4. Об’єднання руських земель навколо Москви. Іван Калита і його політика щодо Золотої Орди.

Передумови об'єднання. Особливості процесу об'єднання російських земель полягали в тому, що його економічні та соціальні передумови дозрівали поступово, у міру того як набирав силу сам процес, відстаючи від нього. Зростання населення, відновлення зруйнованого господарства, освоєння занедбаних і нових земель, поширення трипілля, поступове пожвавлення міст і торгівлі - все це сприяло об'єднанню, але навряд чи робило його дійсно необхідним. Вирішальні передумови склалися в політичній сфері. Головним імпульсом було все більш наполегливе прагнення до звільнення від ординського ярма, від заступництва і підганяння, до знаходження повної незалежності, до відмови від принизливих поїздок в Орду за ярликом на велике князювання, від сплати данини, від поборів. Боротьба за об'єднання злилася з боротьбою проти Орди. Вона вимагала напруження всіх сил, згуртування, жорсткого спрямовуючого начала. Цим початком могла бути тільки великокнязівська влада, готова діяти твердо, рішуче, безоглядно, навіть деспотично.

.Наприкінці XIII ст. Владимиро-Суздальське князівство поча-ло занепадати. Провідну роль почали відігравати Тверське і Мос-ковське князівства (в останньому правили нащадки Олександ-ра Невського), що конкурували між собою. Певний час у цьому регіоні головним було Тверське князівство, створене у 1230— 1240-х роках. Москва і Тверь були на одинаковому рівні, тому результат боротьби Москви і Твері визначався особистими якостями їх правителів. Московські князі в цьому сенсі перевершували товариських конкурентів.

Процес створення єдиної Російської держави зайняв тривалий період з кінця XIII - початку XIV в. до кінця XV- початку XVI в.     Кінець XIII- перша половина XIV ст .:

1.Утворення Московського князівства за князя Данила Олександровича (кінець XIII ст.) та його територіальне зростання (Переславль, Можайськ, Коломна), початок суперництва з Твер'ю за ярлик на велике князювання і перший успіх Москви (1318г., Вбивство в Орді тверського князя Михайла і передача ярлика московському князю Юрію, який володів ним до 1325 г.);

2. У 1328 р. за згодою хана Золотої Орди великокняжий титул перейшов до правителя Московського князівства (існувало з дру-гої половини XIII ст.) Івана Даниловича Калити (1328—1340), внука Олександра Невського.

Іван Калита заклав основи могутності Московського князів-ства, приєднавши низку сусідніх князівств. З метою утвердження своїх політичних планів переніс із Владимира до Москви Центр метрополії "всієї Русі" (осередок метрополії до Владимира-на-Клязьмі переведено з Києва у 1299 p.). Відіграв значну роль в зміцнені Московського князівства, приєднанні земель навколо Москви, використовуючи для цього допомогу Золотої Орди, для якої він збирав з населення велику данину. У відносинах з Ордою Калита продовжував намічену ще Олександром Невським лінію зовнішнього дотримання вассальской покірності ханам, справною виплати данини, щоб не дати їм приводів для нових вторгнень на Русь, які за його князювання майже повністю припинилися. Нещадно придушував будь-який прояв невдоволення народу золотоординським ярмом, розправлявся з політичними противниками – іншими князями. . Калита зміг, не вдаючись до зброї, розширити територію своїх володінь за рахунок "купіль" - отримуючи у хана за багаті дари ярлики на окремі землі (Галич, Углич, Білоозеро)Влада Івана Калити поширювалась на ряд земель Північно-Східної Русі (Тверь, Псков, Новгород). Він накопичив величезні багатства (звідси і прізвисько “Калита” – гаманець, сумка для грошей), які використовував для покупки земель в чужих князівствах і володіннях. Російські землі отримали необхідний їм перепочинок для відновлення і підйому економіки, накопичення сил для майбутньої боротьби за повалення іга.

За князювання Калити була закладена основа могутності Москви. Син Калити князь Семен Іванович (1340-1353) вже претендував на титул "великого князя всієї Русі" і за своє зарозумілість отримав прізвисько "Гордого".