Відносини особистої залежності

Були притаманні традиційним суспільствам (період докапіталістичного розвитку). Для них характерні повна або часткова залежність індивіда, всіх сторін його життя від общини, роду, касти, стану, середньовічного цеху. Індивід в традиційних суспільствах – не особистість, не індивідуальність, а лише «групова людина».

Відносини речової залежності

Тобто відносини товаровиробників, кожен з яких ставиться до інших як до засобу досягнення своїх економічних цілей. Звідси панування духу відчуження, індивідуалістичної самотності, тотального роз’єднання. Звільнившись від цехових, корпоративних та інших традиційних зв’язків, належність до яких надавала людині почуття впевненості і безпеки, вона опинилася в полоні вузькоегоїстичних відносин, віч-на-віч зі створеним нею світом товарів, де сама вона виступає лише як товар.

Вільна асоціація індивідів

Людина не є самодостатньою істотою, її життя має сенс лише у тому випадку, якщо вона до чогось причетна. Автономізована людина, яка втратила свої групові зв’язки, почуває себе вкрай самотньо і незручно всередині бездушних і байдужих відносин. Поряд з конформістами (тими, хто цілком успішно пристосувався до сучасного соціуму), збільшується кількість тих, хто вибирає «етику неучасті», свідомо «емігрує з бізнесу», стає аутсайдером в суспільстві. Саме такі духовно-знедолені, одинокі нонконформісти¹¹³ прагнуть сформувати і включитися в спільноту, яка відповідає їхнім смакам, уподобанням, потребам. В умовах кризи техногенної цивілізації все більш відчутними стають тенденції до створення вільних асоціацій індивідів – творчих об’єднань, малих груп, співтовариств, неформальних рухів і спільнот, які застосовані на товариських, дружніх, глибоко особистих відносинах і прихильностях, що не обумовлено масовою культурою, а особистою культурою індивідів.

9. Самореалізація особи

Поняття «самореалізація» широко вживається в багатьох областях науки і суспільного життя, але однозначного трактування цього терміну немає. Використовуються близькі по сенсу поняття, пов’язані з проблемою соціалізації: самоактуалізація, самоствердження, самоорганізація, усесторонній розвиток особи, життєва стратегія і т.д. Самореалізація розуміється як процес найповнішого виявлення і здійснення особою своїх можливостей, досягнення намічених цілей у вирішенні особисто значущих проблем, що дозволяє максимально повно реалізувати свій творчий потенціал. Таким чином, поняття «самореалізація особи» визначається як:

а) реалізація сутнісних сил або людської природи,

б) максимальне розкриття її творчого потенціалу,

в) якнайповніше використання своїх здібностей, талантів, можливостей в прагненні розкрити себе з відчуттям повноти життя.

Самореалізація особи пов’язується з проблемою формування установок і ціннісних орієнтацій особи під впливом освіти як основної системоутворюючої цінності.

10. Роль особистості в історії

Більшість людей – рядові особистості, представники народної маси. Скільки на землі дорослих і нормальних людей – стільки й особистостей.

Історична особистість – це людина, що залишила певний слід в історії життя народу, держави, людства. Як правило, це державні чи громадські діячі, політики, що очолюють певні рухи. Діяльність історичної особистості має як позитивний так і негативний характер, завдяки чому вона залишає як світлу, так і ганебну пам’ять. Наприклад, була така людина в історії як Гітлер. Він очолив похід «вищої раси» на схід, керував масовим знищенням народів, санкціонував масові страти людей – творив історичне зло. Людство хотіло б забути про цю особистість. Але історична пам’ять зберігає і добре і світле, справедливе і ганебне, потворне і зле. Всі історичні події творяться людьми – особистостями, яких соціальна філософія й історична наука позначають поняттям «історична особистість». Видатна особистість своїми вчинками, творчістю, практичними справами здобула історично-позитивну суспільну оцінку, прискорила прогресивний рух об’єктивного суспільно-історичного процесу.

Роль особистості в історії надзвичайно велика. Вона може впливати на перебіг історичних подій, зумовлювати їх прискорення чи уповільнення. Видатні особистості, як правило, згуртовують навколо себе маси, запалюють їх передовими ідеями, організовують як суспільно творчу силу.

У соціально-політичній сфері роль особистості виявляється рельєфно. Міждержавні зіткнення, національні стосунки, революційні події формують потребу в організації мас під єдиним гаслами, прапорами, ідеями. Цю функцію бере на себе політична партія чи громадський рух, які із своїх рядів висувають талановитих організаторів, керівників. Завдяки власним якостям вони виділяються з маси, посідають місце, що дає їм можливості визначати завдання, приймати рішення, активно діяти і вести за собою ці маси.

В економічній сфері видатна особистість організовує процес реформування економіки і переведення її на більш ефективніший рівень функціонування.

Не менш важливу роль відіграє особистість у сфері культури, духовного життя суспільства. Особливо відчутна роль видатної особистості. Обдарованість та талант – досить рідкісний дар. Він не вміщується в межах загальноприйнятого, а відкриває нові горизонти, часто суперечить традиціям, започатковує нові форми культурно-духовного творення. Разом з тим талант і геніальність зростають на плодовитому ґрунті народної творчості, з глибин народної культури. Яскравим прикладом цього є творчість поета, художника, філософа та громадсько-політичного діяча України Т.Г.Шевченка. Його твори – глибоко народні. Їх витоки в народних думах та прагненнях, почуттях та стражданнях. Т.Шевченко відродив національну самосвідомість українського народу, зберіг і дав життєвий подих пригніченій царатом національній мові.

Роль особи в історії надзвичайно велика, проте у визначенні її значущості потрібно бути обережним, бо перебільшення її призведе до викривленого розуміння історичного процесу в теорії і значних деформацій на практиці.