Питання для самоконтролю.

1.Яка будова головки капусти?

2.До чого призводить зберігання капусти при підвищеній температурі?

3.Як зберігають капусту кольрабі?

4.Які особливості зберігання цвітної капусти літнього садіння?

5.Які хвороби вражають капусту при порушенні режимів зберігання?

Тема: технологія зберігання коренеплодів

План

1.Особливості зберігання окремих видів коренеплодів

2.Застосування поліетиленових мішків, та інших способів і засобів для покращення зберігання коренеплодів

Література:

1.Л.Ф.Скалецька, Г.І.Подпрятов „Зберігання і переробка продукції рослинництва”.

2.Широков Е.П., Полегаєв В.И. „Хранениє и переработка плодов и овощей”

1.

Коренеплоди, призначені для зберігання, збирають так, щоб не було сильних механічних пошкоджень, підв’ялення і підмороження продукції. До місця зберігання їх перевозять в жорсткій тарі – ящиках, контейнерах.

Механізація збору і наступна обробка моркви на сортувально - очисному пункті ПСК – 6 зменшує стійкість коренеплодів до хвороб. Лежкість знижується в результаті підв’ялення і зараження коренеплодів інфекцією, що накопичується на поверхні робочих органів пункту. Для зниження втрат моркви, зібраної механізованим способом, при низькому вмісті рослинних домішок і землі закладають на тривале зберігання без дороблення на пункті ПСК – 6. Товарну обробку продукції в цьому випадку виконують після зберігання перед реалізацією.

Втрати від хвороб знижуються, якщо коренеплоди, зібрані комбайном, закладають в холодильні камери в день збору без попередньої витримки їх при підвищеній температурі. Це пояснюється тим, що висока температура сприяє не лише заживанню пошкоджень, а й викликає в’янення коренеплодів, прискорює розвиток на них збудників хвороб.

Буряк, брукву, редьку в буртах і траншеях зберігають так же, як і картоплю. Розміри буртів і траншей, товщина і порядок нанесення шарів укриття типові для даної кліматичної зони. Але краще одразу після загрузки коренеплодів в бурти і траншеї вкрити їх шаром (100 – 150 мм.) рихлої частини ґрунту, потім – соломою і землею. Це попереджує випарення вологи і втрату верхніми екземплярами тургора.

Моркву, петрушку, селеру, ріпу добре зберігати в траншеях з переслоюванням піском. Для закладки траншей вибирають участок з піщаним ґрунтом (пісок із котловану використовують для переслойки, витрати його складають 0,5 т. на 1 т. коренеплодів). Пісок повинен бути вологим (14 – 15 %) і чистим.

На дно траншей насипають пісок шаром 30 – 50 мм., потім укладають коренеплоди в один шар (необов’язково правильними рядами), зверху засипають піском (20 – 30 мм.), знову коренеплоди і т. д. Траншею заповняють на всю глибину, залишаючи вільними 50 – 100 мм. зверху, щоб продукція не підмерзала в верхньому шарі.

Траншею вкривають шаром землі товщиною 200 мм, так, щоб по її осі утворився невеликий вал. Після охолодження продукції до температури 2 – 3 ºС і до початку заморозків траншею укривають, як завжди, - соломою і землею. Товщина цього укриття на траншеях з переслоєною продукцією збільшують приблизно на 25 %.

Затрати праці дещо знижуються при закладці коренеплодів в бурти і траншеї в ящиках місткістю 15 – 25 кг. Інколи їх присипають зверху піском або торфом. Ящики встановлюють так, щоб в основі бурта утворилось 2 – 3, а в основі траншеї 1 міцний вентиляційний канал. Розміри буртів і траншей при розміщенні коренеплодів в тарі збільшуються: ширина буртів до 3 – 3,5 м., висота до 1,5 м., ширина і глибина траншей до 1,2 – 1,4 м. Довжина їх в середній зоні сягає 30 – 40 м. Витяжні труби і укриття звичайні.Маточники всіх коренеплодів звичайні, особливо нележких видів і сортів, рекомендують зберігати, перешаровують вологим піском. Щоб не пошкодити бруньки на них, ботву при збиранні потрібно обережно обрізати, залишаючи листя довжиною 1 – 2 см. 2.

Хороші результати отримують при зберіганні маточників моркви, ріпи, петрушки в поліетиленових мішках місткістю 30 – 35 кг, розміщених в траншеях. В траншею шириною і глибиною 1 м в 3 ряда по ширині котлована встановлюють відкриті зверху мішки з продукцією, куди поміщають 50 – 60 мішків. Зверху траншею вкривають дощатими щитами, залишаючи повітряну прослойку 150 – 200 мм., з бокових сторін встановлюють вентиляційні труби. Потім наносять шар землі товщиною 150 – 200 мм., а після настання холодної погоди остаточно вкривають землею. Затрати праці скорочують в 1,5 раза в порівнянні з піскуванням.

Ефективно зберігати моркву в полі при розміщенні коренеплодів в рідкій торф’яній масі. Для цього використовують верховий торф, який слабо розклався з малою водоутримуючою властивістю. В дощату опалубку довжиною 3 – 5 м., шириною і висотою 1м. чи траншею типових розмірів до половини наливають сумішшю торфу з водою і засипають коренеплоди, які самовільно розміщуються в рідкій масі. Потім суміш доливають майже до верху і додають коренеплоди. В основі наземного штабеля чи траншеї встановлюють дренажну подушку – шар шлаку, дрібного гравію (100 – 150 мм.), через яку видаляється зайва волога. Через 1 – 2 години опалубку знімають. Одержується досить щільний торф’яний штабель, наповнений морквою так же, як і при переслойці піском, але без значних затрат ручної праці. Загружені ємності укривають на зиму торфом, ошурками або соломою, а зверху землею. Буряк і брукву успішно зберігають на картопляних буртових площадках ємністю 900 т. Технологія зберігання така ж, як і для картоплі. В сховищах з природною вентиляцією буряк, брукву, редьку зберігають в засіках. Буряк загружають висотою 1,6 – 2 м., брукву – 1,5 – 1,7, редьку і ріпу – 0,7 – 1м. В сховищі з активною вентиляцією ці коренеплоди з можна закладати шаром висотою до 2,5 – 3,5 м. з допомогою транспортерів ТЗК – 30 або СТХ – 30.

Ефективно розміщати грубі коренеплоди в сховищах в тарі: ящиках, контейнерах для овочів. Буряк і брукву можна зберігати в контейнерах, призначених для картоплі.

В невеликих сховищах коренеплоди зберігають штабелями (висота 0,7 – 1,3 м., ширина 1 – 1,5 м., довжина до 6м.), які вкладають на при піднятому настилі. Розміщують штабеля впоперек сховища по обидві сторони проходу. Найбільш надійний спосіб зберігання моркви, петрушки, сельдерея, хрону, ріпи – в сховищах з перешаруванням піском. Розміри штабеля наступні: довжина 8 – 12 м. (в усю ширину сховища), ширина 1 – 1,5, висота 0,8 – 1,0 м. Переслоюють продукцію тим же способом, що і в траншеях. У внутрішніх рядах штабеля коренеплоди вкладають головкою назовні. Поширенню хвороб перешкоджають добавлені в пісок гашеного вапна чи крейди (2 % маси). Це створює на поверхні коренеплодів слабо лужне середовище, несприятливе для розвитку грибних хвороб.

В штабелях чи тарі коренеплоди перешаровують дерев’яними ошурками вологістю 18 – 20 %. При цьому значно знижується враження продукції хворобами, так як ошурки містять ефірні масла, які мають дезинфікуючі властивості. Хороші результати отримують при глинуванні ніжних коренеплодів. Їх загружають в ємність з сметаноподібною глиняною бовтанкою, потім вигружають в ящики з щілинами або контейнери. Шар глини, що залишився на коренеплодах висихає і утворює тонкий чохол. Він захищає їх від випаровування вологи, в’янення і поширення хвороб. При зберіганні моркви, петрушки, сельдерея, ріпи, редьки використовують мішки із товстого поліетилену (50 – 200 мкм.) місткістю 30 – 50 кг. В них утворюється висока вологість повітря і накопичується сприятлива концентрація СО₂ (2 – 3 %), що сприяє зберіганню коренеплодів. Незв’язані мішки, заповнені продукцією, вертикально розміщують на стелажах чи піддонах. Останні електропогрузчиком встановлюють в камери холодильника по 4 – 5 ярусів. Добре зберігається петрушка, ріпа, редис в ящиках, вистелених поліетиленовою плівкою товщиною 40 – 60 мкм.

Моркву зберігають в типових контейнерах місткістю 300 кг. з відкритими зверху поліетиленовими вкладишами із плівки товщиною 100 – 150 мкм. Висока вологість повітря (96 – 98 %) і концентрація СО₂ близько 2% продовжують термін зберігання, зберігають високу товарну якість коренеплодів і скорочують втрати в 2 – 3 рази в порівнянні з звичайними типовими контейнерами. Поліетиленовий вкладиш попереджує перенесення спор грибних хвороб із одного контейнера в другий при вентиляції, в результаті різко знижується розвиток хвороб. В сховищах з активною вентиляцією морква зберігається насипом при висоті загрузки до 2,5 м. Загружають і вигружають продукцію з допомогою системи транспортерів СТХ – 30 і ТХБ – 20. В процесі загрузки коренеплоди густо оприскують суспензією крейди з водою, потім підсушують з допомогою активної вентиляції. Кожен екземпляр покривають тонким шаром сухої крейди. Це створює слаболужне середовище на поверхні моркви і попереджує розвиток хвороб.

В весінньо – літній період коренеплоди перегружають в холодильники чи снігують. Буряк, брукву, редьку снігують так же, як і картоплю, нижні - в щільних ящиках місткістю 15 – 20 кг. Послідуючі укладають в сніговий штабель з проміжками 50 – 100 мм., що заповняють снігом. Зверху наносять шар снігу близько 50 мм. і укладають новий ряд, поступово звужуючи штабель. Розміри штабеля: ширина – 2 – 3 м., висота – 1 – 1,5 м., довжина секцій – 8 – 10 м. Готовий штабель знову вкривають шаром снігу 0,4 – 0,6 м., а зверху ошурками чи торфом ( 0,5 – 0,6 м)

В сховищах для затримки проростання коренеплоди весною оприскують 0,5 % - им водним розчином гідрела.

Одна з найбільш поширених і шкідливих хвороб моркви при зберіганні – біла гниль (склеротинія). Коренеплоди розм’якшуються, не змінюючи забарвлення, потім уражені місця вкриваються густою білою грибницею. Засоби боротьби наступні: моркву вирощують в севообороті (при вирощуванні її з року в рік на одних і тих же участках зараженість коренеплодів зростає); збирають в гранично пізні сроки; сховища і тару щорічно ретельно дизенфікують; на зберігання закладають здорові, без механічних пошкоджень коренеплоди; при зберіганні підтримують температуру 0 ºС.