізнання, котрі займають певне місце в розвитку філософії, її категоріального апарату. Наприклад, метафізика дала змістовну трактовку таких важливих проблем, як співвідношення свободи і необхідності, з’ясувала природу загальних понять, істотно збагатила понятійний і термінологічний словник філософії тощо. Однак з розвитком науки метафізика виявила свою недостатність і поступилась діалектиці як більш сучасному методу пізнання, усвідомлення дійсності.

Софістика – спосіб міркувань, що ґрунтується на навмисному порушенні законів логіки й оголошенні хибних умовиводів істинними.

За багатьма своїми ознаками наближається до метафізики. Грунтується на неправильному виборі вихідних положень, на абсолютизації того чи іншого визначення, на змішуванні суттєвого й несуттєвого, на хибних доведеннях, на використаннях різних значень одного й того ж слова. На відміну від метафізики софістика не є типом світогляду. Деякі вчені (напр. І.Надольний) вважають її різновидом метафізики.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

• Чому діалектику називають «вченням про розвиток»?

• Дайте визначення розвитку, вкажіть на його ознаки.

• Охарактеризуйте принципи діалектики.

• Проаналізуйте сутність категорій діалектики.

• Покажіть на прикладах як відбуваються закони діалектики.

• Назвіть предмет чи явище, які б не містили в собі протилежностей.

• Яка різниця між якістю і властивістю?

• Яке значення у законі заперечення заперечення відіграє так званий «триєдиний процес»?

• Прокоментуйте значення слова «антиподи». Що є антиподами діалектики?

• В чому полягає різниця між діалектикою та метафізикою?

• Що таке софістика?

ТЕМА: ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ