11. Політична криза в Росії. Початок інтервенції польських феодалів.

Початок XVII століття період - Смутний час ( назвали за виразом Катошихінна). Основі причини кризи: економічна, династична, боротьба за владу боярських кланів, незрілість соціальної структури російського суспільства. Династичні чвари стали приводом до початку політичної боротьби у Росії. Після смерті Івана Грозного в нього залишилося 2 сини: Федір, який зайняв престол і Дмитро. У 1591 р. помирає Дмитро. У 1598 р. помирає і Федір, у якого не залишилося спадкоємців. Державна гілка династії Рюриковичей зупинилася. Боротьбу за владу розпочало багато людей із "верхівки", який об'єднувало лише те, що всі вони не мали законного права на престол. Єдиним виходом для них було призначення царя Земським собором. виборним царем став Борис Годунов. Бояри, які ж намагалися висунути свого кандидата, скористались його неспадкоємним правом на престол, протиставляючи йому Г. Отрєп'єва – Дмитра, який чудом врятувався. Воєнно-політичну і фінансову підтримку "молодшому сину Івана Грозного" , який з'явився у Литві в 1603 р. надали польські магнати і римо-католицька церков. По суті, це стало скритою, а потім і відкритою інтервенцією, а згодом – ще однією причиною Смути. Слід зазначити, що не всі польські магнати підтримували Лжедмитрія, бо боялися розладу лише недавно встановленого миру із Москвою. серед магнатів, які надавали допомогу слід відзначити Вишневецьких і Мнішек. За надану допомогу Лжедмитрій обіцяв передати полякам спірні території – Смоленську та Сіверську землі, забов'язувався будувати у Росії костели, відкривати католицькі школи. Також був підписаний і шлюбний договір: майбутній цар мав одружитися на дочці Ю. Мнішека – Марині, в обмін на 1 млн золотих та передачу спадкоємних прав на Новгородську та Псковську землі. Вторгнення почалося із земель пн. України, восени 1604 р. він взяв Чернігів, Путивль, Рильськ, Севськ. Лжедмитрій сподівався на допомогу середнього і південного Дону, адже там жили донські казаки, які ненавиділи Годунова через те. що він відібрав у них привілеї. На південь Годунов відправив головних полководців – князів Мстиславського і братів Шуйських. У січні 1605 р. вони розбили армію "царевича" під селом Добриничі. Армія Годунова взяла в осаду Кром і інші укріплені міста, які були вірні "царевичу". В квітні 1605 р. Борис Годунов помер. Москва і інші міста присягнули – сину Федору. при осаді Крома, виникла змова, яку організували П. Басманов і В. Голіцин, П. Ляпунов. У травні 1605 р. змовники перейшли на захист фортеці Крома, а в загонах почалися чвари. 16 травня самозванець почав виступ на Москву. 1 червня 1605 вони пробралися в столицю. Цар Федір і його мати були спочатку заарештовані, а через декілька днів – вбиті.

Політика Лжедмитрія: повернув із заслання Нагіх – родичів помершого Дмитрія. прагнувши створити опору для себе серед дворян, ввів в склад Думи ряд південних дворян. Дворянам роздавалися земля і поміщицькі будинки, збільшувалися грошові оклади. 17 травня змовники вбили лжецаря. Престол зайняв В. Шуйський. Південні регіоні, які були задоволені реформою Лжедмитрія ( звільнення від податків на 10 років) були невдовлені розвитком подій. Хвилю невдоволень очолив І. Болотніков, який у Польщі познайомився із наближеним до покійного "царевича" Молчановим. Сам себе Молчанов проголосив врятувавшимся Лжедмитрієм, але йому не вдалося захопити трон, через погану координацію війська, чвари в середині армії. Він не був присутній у Путивлі, а тому, після невдачі, почався новий пошук кандидата на роль Дмитрія. Особу Лжедмитра ІІ достеменно не встановлено. Його підтримало багато міст. Основу його війська становили польські загони князів А. Вишневецького, Р. Ружинського і козаки І. Заруцького. У червні – липні 1607 р. вторгся в Московію, розбив війська Шуйського під Волховом, підійшов до Москви і створив табір у с. Тушино (отримав прізвисько " Тушинський злодій"). в грудні 1608 р. влада формальнно перейшла до 12 виборних від польських найманців. Боярський уряд В. Шуйського запросив дл боротьби з Лжедмитром ІІ іведські війська, що стало приводом для відкритої польської інтервенції в серпні 1609 р. У грудні Лжедмитро ІІ змушений був тікати в Калугу, де його вбили. У лютому 1611 р. формується Перше ополчення проти поляків, яке очолив дворянин П. Ляпунов. Через непримеренний розбрат між дворянами і козаками їм не вдалося захопити Москву. Як наслідок – розпад першого ополчення і загибель Ляпунова. 9(19) березня 1611 р. у Москві почалося повстання проти поляків. 6 липня шведські війська заволоділи Новгородом і закликали інші російські міста визнати царем шведскього королевича Філіппа. У січні 1612 р. формується Друге ополчення на чолі з Мініним, Пожарським. Його програма полягала у визволенні Москви від польських інтервентів і відмові від взнання на російський престол государів-іноземців. 24 серпня 1612 р. Друге ополчення здобуло перемогу над військом польського гетьмана Ходкевича під Москвою. 26 жовтня почалося визволення Москви від поляків. Поразка Ходкевича зробила становище польського гарнізону безнадійним. Возволення Москви народним ополченням на чолі з Мініним і Пожарським створило умови для відновлення державної влади в країні та надало могутній поштовх розгортанню народного руху проти інтервентів по всій країні. У лютому 1613 р. у Москві Земський собор затвердив обрання на царство Михайла Романова.