5. Закони діалектики

У будь-якій сфері діяльності є глибокі об’єктивні зв’язки, які дають можливість зрозуміти її як єдине ціле, визначають характер і напрям розвитку. Ці закономірні зв’язки виявляються у законах. Наукою відкрито багато законів природи: закони механіки Ньютона, закон Бойля-Маріотта, закон всесвітнього тяжіння, періодичний закон Менделєєва та ін.

Закон – це те, що з необхідністю виявляється за відповідних умов.

До законів матеріалістичної діалектики належать: закон єдності і боротьби протилежностей; закон взаємного переходу кількісних змін у якісні; закон заперечення заперечення.

Закон єдності і боротьби протилежностей

Закон єдності і боротьби протилежностей зазначає те, що відповідно до нього будь-який розвиток здійснюється в силу внутрішнього протиріччя об’єкта. Всі предмети, процеси, явища суперечливі. Це означає, що вони складаються з однієї чи більше пар протилежностей, полярних начал (плюс і мінус, притягування й відштовхування, чоловіки і жінки, прекрасне і потворне і т.д.).

Єдність протилежностей являє собою насамперед їх взаємопокладеність, тобто те, що протилежнодіючі сторони не тільки заперечують, але й взаємозумовлюють одна одну, складаючи нерідко єдність цілого. Якщо зникає один бік протиріччя, другий перестає існувати. Єдність протилежностей виявляється у тому, що між протилежностями має місце певне співпадіння, їх взаємопроникнення, тотожність у тих або інших моментах, тенденціях. Важливим моментом єдності протилежностей є й те, що вони можуть взаємно переходити одна в одну, і в цьому найбільш повно виявляється їх тотожність.

Боротьба протилежностей означає, що протилежності не лише взаємозумовлюють, а й взаємовиключають одна одну, і, взаємодіючи, стикаються між собою, вступають у взаємоборотьбу, яка може набирати різних форм.

Відношення, яке характеризується єдністю протилежностей і водночас постійною боротьбою між ними, називається суперечністю.

Діалектична суперечність – це таке суттєве відношення протилежних моментів всередині предмета, яке не дає йому стояти на місці, змушує зміцнюватися, рухатися. Суперечність постільки здійснюється, оскільки таким же чином успішно розв’язується. Саме безперервне відтворення суперечності робить рух саморухом. Кульмінаційним моментом у розвитку суперечностей виступає конфлікт.

Отже, структуру суперечностей створює відношення протилежностей, їх єдність і боротьба.

Оскільки всі предмети і явища містять у собі протилежності, остільки і суперечності мають загальний характер. Якою ж є їхня роль у розвитку? Простежимо це на прикладі взаємодії спадковості⁹⁷ та мінливості⁹⁸ живих організмів. Рослини і тварини мають здатність відтворювати собі подібних, передавати свої ознаки від покоління до покоління. Однак умови життя нащадків ніколи не повторюють умов життя батьків. Мінливість, поява у нащадків деяких особливих ознак, не схожих з батьківськими, зумовлюються впливом умов зовнішнього середовища. Як бачимо, спадковість і мінливість – це протилежності, між якими постійно виникає суперечність. Мінливість приходить у зіткнення зі спадковістю, руйнує її консерватизм, вносить у розвиток щось нове. Спадковість закріплює набуті ознаки і передає їх наступним поколінням. Внаслідок з’являються нові види тварин і рослин, відбувається розвиток. Таким чином, суперечність між спадковістю і мінливістю є джерелом розвитку живої природи.

Закон єдності і боротьби протилежностей є суттю, ядром діалектики:

Закон переходу кількісних змін у якісні

Діалектика не лише розкриває внутрішнє джерело розвитку. Формулюючи закон взаємного переходу кількісних змін у якісні, вона пояснює також, як відбувається цей розвиток.

Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні – це закон відповідно до якого істотні якісні зміни об’єкта відбуваються тоді коли кількісні зміни переростають рамки міри. Відповідно у розвитку відбувається якісний стрибок – поява нової якості.

Категорії, через які відбувається даний закон:

• Якість – характеристика предмета (визначеність речі), яка коливається в межах міри, що визначається кількістю. Будь-який предмет має певну якість, що відрізняє його від інших предметів, і певну кількість, яка характеризує його щодо величини, об’єму, ваги тощо. Якості предметів і явищ органічно пов’язані з властивостями, з якими їх не слід плутати. Оскільки кожна річ, кожне явище тисячами ниток пов’язані з іншими речами і явищами, вона може мати велику кількість боків і властивостей. Сукупність цих багатьох властивостей і становить по суті якість, тобто у властивостях виявляється кількість. Тому поняття властивості і якості – це поняття однопорядкові, але не тотожні. Різниця полягає в тому, що якість характеризує предмет, явище в сукупності усіх його властивостей, тобто в цілому. Властивість же характеризує предмет з якогось одного боку. Властивості предметів зумовлюються їх якостями і залежать від зв’язків і стосунків. Необхідною умовою для виявлення властивостей даної речі є акт взаємодії, внаслідок чого спричинюються зміни. Властивість виявляє один з моментів виявлення сутності речі у відношенні з іншими речами; це те, що характеризує її подібність з іншими предметами або відмінність від інших.

• Кількість – зовнішня визначеність об’єкта відносно байдуже до його конкретного змісту і якісної природи (в характеристику слово два ми вкладаємо будь який зміст). Особливість кількісних змін полягає в тому, що вони не приводять до раптової зміни якості предмета або явища. Спочатку якість і кількість поводять себе незалежно, якість не реагує на зміни кількості. Ці зміни припускають можливість зменшення або збільшення кількісних характеристик, при цьому предмет або явище до певного моменту не втрачає своєї якісної визначеності. Наприклад, агрегатний стан води під впливом зміни температури в певних межах від 0 до 100 градусів не втрачає свого якісного стану. Тільки тоді, коли температура води буде вища ніж 100 градусів, вона перетворюється в газоподібний стан, тобто перейде якусь межу, характерну для кожного предмета. Та межа, до якої кількісні зміни не переходять іншу якість, тобто не ведуть до корінних змін предмета, називається у філософії мірою.

• Міра – межі рамки у якій можуть змінюватися кількісні характеристики об’єкту без зміни якості.

• Якісний стрибок – порушення міри поява нової якості. Особливість кількісних змін полягає в тому, що ці зміни мають відносно повільний, прихований, рухливий, безперервний характер. Якісні зміни мають зовсім інший характер: по-перше, ці зміни завжди супроводжуються корінними змінами предмета і явища і переходом їх у інший якісний стан; по-друге, важливою особливістю якісних змін є також і те, що вони відбуваються різко, відкрито, стрибкоподібно, у вигляді вирішального переходу від старої якості до нової. Вони мають перервний характер. Стрибком є виникнення життя на Землі, виділення людини зі світу тварин, зміна одного суспільного ладу іншим, видатні наукові і технічні відкриття. У живій природі перехід кількісних змін у якісні можна простежити, спостерігаючи за розвитком метелика. В ньому виділяється ряд якісно відмінних стадій (гусениця, лялечка, власне метелик). Перехід від однієї стадії до іншої залежить від певних кількісних процесів в організмі комахи. І тут кількісні зміни підготовлюють якісні. Форми стрибків – різноманітні і залежать від природи явища, що розвивається, а також від конкретних умов, у яких здійснюється його якісне перетворення. За своєю тривалістю стрибки можуть бути: від мізерних часток секунди в мікросвіті до сотень тисяч (утворення нових видів тварин і т. ін.) і навіть мільярдів років (деякі космічні процеси). У суспільному житті стрибки можуть набирати форму соціальних революцій. І тут головна ознака стрибка – не швидкість його, а перехід до нової якості. Англійська буржуазна революція, наприклад, тривала 20 років. Але в природі і суспільстві можуть відбуватись докорінні якісні зміни – стрибки, які не можна назвати революцією. Так, перехід протона і електрона у фотон є стрибок, тобто перехід у новий якісний стан, але цей стрибок не можна назвати революцією.

Отже, закон переходу кількісних змін у якісні показує як, яким чином відбувається розвиток. Спочатку предмет або явище зазнає кількісних змін. До певної межі (міри) вони не позначаються на якісній характеристиці предмета або явища. Проте нагромадження кількісних змін приводить до того, що предмет, явище не може зберігати попередньої якості і набирає нової через якісний стрибок. Зазначимо, що під кількісними змінами розуміється не тільки просто механічне збільшення, наприклад, підвищення температури до точки плавлення металу, а й участь одних предметів і явищ у взаємовідношеннях до інших, що також приводить до появи нової якості.

Закон заперечення заперечення

Закон заперечення заперечення – це закон прогресивного розвитку, відповідно до якого в процесі заперечення старої якості новим зберігається все позитивне і проявляється у другому запереченні

Закон заперечення заперечення вказує на напрям і форми розвитку, на єдність сталості й змінності, на виникнення нового на певних моментах старого.

Заперечення включає в себе триєдиний процес:

1. деструкція (руйнування того, що було)

2. кумуляції (часткове збереження)

3. конструкції (творення нового на збережених елементах зруйнованого).

Подвійне заперечення в назві закону пояснюється тріадним (потрійним) характером заперечення (хоч і не завжди), а також означає безкінечність заперечення

Друге заперечення вказує на те, що якість яка була піддана запереченню у вихідному пункті, ніби поновлюється на новому, вищому ступені. Безперервність процесу розвитку визначається тим, що будь-яка якість «старіє» і входить у суперечність з новим. Заперечення заперечення є виразом нездоланності нового й поступального характеру розвитку. Цей закон розкриває форми поступального розвитку і демонструє, що розвиток іде не по замкненому колу, не по прямій лінії, а по складній спіралеподібній формі.