59. Формування радикально-демократичного напряму суспільної думки Росії у другій чверті хіх століття.

В кінці 40-х - початку 50-х років XIX ст. складається революційно-демократичний напрям російської громадської думки, представниками якого є В. Г. Бєлінський, А. И. Герцен, Н. П. Огарьов, "ліве" крило петрашевців. вся друга чверть XIX в. була в Росії часом захоплення філософією, особливо класичної німецької. Для Бєлінського і Герцена особливе значення мало революційне розуміння діалектики Гегеля. Герцен називав її "алгеброю революції. Неоднозначно сприймалася філософська система Гегеля Бєлінським. Теза Гегеля "все розумне дійсно і все дійсне розумно" служив спочатку для Бєлінського виправданням існування миколаївської системи. У статтях "Бородінська річниця" і "Лихо з розуму", опублікованих у 1839 1840 рр., Бєлінський доводив "благодійність" російського самодержавства і, по суті, поділяв погляди теоретиків "офіційної народності". У тих умовах основною формою протесту проти феодально-кріпосницьких порядків була пропаганда передових ідей через літературу, мистецтво, з університетської кафедри. Велася вона вкрай обережно, завуальовано, езоповою мовою, до розуміння прихованого змісту якого був привчений тодішній читач. Характерним явищем у російській літературі і публіцистиці того часу було поширення в списках "крамольних" віршів, політичних памфлетів і публіцистичних "листів", які в тодішніх цензурних умовах не могли з'явитися у пресі. Самі найближчі, насущні завдання, що стояли тоді перед Росією, Бєлінський сформулював так: "Знищення кріпосного права, скасовані тілесного покарання, введення, по можливості, суворого виконання хоча тих законів, які вже є. Чільне місце в історії визвольного руху 40-х років займає діяльність гуртка петрашевців. Засновником гуртка був молодий чиновник Міністерства закордонних справ, М. В. Буташевич-Петрашевський. До найбільш видатним діячам гуртка петрашевців, який представляв його радикальне крило, відносилися Д. Д. Ахшарумов, С. Ф. Дуров, Н. С. Кашкін, Н. А. Момбеллі, Н. А. Снешнев, які згодом організували і свої збори і гуртки, але в більш вузькому складі. Гурток Петрашевського не був оформленю організацією. Він почав свою діяльність як літературний гурток і до початку 1848 носив напівлегальний, по суті, просвітницький характер, бо головну роль відводив "взаємною навчання" та самоосвіти. З зими 1846/47 р характер гуртка став помітно змінюватися. Від обговорення літературних і наукових новинок члени гуртка переходили до обговорення нагальних політичних проблем і критиці існуючого політичного ладу в Росії. Найбільш помірні за поглядами члени гуртка відходять від нього. Але з'являються нові люди, більш радикальних поглядів, наприклад, І. М. Дебуа, Н. П. Григор'єв, А. І. Пальм, П. Н. Філіппов, Ф. Г. Толь, які висловлювалися за насильницькі заходи ("зробити бунт всередині Росії через повстання селян ") для повалення самодержавства, звільнення селян із землею, введення парламентської республіки з загальним виборчим правом, відкритого і рівного для всіх суду, свободу друку, слова, віросповідання. Петрашевський займав більш помірковану позицію: конституційна монархія, звільнення селян зверху з наділенням їх землею, якою вони володіли, але без всякого за неї викупу. До 1848 зборів у Петрашевского приймають уже яскраво виражений політичний характер. У гуртку обговорюються майбутній політичний устрій Росії і проблема революції. У березні - квітні 1849 петрашевці приступили до створення таємної організації і навіть стали будувати плани збройного повстання. На цьому діяльність гуртка була перервана урядовими репресіями. На рубежі 40-50-х років XIX ст. складається оригінальна теорія "російського соціалізму". Основоположником був Л. І. Герцен, який виклав її основні ідеї у своїх роботах, написаних у 1849-1853 рр .: "Російський народ і соціалізм", "Старий світ і Росія", "Про розвиток революційних ідей в Росії" та ін . Зіставляючи долі Росії і Заходу, він прийшов до висновку, що в майбутньому соціалізм спочатку повинен затвердитися в Росії, і основний "осередком" його стане селянська земельна громада. Селянське общинне землеволодіння, селянська ідея права на землю і мирське самоврядування з'являться, по Герцену, головними умовами побудови соціалістичного суспільства в Росії. Так виник російський (або общинний) соціалізм Герцена. Він виходив з ідеї "самобутнього" шляху розвитку Росії, яка, минаючи капіталізм, через селянську громаду прийде до соціалізму. Він був орієнтований на селянство як свою соціальну базу, тому отримав назву "селянського соціалізму". Його головні цілі складалися у звільненні селян із землею без будь-якого викупу, ліквідації поміщицької влади і поміщицького землеволодіння, запровадження селянського общинного самоврядування, незалежного від місцевої влади, демократизації країни.