76. Політика Росії в Західній Європі та на Балканах наприкінці хіх – на початку хх століття.

Рубіж XIX-XX ст. характеризується загостренням протиріч між провідними світовими державами через переділ колоній і сфер впливу, оформленням військово-політичних блоків і у зв'язку з цим почалася гонкою озброєнь. На початку XX в. на міжнародній арені визначилося суперництво двох провідних імперіалістичних країн - Англії (найбільшої колоніальної держави) і Німеччини. Саме ці держави згодом очолили два великих військово-політичні блоки, що протистоять один одному, - Антанту і Троїстий союз. Однак На зміну традиційному суперництву Росії та Англії в Середній Азії, на Середньому і Далекому Сході на початку XX ст. поступово приходить політика пошуку точок дотику для укладення угоди про розмежування сфер впливу. За одночасно загострюються відносини Росії з Австро-Угорщиною через активізацію останньої на Балканах. Австро-Угорщину підтримувала Німеччина, що сприяло поглибленню німецько-російських протиріч, проте не виключало тимчасових угод Росії з цими країнами. На рубежі XIX-XX ст. відбувається зміцнення франко-російського військово-політичного союзу, до чого підштовхувало і прийняте в 1899 р рішення країн Троїстого союзу (Німеччини, Австро-Угорщини та Італії) не обмежувати термін дії прийнятих на себе зобов'язань (до того було встановлено 8-літній період) . Крім військово-стратегічних мотивів зближення Франції з Росією діяли і фінансово-економічні причини. У середині 90-х років XIX ст. виникла внутрішня криза в Туреччині. Європейські держави готувалися втрутитися у її внутрішні справи. Російський Генеральний штаб розробив план захоплення Босфору в якості відповіді діям іноземних флотів. В бойову готовність були приведені кораблі Чорноморського флоту в Одесі та Севастополі. Однак після консультації з французьким урядом, який виступив проти цієї акції, вона була відкладена. Відмовилися від збройного втручання та інші держави. У 1896 1897 рр. відновилися перервані 10 років тому дипломатичні відносини між Росією і Болгарією, що сприяло зміцненню російського впливу на Балканах. У 1897 р була досягнута домовленість Росії з Австро-Угорщиною про підтримання статус-кво на Балканах, а в 1903 р відбулася зустріч Миколи II з імператором Австро-Угорщини Францом-Йосифом. вони прийняли рішення про спільний контроль за діями турецької адміністрації в Македонії. З кінця XIX ст., Коли англійський капітал став інтенсивно проникати в південну частину Ірану, Англія неодноразово пропонувала Росії поділити сфери впливу в Ірані, але завжди отримувала відмову. Позиції Росії в Ірані в той час були досить міцними. Ще в 1890 р між Росією та Іраном було укладено угоду, згідно з яким шах зобов'язувався протягом 10 років не надавати іноземним підприємцям концесій па будівництво залізниць в межах своєї країни. В кінці 90-х років XIX ст. Росія виступила з ініціативою скликання міжнародної конференції для розробки заходів по скороченню збройних сил, обмеження гонки озброєнь і мирного вирішення міждержавних конфліктів. У серпні та грудні 1898 всім державам були спрямовані дві ноти з цією пропозицією. Перша конференція відбулася в травні - липні 1899 в Гаазі. У ній брали участь представники від 26 держав. Були прийняті конвенції про мирне вирішення міжнародних суперечок шляхом третейського суду (арбітражу), про закони і звичаї ведення війни на суші і на морі, а також серія декларацій, що забороняли застосування під час військових дій розривних куль і отруйних газів. Однак з головного питання - обмеження гонки озброєнь - рішення не було прийнято. Укладена у квітні 1904 угоду Франції та Англії щодо спірних колоніальним питань поклало початок оформлення військово-політичного блоку країн Антанти.