15. Правління Михайла Федоровича. Його внутрішня та зовнішня політика.

Роки правління: 1613-1645. Для виборів царя був скликаний найбільший представницький і численний з усіх Земських соборів, які збиралися в XVI-XVII ст. Обрання 16-річного Михайла Романова відбулося 21 лютого 1613 після гострих дискусій. На його кандидатурі зупинилися тому, що юний Михайло став для значної частини суспільства уособленням державності та довгоочікуваного спокою. Прихильники Михайла використовували цілий ряд аргументів: від промислу Божого і повернення до «старини» до славної історії роду Романових. У перші роки правління він перебував під сильним впливом матері Марфи. Міцною опорою нової династії став Земський собор, який в перше десятиліття (1613-1622) функціонував майже безперервно. Учасники соборних нарад підтримували уряд у проведенні заходів по боротьбі з розбоями, поповненню скарбниці, зміцненню військових сил, вирішення зовнішньополітичних питань. Цар Михайло Федорович змушений був рахуватися з козаками як з серйозною військовою силою. Невдовзі від грамот до козаків з проханнями і умовляннями довелося перейти до активних дій. Восени 1614 урядові загони витіснили козаків з ряду повітів Замосковського краю. Влітку 1615 козачий загін отамана Михайла Мазуна прийшов до Москви. До початку 1619 уряду вдалося впоратися зі свавіллям «вільного» козацтва. У 20-ті роки XVII ст. було проведено загальний опис земель. У 1613-1614 рр. були введені надзвичайні податки - «запитальні» і «пятин» гроші. Цар і Земський собор звернулися до великих монастирів і торгових людей (особливі надії покладалися на солепромисловців, іменитих людей Строганових) із закликом до добровільного позики. У 1614 р уряд перейшов від позик з доброї волі до введення «пятини» - збору п'ятої частини з річного доходу або з готівкового рухомого капіталу торгових людей. Узяте обіцяли одним сплатити, коли буде можливо, а іншим - зарахувати в недоїмку або майбутні платежі. Нова династія намагалася зміцнити свою владу шляхом роздачі чорних і палацових земель. З 1619 по 1633 р. повернувся із полону батько – патріарх Філарет, який справляв неабиякий вплив на царя. Можна сказати, що це був період дуумвіратного правління. . У 1625 році Михайло Федорович прийняв титул «самодержця Всеросійського». При двовладді державні грамоти писалися від імені Государя Царя і Святійшого Патріарха Московського і всієї Русі.У 1636 р було складено особливе «помісне уложеніє». Уряд дозволяв обмін маєтками, здачу маєтку іншій особі, віддачу їх у придане за дочками. У той же час тривала політика обмеження права розпорядження вотчинами. Розшук і повернення в тягло посадських людей були одним з напрямків фіскальної політики уряду в 20-40-і роки. На чолі уряду стояли І.Б. Черкаський і Ф.І. Шерєметьев. У 30-40-і роки на соборах обговорювалися в основному зовнішньополітичні питання: про Смоленській війні, ускладненнях з Кримом, Азові. найважливіше зовнішньополітичне завдання - звільнити країну від польсько-литовських і шведських загарбників. Російські війська навесні і влітку 1614 билися з ними під Гдов і Тихвіном. Переговори зі Швецією завершилися підписанням 27 лютого 1617 в Стомбові, мирного договору. За його умовами, Швеція повертала Новгород, Стару Руссу, Порхов і Ладогу. Москва поступалася шведам територію від Фінської затоки до Ладозького озера з містами Іван-город, Ям, Копор'є, Горішок і Корела і сплачувала 20 тис. рублів. У результаті Росія була повністю відрізана від Балтійського моря. На західних рубежах тривали військові дії проти Речі Посполитої, яка не визнавала прав Михайла Федоровича на російський престол і наполягала на обранні королевича Владислава. 1 грудня 1618 в селі Деуліно між Росією і Річчю Посполитою було підписано перемир'я на 14 з половиною років. Москва віддавала Смоленськ, Сіверські і Чернігівські землі з 29 містами. Королевич Владислав, посилаючись на своє обрання москвичами у 1610 р, не відмовився від домагань на російський престол. Незважаючи на важкі територіальні втрати, Столбовский мир і Деулінське перемир'я дозволили завершити багаторічні військові дії і приступити на мирних умовах до відновлення зруйнованої і спустошеної країни.