7. Проблема суб’єктивного вибору. Цінність як регулятор поведінки людини

Цінності можуть бути предметними і суб’єктивними. Предметні цінності – це ті сторони будь-яких об’єктів людської діяльності, які викликають суб’єктивне відношення до них людини. Наприклад, добро і зло, споживча вартість предметів праці (корисність), культурна спадщина, корисний ефект пізнання, предмети релігійного поклоніння і т.д. Предметні цінності є відображенням значення предметів в людському житті, вони оцінюються людиною в поняттях «позитивного» і «негативного»: прекрасного і потворного, добра і зла, дозволеного і забороненого.

Способом і критерієм оцінки виступають суб’єктивні цінності – це сукупність настанов і оцінок, імперативів і заборон, ідеалів і принципів, цілей і проектів, які виконують функцію норм, усталених орієнтирів поведінки людини, її життєдіяльності.

Розподіл дійсності за допомогою цінностей на позитивно-значуще, негативно-значуще, та ціннісно-нейтральне полегшує нам вибір, допомагає бути впевненішими в різноманітних життєвих ситуаціях. Проте позитивно-значуще в одному відношенні може бути негативно-значущим в іншому. Краса може бути втіленням зла, героїчна дія може бути несправедливою, хибна думка – естетично привабливою. Категорії ціннісного вибору завжди відносні, зумовлені поточним моментом, історичними обставинами, тому що переводять проблему істини в маральну площину.

Здатність цінностей бути регуляторами і орієнтирами людських відносин і поведінки індивідів обумовлена їх суспільним характером. Цінності є продуктом колективної діяльності людей – соціальних груп, націй, класів, суспільства. Тому будь-яка цінність формується як суспільна цінність.

8. Цінність і ціль

Цінності є не тільки наше ставлення до об’єктивних речей, а й предмет, який знаходить потреби для свого задоволення, отже, це – функція предмета задовольняти наші потреби. Маючи таку складну будову, цінності в процесі діяльності виконують роль останньої підстави вибору цілей і засобів реалізації діяльності.

І ціль, і цінність виступають регулятором діяльності, проте між ними є відмінність. Ціль також має важливе значення в процесі діяльності. Вона ідеально містить в собі майбутній результат діяльності, таким чином спрямовуючи і організовуючи весь діяльний процес. Як така спонукальна сила, ціль є складним інтегральним об’єднанням знань, волі, емоцій, цінностей, і на відміну від цінностей вона є технологічним утворенням, елементом проективної свідомості і завжди викликає доцільну дію. Цінність же зберігає елемент нездійсненності, недосяжності і завдяки йому духовної піднесеності.

Основна форма, в якій функціонують цінності, – ідеал. Особливістю ідеалу є його нездійсненність. У цьому проявляється абсолютність ідеалу, його безкінечність, принципова недосяжність. Саме завдяки безкінечності ідеалу можлива ціннісна ієрархія, певна градація¹¹⁸, що визначається відповідністю ідеалу; ідеал же не має ступенів. Ідеал є гранично вираженою цінністю, організуючим, цільовим началом людської життєдіяльності. В ідеалі риси цінності більш загострені, чіткіше виявлений момент доцільності, імперативності, спонукальності. Найяскравіше в ідеалі виражена його закличність, імперативність; він виступає цементуючим началом життя, його організуючою силою, що перетворює буття людей у структурно-упорядковане ціле, цілеспрямований процес.