- •1. Князівство за часів Юрія Долгорукова та Андрія Боголюбського. Всеволод Велике Гніздо.
- •2. Псковська і Новгородська феодальні республіки
- •3. Походи хана Батия.
- •4. Об’єднання руських земель навколо Москви. Іван Калита і його політика щодо Золотої Орди.
- •5.Великий Новгород у xіv – xVст.
- •6.Феодальна війна в другій чверті 15ст.
- •7. Князювання Івана 3, Василя 3.
- •8. Церква і великокняжа влада. Йосифляни ти Нестяжателі.
- •9. Зміцнення самодержавства за Івана IV, його внутрішня і зовнішня політика.
- •10. Опричнина та її наслідки
- •11. Політична криза в Росії. Початок інтервенції польських феодалів.
- •12. Цар Василь Шуйський, його внутрішня та зовнішня політика.
- •13. Столбовський мир і Деулінське перемир’я
- •14. Соціально-економічний і політичний розвиток Росії в XVII ст.
- •15. Правління Михайла Федоровича. Його внутрішня та зовнішня політика.
- •16. Розкол, його соціальна та ідеологічна сутність.
- •17. Соловецьке повстання.
- •18. “Азовське сидіння”.
- •19. Зміцнення зовнішньополітичного становища Російської держави в середині та другій половині XVII ст.
- •20. Особливості відносин з країнами Далекого Сходу, Центральної та передньої Азії. Нерчинський трактат.
- •21. Культура в Росії в хуіі ст.
- •22. Внутрішня та зовнішня політика російського уряду в 70-80 рр. ХуіІст.
- •23. Боротьба придворних угрупувань за владу. Стрілецький заколот 1682 р. “ Хованщина ”.
- •24. Реформи першої чверті XVIII ст.
- •25. Внутрішня та зовнішня політика Росії в другій чверті xviiі ст.
- •26. Боротьба дворянських угруповань за владу при спадкоємцях Петра і.
- •27. Царювання Єлизавети Петрівни. Розширення прав і привілеїв дворянства.
- •28. Міжнародне становище Росії 1725-1762 рр.
- •29. Воцаріння Катерини іі. Характер політики “освіченого абсолютизму” в Росії.
- •30. Зовнішня політика Росії у другій половині XVIII ст.
- •31. Розвиток сільського господарства Росії у першій половині хіх століття.
- •32. Розвиток промисловості Росії у першій половині хіх століття.
- •33. Соціально-станова структура Росії в першій половині хіх століття.
- •34. Реформи державного апарату в Росії у першій чверті хіх ст.
- •35. Проект державних перетворювань Росії м.М.Сперанського.
- •36. Державна статутна грамота Російської імперії.
- •37. Проекти вирішення селянського питання у першій чверті хіх століття.
- •38. Участь Росії в 3-й антифранцузькій коаліції.
- •39. Російсько-французькі відносини в 1806-1807 рр. Тільзитський мир
- •40. Східне питання у першій чверті хіх ст. Російсько-турецька війна 1806-1812 рр.
- •41. Франко-російська війна 1812 р. Бородінська битва.
- •42. Зовнішня політика Росії в 1815-1825 рр.
- •43. Виникнення ранніх декабристських організацій.
- •44. Декабристські організації в 1821-1825 рр.
- •45. Конституційні проекти п.Пестеля та н.Муравйова.
- •46. Повстання декабристів
- •47. Микола і і основні напрями його внутрішньої політики. Комітет 6 грудня 1826 р.
- •48. Централізація управління і кодифікація законів у другій чверті хіх століття.
- •49. Реформа п.Кісельова у державному селі.
- •50. Посилення політичної реакції в 1848-1855 рр.
- •51. Східне питання у зовнішній політиці Росії у другій чверті хіх століття.
- •52. Росія і країни Європи в 30-40-х роках хіх ст.
- •53. Приєднання народів Закавказзя до Росії.
- •54. Кавказ в період російсько-іранської (1804-1813 рр.) і російсько-турецької (1806-1812 рр.) війн.
- •55. Закавказзя в політиці Росії в 20-і роки хіх в.
- •56. Завоювання Росією Північного Кавказу. Кавказьська війна 1830 – 1864 рр.
- •57. Кримська (Східна) війна
- •58. Консервативний та ліберально-опозиційний напрям суспільної думки другої чверті хіх століття.
- •59. Формування радикально-демократичного напряму суспільної думки Росії у другій чверті хіх століття.
- •60. Передумови і підготовка селянської реформи 1861 р. Поміщицькі проекти звільнення селян.
- •61. Зміст “Положень” 19 лютого 1861 р. І проведення їх в життя.
- •62. Реформи в галузі місцевого управління. Земська реформа.
- •63. Судова реформа. Військова реформа.
- •64. Польське повстання 1863 р. І російське суспільство.
- •65. Революційне народництво 70-80-х років хіх століття.
- •66. Робітничий рух 70-х років хіх століття.
- •67. Ліберально-опозиційний рух 70-80-х рр хіх ст
- •68. Нові тенденції в розвитку сільського господарства Росії у пореформені роки.
- •69. Розвиток промисловості Росії у другій половині хіх століття. Завершення промислового перевороту.
- •70. Криза самодержавної влади на межі 70-80-х років хіх століття.
- •71. Контрреформи в галузі місцевого управління та суду в 80-90-х роках хіх століття.
- •72. Зовнішня політика Росії в 70-х роках хіх століття.
- •73. Російсько-турецька війна 1877-1878 рр.
- •74. Завоювання Росією Середньої Азії в 60-80-х роках хіх століття.
- •75. Загострення міждержавних суперечностей наприкінці хіх – на початку хх ст., їх причини і характер.
- •76. Політика Росії в Західній Європі та на Балканах наприкінці хіх – на початку хх століття.
- •77. Далекосхідна політика Росії на початку хх століття.
- •78. Російсько-японська війна.
- •2. Військові втрати
- •79. Революційні події 1905-1906 рр. В Росії.
- •80. Утворення загальноросійських політичних партій, їхні програми.
- •81 Діяльність і та іі Державних Дум.
- •82.Державний переворот 3 червня 1907 р. Третьочервнева політична система.
- •83. Реформи п.Столипіна.
- •84. Ііі Державна дума і опозиційні партії.
- •85. Національне питання у внутрішній політиці самодержавства наприкінці хіх – на початку хх століття.
- •86. Балкани і східне питання у зовнішній політиці Росії в 1906-1913 рр.
- •87.Вступ Росії у першу світову війну. Воєнні дії в 1914-1915 рр.
- •88. Воєнні дії 1916 р. Брусилівський прорив.
- •89.Розвиток освіти і науки в Росії в хіх – на початку хх століття
- •90. Художня культура Росії в хіх – на поч. Хх ст.
- •91. Реформи Перовського в удільному селі
- •92. Конституція Ларс-Мелікова.
- •93. Зовнішньополітична програма о.П. Ізвольського
41. Франко-російська війна 1812 р. Бородінська битва.
Мета Наполеона: змусити Росію підкоритися Франції економічно, створити проти Росії вічну загрозу у вигляді васальної, цілком залежної від Франції Польщі. Росія вбачала у протистоянні Франції змогу оговтатися від континентальної блокади, відновити зіпсовані відносини із Англією, та залишити за собою право на самостійне існування, економічну незалежність.
Причини:
1) французька буржуазія була не вдоволена тим, як Росія дотримувалися континентальної блокади, адже у Франції промисловість все одно не перевершувала англійської.
2) невдоволення французької буржуазії митним тарифом, який був встановлений у грудні 1810 р.
3) у той же час Наполеон намагається усіма силами підняти і укріпити Польську державу особливо на кордоні.
Армія Наполеона: Наполеон казав про армію у 400 тис. чол., його особистий секретар про 300 тис. Більшість показників коливається від 400 до 470 тис. Якщо казати про кількість солдат, які перейшли через Нєман, то більш за все зустрічається цифра в 420 тис. ( потім було перекинуто ще 55 тис. чоловік упродовж липня). Австрія за франко-австрійським договором 1811 р забов'язувалась виставити від себе 30 тис. допоміжне військо в обмін на Іллірійські провінції. Прусія за союзним трактатом 1812 р. забов'язувалася виставити від себе 20-тис військо, яке повинно було постійно поповнюватися у разі втрат в обмін на якісь землі Росії.Якщо не казати про велику кількість його гарнізонів по усій імперії, то на момент переправи у нього було окрім піхоти, 70 тис. кавалерії, 35 тис. артилерії.
Армія Олександра І: приблизно 250- 280 тис. піхоти. першопочатково було 118 тис (армія Барклая), в армії Багратіона - 35 тис. чоловік. Потім армія поповнювалася. 14 тис кавалерії, 25 тис артилерії, 30 тис донських казаків.
Тактика Російської імперії : генерал Фуль запропонував Олександру організувати укріплений табір у м. Дриссі, на Двині. першопочатково Барклай де Толь пропонував вести наступальну операцію, але потім, розуміючи чисельну перевагу Великої армії, вдався до тактики оборонної. Було 3 об'єкти прикриття:
Петербург - 1 західна армія, Барклай де Толі
Москва - 2 західна армія, Багратіон
Київ - 3 західна армія Тормасов
Хід: 24 червня 1812 р. уночі почалася переправа через Нєман. Вже ввечері Наполеон перейшов через Вілію, захопивши Ковно. Наполеон пішов на Вітебськ. Куди вирушив і Барклай де Толі. Далі Наполеон пішов на Вільну. Росіяни вирушили з Вильни. Наполеон зайняв місто не розуміючи чому російська армія не дала бою і думаючи, де вони зупиняться. Багратіон же відступив до Несвижу, а Барклай відступив по напрямку Дрисського укріплення. За Багратіоном вирушив із Вільни маршал Даву ( йшов на Мінськ, щоб перерізати відступ) а свого брата Жерома Бонапарта відправив до Новогрудка, аби повністю розбити Багратіона. Багратіон через Несвіж переправився в Слуцьк потім до Бобруйська - Новий Бихів - переправився через Дніпро.
Барклай вийшов з Дрісси - Полоцьк - Вітебськ - Смоленськ.
Смоленська битва. 16 серпня 1812 - 18 серпня 1812
Мета Наполеона: дати вирішальну битву з усім російським військом. Розгромити його, підкорення Росіі.
Мета Олександра: затримати вісько ворога, нанести як можна більші втрати.
Захищали місто: Раєвський, Неверовський
Смоленськ штурмували весь день. Барклай віддав приказ підірвати порохові склади і вийти з міста.
Результат: капітуляція російського війська.
Від Смоленська до Бородіна:
. Після довгих сперечань, Олександр І назначив головнокомандуючим Кутузова. Кутузов, відступаючи до Можайська вирішив зупинитися і дати бій Наполеону у м. Шевардіно. В цей час Наполеон зайняв Семлево, Гжатськ. Битва під Шевардіно ( 5 вересня ). Шевардіно було укріплене редутами та флешами. Місто було доручено захищати князю Горчакову. Російська армія після бою, який тривав весь день відступила до м. Бородино. Бородіно ( 7 вересня 1812 р.)
Сили: Росія - Праве крило і центр ( Барклай де Толі) 20 тис чол. піхоти, 6 тис. артилерії ( 26 тис.) + резерв центра і правого крила ( Кутузов) - 76 тис. Ліве крило ( Багратіон) 35 тис. чол.
Франція - 185 тис. чол і більше тисячі знарядь.
Битва почалася з нападу дивізії Дельзона на Бородіно. Барклай наказав спалити міст через Колочу. На лівому крилі Багратіону протистояли Даву, Мюрат і Ней + корпус Жюно. Перші атаки були відбиті. Далі Наполеон вирішив зруйнувати Семеновські та Багратіоновські флеші і направив 400 знарядь на них. Багратіон вирушив попередити ворога контратакою. Під час цього Багратіон був смертельно поранений. Після взяття флешей другим центральним моментом стала боротьба за курганську батарею, яка стояла в центрі російського фронта). Її атакував віце-король Італії Євгеній. Після запеклих боїв Платов с козаками і командир 1-го кавалерійського корпуса Уваров с кавалерією вчинили диверсію майже в тилу у Наполеона, яка врятувала батарею Раєвського ще на декілька годин. Тим не менш, невдовзі батарея залишилася за французами. Намагаючись прискорити свою перемогу, Наполеон наказав кавалерії ударити по російській піхоті, на корпус графа Остермана. В цей час на допомогу піхотинцям прийшли гвардійські полки і французи були відкинуті. Потім був новий штурм батареї Раєвського, французька кавалерія увірвалась на батарею з тилу, а піхотинці віце- короля Євгенія кинулися на батарею густими масами прямо в лоб. В полон не брали ніяка сторона. Піднявшись на батарею французи перекололи усіх живих. Це був останній великий акт Бородинської битви.
Результат: великі втрати з обох сторін.
