75. Загострення міждержавних суперечностей наприкінці хіх – на початку хх ст., їх причини і характер.

Рубіж XIX-XX ст. характеризується загостренням протиріч між провідними світовими державами через переділ колоній і сфер впливу, оформленням військово-політичних блоків і у зв'язку з цим почалася гонка озброєнь. На початку XX ст. на міжнародній арені визначилося суперництво двох провідних імперіалістичних країн - Англії (найбільшої колоніальної держави) і Німеччини.Між цими країнами існували суперечності: між Англією і Францією по колоніальних питаннях, Росією і Англією на Середньому і Далекому Сході, Італією та Австро-Угорщиною на Балканах.Англія до початку XX в. дотримувалася позиції ізоляції, не входила ні в який блок, грала на протиріччях між іншими державами. Однак зберегти цю позицію на початку XX ст. Англія не змогла через ріст антагонізму з Німеччиною, яка хотіла переділ колоній. На зміну суперництва Росії та Англії в Середній Азії, на Середньому і Далекому Сході на початку XX ст. поступово приходить політика укладення договору про розмежування сфер впливу.Одночасно загострюються відносини Росії з Австро-Угорщиною через активізацію останньої на Балканах. Австро-Угорщину підтримувала Німеччина, тому поглибилися німецько-російські протиріччя.На рубежі XIX-XX ст. відбувається зміцнення франко-російського військово-політичного союзу. Крім військово-стратегічних мотивів зближення Франції з Росією діяли і фінансово-економічні причини, оскільки Франція була важливим кредитором Росії. Зміцнюючи відносини з Францією, Росія, яка займалася тоді вирішенням східних питань, прагнула не загострювати відносин з Австро-Угорщиною і Німеччиною.У середині 90-х років XIX ст. почалася криза в Туреччині. Через систематичне порушення турецьким урядом прав християн у своїх володіннях в 1894 р почалися заворушення в Західній Вірменії, потім в Македонії та на острові Крит. Назрівав збройний конфлікт між Туреччиною і Грецією.Європейські держави готувалися втрутитися у внутрішні справи Туреччини, висадили свої ескадри в протоках. Росія також розробила план на нараді у царя 23 листопада 1896 було прийнято рішення послати військову експедицію в Босфор,однак ця акція була відкладена. Відмовилися від збройного втручання та інші держави.Турецький султан погодився полегшити становище християн в Західній Вірменії та Македонії, а також надати автономію Криту. У 1896 1897 рр. відновилися дипломатичні відносини між Росією і Болгарією. У 1897 р була досягнута домовленість Росії з Австро-Угорщиною про підтримання статус-кво на Балканах.У 90-ті роки XIX ст. в Туреччину посилився німецький вплив. Німеччина стала надавати військово-дипломатичну підтримку Туреччини. Однак в 1900 р Росії вдалося укласти договір з Туреччиною, за яким вона усувала загрозу проникнення німецького капіталу в прикордонні з Росією території Туреччини.З кінця XIX ст., Коли англійський капітал став інтенсивно проникати в південну частину Ірану, Англія неодноразово пропонувала Росії поділити сфери впливу в Ірані, але завжди отримувала відмову.Позиції Росії в Ірані в той час були досить міцними.. В кінці 90-х років XIX ст. Росія виступила з ініціативою скликання міжнародної конференції для розробки заходів по скороченню збройних сил, обмеження гонки озброєнь і мирного вирішення міждержавних конфліктів. У серпні та грудні 1898 були проведені дві конференції.Перша конференція відбулася в травні - липні 1899 в Гаазі. У ній брали участь ПО представників від 26 держав: від більшості європейських країн, а також від США, Мексики, Ірану, Сіаму, Японії та Китаю. Були прийняті конвенції про мирне вирішення міжнародних суперечок шляхом третейського суду, про закони і звичаї ведення війни на суші і на морі, а також серія декларацій, що забороняли застосування під час військових дій розривних куль і отруйних газів. Однак з головного питання - обмеження гонки озброєнь - рішення не було прийнято. Проти нього виступили Німеччина, яка почала в цей час посилено озброюватися, і Англія, яка на противагу Німеччині також включилася в гонку озброєнь.Укладена у квітні 1904 угоду Франції та Англії щодо спірних колоніальних питань поклало початок оформлення військово-політичного блоку країн Антанти.