35. Проект державних перетворювань Росії м.М.Сперанського.

Сперанський очолив у Міністерстві внутрішніх справ відділ, якому наказувалося готувати проекти державних перетворень. За завданням Олександра I Сперанський підготував ряд проектів удосконалення державного ладу імперії, по суті, проектів російської конституції. Частина проектів написана в 1802-1804 рр .; в 1809 р підготовлені великі "Вступ до укладенню державних законів", "Проект уложення державних законів Російської імперії" і пов'язані з ними записки та проекти. Проекти Сперанського спираються на глибоке теоретичне обгрунтування. Він вважав, що Росія ще не готова до конституційного ладу, щоб починати перетворення необхідно з реорганізації державного апарату. Період 1808-1811 років був епохою найвищого значення і впливу Сперанського. Найбільш повно погляди М. М. Сперанського відображені в записці 1809 - «Вступ до укладення державних законів». Реформатор надавав великого значення регулюючої ролі держави у розвитку промисловості і своїми політичними перетвореннями всіляко зміцнював самодержавство. Метою будь-якої держави, зазначав Сперанський, є забезпечення безпеки особистості, власності і честі кожного. Спочатку існували лише деспотичні уряди. Потім робилися спроби народу прийняти корінні закони. Збори цих корінних законів називалися "конституція". Державна машина мала модернізуватися та європеїзуватися. В основу державного устрою Сперанським був покладений принцип поділу влади - законодавчої, виконавчої та судової. Кожна з них, починаючи з самих нижніх ланок, повинна була діяти в суворо окреслених рамках закону. Створювалися представницькі збори декількох рівнів на чолі з Державною думою - всеросійським представницьким органом. Дума повинна була давати висновки щодо законопроектів, представленим на її розгляд, і заслуховувати звіти міністрів. Всі влади - законодавча, виконавча і судова з'єднувалися в Державній раді, члени якого призначалися царем. Якщо в Державній раді виникала розбіжність, цар за своїм вибором стверджував думку більшості або меншості. Жоден закон не міг вступити в дію без обговорення в Державній думі та Державній раді. Реальна законодавча влада за проектом Сперанського залишалася в руках царя. Але Сперанський підкреслював, що судження Думи повинні бути вільними, вони повинні виражати думку народну. У цьому і полягав його принципово новий підхід: дії влади в центрі і на місцях він хотів поставити під контроль громадської думки. Державна Дума за своїм впливом дорівнювалася Сенату. Голову Державної Думи Канцлера обирав особисто імператор. Імператор вносив законопроекти до Державної Думи. Державна дума обиралася імператором. Виконавча влада – волосні, окружні, губернські правління. Судова влада - волосні, окружні, губернські суди. Засновано інститут присяжних засідателів. Сенат – вища контролююча, касаційна та апеляційна інстанція. Права людей за проектом М.Сперанського: права громадян – свобода слова, право на навчання, на власну думку; права політичні – право брати участь у політичному житті країни. У волостному центрі один раз на три роки скликається перша ланка місцевого розпорядчого органу влади - Волостная дума. Волостная дума обирає свого голови, секретаря, а також депутатів в Окружну думу. В центрі округу - окружному місті скликається також один раз на три роки Окружна дума, яка обирає, крім голови, головного секретаря, Окружний рада, Окружний суд і депутатів в Губернську думу. Так само один раз на три роки в губернському місті скликається Губернська дума. У результаті проведення реформ, вважав Сперанський, народ російський розділиться на три класи. Дворянство буде мати всі загальні (цивільні) права, а політичні права - на підставі власності. Понад те воно матиме особливе право набувати населені землі і свободу від особистих повинностей (але зобов'язане пройти цивільну або військову службу не менше 10 років; при ухиленні від служби спадкове дворянство втрачається). Середній статок володіє всіма загальними цивільними правами, а політичними - відповідно до власності. Середній статок складається з купців, міщан і ремісників. Третій клас - народ робітничий. 1 січня 1810 був оприлюднений Маніфест про заснування Державної ради, і в той же рік відбулося його відкриття. Це був вищий законодавчим орган при імператорі. У функції Державної ради входили обговорення внесених до нього законопроектів, "тлумачення" (роз'яснення) сенсу вже виданих законів, вжиття заходів до їх проведення в життя через виконавчі органи влади, розподіл по міністерствах і відомствах витрат на їх утримання, розгляд річних звітів міністрів. Державна рада складався з чотирьох департаментів:1) департаменту законів, що розглядав загальнодержавні законопроекти,2) цивільних і духовних справ, який відав питаннями юстиції, поліції і духовного відомства,3) державної економії, у віданні якого перебували питання фінансів, промисловості, торгівлі та наук, 4) військового. При Державній раді існували Комісія складання законів і Комісія прохань. Для організації діяльності Державної ради засновувалася Державна канцелярія на чолі з державним секретарем - їм був призначений Сперанський. Установою в 1810 р Державної ради і перетворенням в 1811 р міністерств завершилася реорганізація органів центрального управління, які з деякими змінами проіснували аж до 1917 р.