- •1. Князівство за часів Юрія Долгорукова та Андрія Боголюбського. Всеволод Велике Гніздо.
- •2. Псковська і Новгородська феодальні республіки
- •3. Походи хана Батия.
- •4. Об’єднання руських земель навколо Москви. Іван Калита і його політика щодо Золотої Орди.
- •5.Великий Новгород у xіv – xVст.
- •6.Феодальна війна в другій чверті 15ст.
- •7. Князювання Івана 3, Василя 3.
- •8. Церква і великокняжа влада. Йосифляни ти Нестяжателі.
- •9. Зміцнення самодержавства за Івана IV, його внутрішня і зовнішня політика.
- •10. Опричнина та її наслідки
- •11. Політична криза в Росії. Початок інтервенції польських феодалів.
- •12. Цар Василь Шуйський, його внутрішня та зовнішня політика.
- •13. Столбовський мир і Деулінське перемир’я
- •14. Соціально-економічний і політичний розвиток Росії в XVII ст.
- •15. Правління Михайла Федоровича. Його внутрішня та зовнішня політика.
- •16. Розкол, його соціальна та ідеологічна сутність.
- •17. Соловецьке повстання.
- •18. “Азовське сидіння”.
- •19. Зміцнення зовнішньополітичного становища Російської держави в середині та другій половині XVII ст.
- •20. Особливості відносин з країнами Далекого Сходу, Центральної та передньої Азії. Нерчинський трактат.
- •21. Культура в Росії в хуіі ст.
- •22. Внутрішня та зовнішня політика російського уряду в 70-80 рр. ХуіІст.
- •23. Боротьба придворних угрупувань за владу. Стрілецький заколот 1682 р. “ Хованщина ”.
- •24. Реформи першої чверті XVIII ст.
- •25. Внутрішня та зовнішня політика Росії в другій чверті xviiі ст.
- •26. Боротьба дворянських угруповань за владу при спадкоємцях Петра і.
- •27. Царювання Єлизавети Петрівни. Розширення прав і привілеїв дворянства.
- •28. Міжнародне становище Росії 1725-1762 рр.
- •29. Воцаріння Катерини іі. Характер політики “освіченого абсолютизму” в Росії.
- •30. Зовнішня політика Росії у другій половині XVIII ст.
- •31. Розвиток сільського господарства Росії у першій половині хіх століття.
- •32. Розвиток промисловості Росії у першій половині хіх століття.
- •33. Соціально-станова структура Росії в першій половині хіх століття.
- •34. Реформи державного апарату в Росії у першій чверті хіх ст.
- •35. Проект державних перетворювань Росії м.М.Сперанського.
- •36. Державна статутна грамота Російської імперії.
- •37. Проекти вирішення селянського питання у першій чверті хіх століття.
- •38. Участь Росії в 3-й антифранцузькій коаліції.
- •39. Російсько-французькі відносини в 1806-1807 рр. Тільзитський мир
- •40. Східне питання у першій чверті хіх ст. Російсько-турецька війна 1806-1812 рр.
- •41. Франко-російська війна 1812 р. Бородінська битва.
- •42. Зовнішня політика Росії в 1815-1825 рр.
- •43. Виникнення ранніх декабристських організацій.
- •44. Декабристські організації в 1821-1825 рр.
- •45. Конституційні проекти п.Пестеля та н.Муравйова.
- •46. Повстання декабристів
- •47. Микола і і основні напрями його внутрішньої політики. Комітет 6 грудня 1826 р.
- •48. Централізація управління і кодифікація законів у другій чверті хіх століття.
- •49. Реформа п.Кісельова у державному селі.
- •50. Посилення політичної реакції в 1848-1855 рр.
- •51. Східне питання у зовнішній політиці Росії у другій чверті хіх століття.
- •52. Росія і країни Європи в 30-40-х роках хіх ст.
- •53. Приєднання народів Закавказзя до Росії.
- •54. Кавказ в період російсько-іранської (1804-1813 рр.) і російсько-турецької (1806-1812 рр.) війн.
- •55. Закавказзя в політиці Росії в 20-і роки хіх в.
- •56. Завоювання Росією Північного Кавказу. Кавказьська війна 1830 – 1864 рр.
- •57. Кримська (Східна) війна
- •58. Консервативний та ліберально-опозиційний напрям суспільної думки другої чверті хіх століття.
- •59. Формування радикально-демократичного напряму суспільної думки Росії у другій чверті хіх століття.
- •60. Передумови і підготовка селянської реформи 1861 р. Поміщицькі проекти звільнення селян.
- •61. Зміст “Положень” 19 лютого 1861 р. І проведення їх в життя.
- •62. Реформи в галузі місцевого управління. Земська реформа.
- •63. Судова реформа. Військова реформа.
- •64. Польське повстання 1863 р. І російське суспільство.
- •65. Революційне народництво 70-80-х років хіх століття.
- •66. Робітничий рух 70-х років хіх століття.
- •67. Ліберально-опозиційний рух 70-80-х рр хіх ст
- •68. Нові тенденції в розвитку сільського господарства Росії у пореформені роки.
- •69. Розвиток промисловості Росії у другій половині хіх століття. Завершення промислового перевороту.
- •70. Криза самодержавної влади на межі 70-80-х років хіх століття.
- •71. Контрреформи в галузі місцевого управління та суду в 80-90-х роках хіх століття.
- •72. Зовнішня політика Росії в 70-х роках хіх століття.
- •73. Російсько-турецька війна 1877-1878 рр.
- •74. Завоювання Росією Середньої Азії в 60-80-х роках хіх століття.
- •75. Загострення міждержавних суперечностей наприкінці хіх – на початку хх ст., їх причини і характер.
- •76. Політика Росії в Західній Європі та на Балканах наприкінці хіх – на початку хх століття.
- •77. Далекосхідна політика Росії на початку хх століття.
- •78. Російсько-японська війна.
- •2. Військові втрати
- •79. Революційні події 1905-1906 рр. В Росії.
- •80. Утворення загальноросійських політичних партій, їхні програми.
- •81 Діяльність і та іі Державних Дум.
- •82.Державний переворот 3 червня 1907 р. Третьочервнева політична система.
- •83. Реформи п.Столипіна.
- •84. Ііі Державна дума і опозиційні партії.
- •85. Національне питання у внутрішній політиці самодержавства наприкінці хіх – на початку хх століття.
- •86. Балкани і східне питання у зовнішній політиці Росії в 1906-1913 рр.
- •87.Вступ Росії у першу світову війну. Воєнні дії в 1914-1915 рр.
- •88. Воєнні дії 1916 р. Брусилівський прорив.
- •89.Розвиток освіти і науки в Росії в хіх – на початку хх століття
- •90. Художня культура Росії в хіх – на поч. Хх ст.
- •91. Реформи Перовського в удільному селі
- •92. Конституція Ларс-Мелікова.
- •93. Зовнішньополітична програма о.П. Ізвольського
44. Декабристські організації в 1821-1825 рр.
Підполковник Комаров повернувся до Тульчина раніше Бурцова і перший повідомив південній управі Союзу благоденства про постанову з'їзду. Звичайно, радикальна республіканська південна управа з Пестелем на чолі постанови про ліквідацію товариства не визнала, заявивши, що з'їзд перевищив свої повноваження. Було вирішено «суспільство продовжувати» Головував Пестель, пропозиції якого були гаряче підтримані більшістю. Він виступив із заявою, що Московський з'їзд не був має права ліквідовувати суспільство; члени бурхливо виражали своє обурення з приводу привезеного постанови. Бурцов і Комаров наполягали на рішенні з'їзду і демонстративно покинули розпалене збори. Але за ними не дослідувати ніхто. Лінія Пестеля перемогла. Насамперед він зупинився на питанні про республіку, підкресливши необхідність продовжувати лінію наради 1820, одноголосно прийняв республіканське рішення. Таким чином, на першому ж своєму установчому засіданні Південне товариство підтвердило вимога республіки і підкреслило, що таємне суспільство не знищено, дії його тривають. На цьому зібранні Пестель висунув і вимога царевбивства. Він знаходив необхідної страту колишнього монарха для закріплення республіки. Цар, залишений в живих, представляв би, на його думку, постійну загрозу існуванню республіканського режиму, виявився б центром, який притягував б монархічних змовників, плекав би плани реставрації. Пестель був обраний головою, Юшневський - охоронцем товариства. Обидва обиралися і в директорію суспільства. Третім членом директорії був обраний Микита Муравйов, радикальне республіканське виступ якого минулого року (1820) на з'їзді Корінний управи Союзу було всім пам'ятне. Головне ж було в тому, що Південне товариство, прийнявши революційний спосіб дії «за допомогою військ», вважало початок військових дій в столиці основною вимогою успіху. Владу можна було захопити лише в столиці, зламавши опір царизму, поваливши його. Після обрання директорів Південне суспільство розділилося на управи. Спочатку їх було дві, пізніше утворилися три управи. Центральної була Тульчинська управа під начальством Пестеля. Пізніше була утворена управа у Василькові, а потім - третя управа в Каменке.Бліжайшім справою Південного товариства був прийом нових членів. Суспільство стало швидко зростати чисельно, приймалися в нього винятково військові. Організацію Північного товариства спочатку затримав наказ 1821 про виведення гвардії з Петербурга на зимівлю «в Литву» (точніше, в Мінську і Вітебську губернії). Це була одна з «попереджувальних заходів уряду» по боротьбі з розвитком «вільного духу» в гвардіі.Северное суспільство виникло на перших порах у вигляді двох співіснуючих груп: перша - група Микити Муравйова, який написав свій проект програми та статуту нового таємного суспільства в дусі більше радикальному, ніж постанови Московського з'їзду 1821, - він подав тут руку південній, тульчинської, організації з Пестелем на чолі; друга була група Миколи Тургенєва, що спирався на членів суспільства в Ізмайловському полку, вона була солідарна з програмою Московського з'їзду. Але незабаром раптові події потрясли всіх членів таємного товариства і на півдні, і на півночі. У наступному ж, 1822 урядові репресії обрушилися на одну з найактивніших управ Союзу благоденства - на Кишинівське відділення таємного товариства, очолений Михайлом Орловим. Стався перший арешт члена таємної організації.
