Проблематика походження та розвитку свідомості
Свідомість сучасної людини є продуктом всесвітньої історії, результатом багатовікового розвитку практичної і пізнавальної діяльності, багатьох поколінь людей. Свідомість має не тільки свою соціальну історію, а й природну передісторію – розвиток своїх суто біологічних передумов.
Погляд на матерію як мертву, інертну92 та аморфну93 субстанцію вже давно спростований філософією і сучасною наукою. Сьогодні загальновизнаним є положення про те, що активна діяльність матерії виходить за рамки звичайних змін і звичайної взаємодії. Вона передбачає існування у матерії іншої властивості, спорідненої з подразливістю і відчуттями, ця властивість матерії є властивістю відображення. Всезагальність відображення як властивості всієї матерії зумовлена універсальною взаємодією предметів і явищ. А це означає, що відображення є здатністю матеріальних явищ, предметів, систем у процесі взаємодії відтворювати в своїх структурах особливості інших явищ, предметів, систем.
Відображення проявляється в різних формах. До основних типів відображення можна віднести:
1) неорганічне відображення – пов’язане з механічними, фізичними, хімічними змінами тіл;
2) органічне відображення – має місце в живій природі (подразливість, чуттєвість, психіка);
3) соціальне відображення – рівень існування людської свідомості.
Виникнення життя – найвеличніший стрибок у розвитку матерії. Життя є складною формою руху матерії. Живі організми мають такі властивості як подразливість, розмноження, мінливість, спадковість, в основі яких лежить обмін речовин. Подразливість виступає як допсихічна форма відображення безнервовими організмами зовнішніх дій. Це така властивість організму, яка виявляється у вигляді фізіологічних реакцій, ще не пов’язаних з виникненням суб’єктивного образу об’єктивного світу. У подальшому розвитку матерії виникають складні за організацією матеріальні системи: нервова система, центральна нервова система, органи чуття, умовно-рефлекторна діяльність, психічне відображення. З появою психіки виникає сигнально-образне відображення дійсності у вигляді ідеальних образів – відчуттів, сприймань, уявлень.
Сьогодні вже мало хто піддає сумніву твердження, що людина вийшла з надр тваринного царства. Особливості організму такі як безумовні реакції, народження, розмноження, смерть дісталися людині у спадок від її тваринних предків. І все ж таки людина має тільки їй притаманні чотири важливі біологічні особливості – прямий скелет, рухомі руки, здатні маніпулювати предметами, тривимірний кольоровий зір та унікальний мозок.
Здатність відображати об’єктивний світ в ідеальних образах з’явилась саме в процесі еволюції людини як соціальної істоти. Соціальне і біологічне у природі людини, генеалогії свідомості тісно переплетені. Сам по собі мозок, який вийшов «із рук природи», не може мислити по-людськи. Він стає органом людської свідомості, коли людина залучається до суспільного життя.
На певному етапі становлення людини її свідомості, біологічна еволюція із домінуючого фактора перетворилась на другорядний і визначальну роль стала відігравати суспільно-історична діяльність людини. Головними чинниками цього процесу стали праця, мова, спілкування. Праця стала тією формою пристосування до середовища, яка утворила нову форму відображення – свідомість. За допомогою засобів праці людина освоювала світ, освоювала властивості предметів, вчилася думати, узагальнювати, абстрагувати. Праця набувала усвідомленого характеру.
Визначальним фактором виникнення свідомості є соціальність. Завдяки їй, людина закріплювала, удосконалювала і транслювала у поколіннях навички трудової та розумової діяльності.
Але, не дивлячись на попередній виклад, сучасна філософія не може дати остаточного і безсумнівного розв’язання проблеми походження свідомості. Існує ряд концепцій, які стараються пояснити цю проблему:
Релігійна: свідомість є проявом «іскри Божої», вкладеної у людину Богом при творенні світу. Створюючи людину. Бог «вдихнув у неї дух живий», наділивши, таким чином, людину часткою божественного світла. Власне людська свідомість із властивостями постає вже наслідком відомого із Святого Письма гріхопадіння: саме внаслідок нього людина почала розрізняти добро та зло а, отже, почала сприймати дійсність не цілісно, а частково, фрагментарно. Проте наявність в глибинах свідомості частки божественного зумовлює людське прагнення до вищого, здатність пізнавати істину і т. ін.
Концепція єдиного інформаційного поля: наголошує на тезі, яка не викликає серйозних заперечень: усі процеси світу супроводжуються обміном інформацією. Тому логічно припустити, міркують її прихильники, що існує єдине поле інформації в усіх світових процесів та явищ. Людська свідомість – один із проявів інформаційних процесів, можливо, найяскравіший.
Концепція походження людини та свідомості внаслідок розвитку праці: людина і свідомість формуються по мірі розвитку суспільної праці. Її враховують археологія та антропологія, і вона нібито має з їх боку численні підтвердження. Але багато чого при цьому все одно залишається незрозумілим. Наприклад, найдавніші кам’яні знаряддя праці відстають від нас у часі на 2,5 млн. років. Але справді помітні прояви людської свідомості, пов’язані із спеціальними похованнями людей, наскельними малюнками та ін., з’являються в інтервалі 100 – 35 тис. років тому.
Дуалістична: в основі всіх світових процесів лежать два начала – матеріальне та духовне. Вони існують у тісному переплетінні між собою, а всі явища дійсності постають лише різними мірами їх єдності. Свідомість є виявленням духовного начала буття.
Концепція еволюції: свідомість є результатом поступового розвитку живих організмів або форм відображення дійсності.
Концепція активного діяльного самопородження свідомості людини на основі природно-космічних передумов: свідомість зародив Космос.
Відповідно до кожної із концепцій можна навести шлях розвитку свідомості. Наприклад, спираючись на концепцію еволюції (все-таки вона є найбільш вірогідною) можна сказати, що:
Перший етап: Своєрідні форми відображення з’являються у тварин (це відчуття. Спочатку больові, теплові, дотикові, а потім, з формуванням відповідних дистанційних рецепторів, нюхові, зорові, слухові).
Другий етап: У більш високоорганізованих тварин виникає здатність сприймання (чуттєве відображення цілісних предметів).
Третій етап: У них же ж виникає здатність уявлення, яке спирається на чуттєве запам’ятовування (запам’ятали запах крові – уява здобич), і зародки конкретно-образного, вплетеного в безпосередню ситуацію і пов’язаного з тваринною «діяльністю» мислення. Дані форми мають вже психічний характер.
Четвертий етап: Розвиток психіки тварини – це безпосередня «передісторія» психіки і свідомості людини.
П’ятий етап: виникнення свідомості людини.
Перші ознаки «мислення» (не в точному значенні цього поняття) відмічені в людиноподібної мавпи, дельфінів, навіть у деяких птахів (кажуть, що ворона – «інтелектуал» серед птахів), але мислення у власному розумінні, свідомість, духовність є сутнісними ознаками лише людини. Принаймні нам невідомі інші живі істоти з такими якостями.