- •1. Князівство за часів Юрія Долгорукова та Андрія Боголюбського. Всеволод Велике Гніздо.
- •2. Псковська і Новгородська феодальні республіки
- •3. Походи хана Батия.
- •4. Об’єднання руських земель навколо Москви. Іван Калита і його політика щодо Золотої Орди.
- •5.Великий Новгород у xіv – xVст.
- •6.Феодальна війна в другій чверті 15ст.
- •7. Князювання Івана 3, Василя 3.
- •8. Церква і великокняжа влада. Йосифляни ти Нестяжателі.
- •9. Зміцнення самодержавства за Івана IV, його внутрішня і зовнішня політика.
- •10. Опричнина та її наслідки
- •11. Політична криза в Росії. Початок інтервенції польських феодалів.
- •12. Цар Василь Шуйський, його внутрішня та зовнішня політика.
- •13. Столбовський мир і Деулінське перемир’я
- •14. Соціально-економічний і політичний розвиток Росії в XVII ст.
- •15. Правління Михайла Федоровича. Його внутрішня та зовнішня політика.
- •16. Розкол, його соціальна та ідеологічна сутність.
- •17. Соловецьке повстання.
- •18. “Азовське сидіння”.
- •19. Зміцнення зовнішньополітичного становища Російської держави в середині та другій половині XVII ст.
- •20. Особливості відносин з країнами Далекого Сходу, Центральної та передньої Азії. Нерчинський трактат.
- •21. Культура в Росії в хуіі ст.
- •22. Внутрішня та зовнішня політика російського уряду в 70-80 рр. ХуіІст.
- •23. Боротьба придворних угрупувань за владу. Стрілецький заколот 1682 р. “ Хованщина ”.
- •24. Реформи першої чверті XVIII ст.
- •25. Внутрішня та зовнішня політика Росії в другій чверті xviiі ст.
- •26. Боротьба дворянських угруповань за владу при спадкоємцях Петра і.
- •27. Царювання Єлизавети Петрівни. Розширення прав і привілеїв дворянства.
- •28. Міжнародне становище Росії 1725-1762 рр.
- •29. Воцаріння Катерини іі. Характер політики “освіченого абсолютизму” в Росії.
- •30. Зовнішня політика Росії у другій половині XVIII ст.
- •31. Розвиток сільського господарства Росії у першій половині хіх століття.
- •32. Розвиток промисловості Росії у першій половині хіх століття.
- •33. Соціально-станова структура Росії в першій половині хіх століття.
- •34. Реформи державного апарату в Росії у першій чверті хіх ст.
- •35. Проект державних перетворювань Росії м.М.Сперанського.
- •36. Державна статутна грамота Російської імперії.
- •37. Проекти вирішення селянського питання у першій чверті хіх століття.
- •38. Участь Росії в 3-й антифранцузькій коаліції.
- •39. Російсько-французькі відносини в 1806-1807 рр. Тільзитський мир
- •40. Східне питання у першій чверті хіх ст. Російсько-турецька війна 1806-1812 рр.
- •41. Франко-російська війна 1812 р. Бородінська битва.
- •42. Зовнішня політика Росії в 1815-1825 рр.
- •43. Виникнення ранніх декабристських організацій.
- •44. Декабристські організації в 1821-1825 рр.
- •45. Конституційні проекти п.Пестеля та н.Муравйова.
- •46. Повстання декабристів
- •47. Микола і і основні напрями його внутрішньої політики. Комітет 6 грудня 1826 р.
- •48. Централізація управління і кодифікація законів у другій чверті хіх століття.
- •49. Реформа п.Кісельова у державному селі.
- •50. Посилення політичної реакції в 1848-1855 рр.
- •51. Східне питання у зовнішній політиці Росії у другій чверті хіх століття.
- •52. Росія і країни Європи в 30-40-х роках хіх ст.
- •53. Приєднання народів Закавказзя до Росії.
- •54. Кавказ в період російсько-іранської (1804-1813 рр.) і російсько-турецької (1806-1812 рр.) війн.
- •55. Закавказзя в політиці Росії в 20-і роки хіх в.
- •56. Завоювання Росією Північного Кавказу. Кавказьська війна 1830 – 1864 рр.
- •57. Кримська (Східна) війна
- •58. Консервативний та ліберально-опозиційний напрям суспільної думки другої чверті хіх століття.
- •59. Формування радикально-демократичного напряму суспільної думки Росії у другій чверті хіх століття.
- •60. Передумови і підготовка селянської реформи 1861 р. Поміщицькі проекти звільнення селян.
- •61. Зміст “Положень” 19 лютого 1861 р. І проведення їх в життя.
- •62. Реформи в галузі місцевого управління. Земська реформа.
- •63. Судова реформа. Військова реформа.
- •64. Польське повстання 1863 р. І російське суспільство.
- •65. Революційне народництво 70-80-х років хіх століття.
- •66. Робітничий рух 70-х років хіх століття.
- •67. Ліберально-опозиційний рух 70-80-х рр хіх ст
- •68. Нові тенденції в розвитку сільського господарства Росії у пореформені роки.
- •69. Розвиток промисловості Росії у другій половині хіх століття. Завершення промислового перевороту.
- •70. Криза самодержавної влади на межі 70-80-х років хіх століття.
- •71. Контрреформи в галузі місцевого управління та суду в 80-90-х роках хіх століття.
- •72. Зовнішня політика Росії в 70-х роках хіх століття.
- •73. Російсько-турецька війна 1877-1878 рр.
- •74. Завоювання Росією Середньої Азії в 60-80-х роках хіх століття.
- •75. Загострення міждержавних суперечностей наприкінці хіх – на початку хх ст., їх причини і характер.
- •76. Політика Росії в Західній Європі та на Балканах наприкінці хіх – на початку хх століття.
- •77. Далекосхідна політика Росії на початку хх століття.
- •78. Російсько-японська війна.
- •2. Військові втрати
- •79. Революційні події 1905-1906 рр. В Росії.
- •80. Утворення загальноросійських політичних партій, їхні програми.
- •81 Діяльність і та іі Державних Дум.
- •82.Державний переворот 3 червня 1907 р. Третьочервнева політична система.
- •83. Реформи п.Столипіна.
- •84. Ііі Державна дума і опозиційні партії.
- •85. Національне питання у внутрішній політиці самодержавства наприкінці хіх – на початку хх століття.
- •86. Балкани і східне питання у зовнішній політиці Росії в 1906-1913 рр.
- •87.Вступ Росії у першу світову війну. Воєнні дії в 1914-1915 рр.
- •88. Воєнні дії 1916 р. Брусилівський прорив.
- •89.Розвиток освіти і науки в Росії в хіх – на початку хх століття
- •90. Художня культура Росії в хіх – на поч. Хх ст.
- •91. Реформи Перовського в удільному селі
- •92. Конституція Ларс-Мелікова.
- •93. Зовнішньополітична програма о.П. Ізвольського
28. Міжнародне становище Росії 1725-1762 рр.
Катерина І (1722-1727). За два роки правління Катерини І Росія не вела маштабних війн, тільки на Кавказі діяв окремий корпус під керівництвом князя Долгорукова, який намагався завоювати перські території, поки Персія знаходилася у стані смути, а Туреччина допомагала приборкати бунтівників. У Європі Росія проявляла дипломатичну активність у відстоюванні інтересів голштинського герцога (чоловіка Ани Петрівни) проти Данії.
Петро ІІ (1727-1730). Завідував зовнішньою політикою Остерман, напрямок – союз із Австрією. Дядьком по матері імператора був імператор Карл VI, а двоюрідною сестрою майбутня імператриця Марія-Терезія. Інтереси Росії співпадали з інтересами Австрії - особливо щодо Османської імперії. Натягнуті відносини з Англією, Францією. Відносини з Китайською імперією Цінь складні через територіальні суперечки. Данія сприйняла позитивно воцаріння Петра, оскільки його тітка була дружиною герцога Гольштинського.
Анна Іоанівна (1730-1740). В 1734 році після смерті Д. Апостола не дозволила вибір нового гетьмана, а гетьманська влада у Лівобережній Україні була передана Правлінню гетьманського уряду (1734-50).
Анна Леопольдівна (1740 - 1741). Зовнішні і морські справи очолив Остерман. Усунення Мініха відбилося насамперед на зовнішній політиці Росії: сприятлива раніше для Пруссії, вона схилилася тепер на сторону Австрії. Імперський посол, який покинув Росію ще за життя імператриці Анни Іоанівни - маркіз Ботта, - повернувся до Петербурга; повернувся і Лінар. Їм без зусиль вдалося залучити Росію до старого союзнику, Австрії. зовнішня політика приваблювала головну увагау уряду. Зближення Росії з Австрією було небажано не тільки для Пруссії, але і для Франції, якої врешті-решт вдалося підбурити Швецію, оголосивши війну Росії (28 червня 1741 р.). Ця війна була для Швеції невдалою і закінчилася вже за царювання Єлизавети.
Єлизавета (1741 - 1761). 1756 р. Росія на стороні коаліції з Австрією, Францією, Швецією та Саксонією вступила у війну з Прусією, яку підтримує Англію. Участь Росії в Семирічній війні 1756-1763 рр.. поставила армію Фрідріха II на межу катастрофи. У серпні 1757 в битві під Гросс-Егерсдорфе російська армія С. Ф. Апраксіна в результаті успішних дій загону генерала П.А. Румянцева добилася першої перемоги. Восени 1760 російсько-австрійські війська захопили Берлін і лише смерть Єлизавети Петрівни 25 грудня 1761 врятувала Пруссію від повної катастрофи.
Петро ІІІ (1761 - 1762) припинив війну з Прусією і наказав вивести російські війська з цієї країни. Петро ІІІ вийшов з коаліції і, уклав мирний договір з Фрідріхом ІІ за яким повернув Пруссії все втрачене в війні. І 24 квітня (5 травня) 1762 р. уклав із Прусією союзний договір.
29. Воцаріння Катерини іі. Характер політики “освіченого абсолютизму” в Росії.
Катерина II Олексіївна (24 квітня 1729 — 6 листопада 1796) прийшла до влади внаслідок двірцевого перевороту 28 червня 1762 р. Катерина приїхала з Петергофу до Санкт-Петербургу (під час перебування свого чоловіка Петра ІІІ в Оранієнбаумі), де їй присягнули на вірність гвардійські частини. Наступного дня Петро ІІІ відрікся від престолу, був взятий під варту і загинув за неясних обставин. Після всходження на престол Катерина ІІ видає маніфест (причина для зміщення Петра ІІІ — спроба змінити державну релігію та мир з Пруссією). В.О.Ключевський казав про те, що це було подвійне захоплення: Катерина ІІ відняла владу у чоловіка та не передала її синові, справжньому спадкоємцю трону. Політику Катерини ІІ історики характеризуються як «освідчений абсолютизм». Освічений абсолютизм характерний для країн Західної Європи. Французькі мислителі Ш.Л. Монтеск'є, М.В. Вольтер, Д. Дідро, Ж.Ж. Руссо сформулювали основні положення просвітницької концепції суспільного розвитку. Ідеалом Ш.Л. Монтеск'є, чий твір "Про дух законів" був настільною книгою Катерини II, була конституційна монархія з чітким поділом законодавчої, виконавчої та судової влади. Катерина II прагнула побудувати законну самодержавну монархію, оновити її з урахуванням нових історичних реалій, а не вводити конституційний демократичний лад, як цього хотіли просвітителі. За цією політикою було скасовано деякі станові привілеї, поліпшено державне управління, проведено земельну, церковну, судову та шкільні реформи, пом’якшено цензуру тощо. Велику увагу Катерина II приділяла вдосконаленню законодавства. У 1763 р вона розділила Сенат на 6 департаментів із чітко визначеними функціями. Сенат став органом контролю і вищою судовою інстанцією, при цьому він позбувся законодавчої ініціативи, яка перейшла до імператриці. У 1764 р була проведена секуляризація церковного майна. Монастирські селяни були передані в управління Колегії економії і стали називатися економічними. Був введений принцип віротерпимості. У 1765 р для упорядкування землеволодіння почалося генеральне розмежування земель. Найбільшим заходом перших років царювання Катерини II стало скликання в 1767 р Укладної комісії в Москві. Комісія мала виробити новий звід законів Російської імперії замість "соборного уложення" 1649. Катерина написала для комісії "Наказ", в якому обґрунтувала основні принципи політики освіченого абсолютизму. Депутати не змогли знайти спільної мови щодо запропонованих питань. Імператриця розчарувалася в роботі Комісії та в 1768 р під приводом війни з Туреччиною Комісія була розпущена. Більш вдалими були просвітницькі починання Катерини в галузі освіти, освіти, культури. 1764 - Заснування Катериною II колекції Імператорського Ермітажу. заснування жіночих навч. закладів Смольний інститут (1764), Олександрівський інститут (1765). Політика у книгодрукуванні ( указ про вільні друкарні(1783), заохочення приватних видань тощо). Переклад, видання французької “Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел” + твори мислителів. При Катерині II в Росії отримує розвиток державна сфера соціального забезпечення. За губернською реформою (1775) в губерніях засновуються Накази громадського піклування, що відали школами, лікарнями та ін. Була відкрита міська лікарня Росії - Обухівська лікарня в Петербурзі (1779). Маніфестом 1775 "Про свободу підприємництва" дозволялося всім бажаючим займатися промисловою діяльністю, скасовувалися численні казенні збори з промислів та торгівлі. Купцям дозволялося платити з капіталу "по совісті" - 1% щорічно. Формувалися станові привілеїв дворянства. Пригноблення селянських мас призвело до повстання Пугачова 1773—1775 рр. У зовнішній політиці була спроба нейтралізації Австрії та Пруссії. Також активно протидіяла Англії, відверто підтримувала Американську революцію і нову державу — США. Політика "освіченого абсолютизму" виявлялася в заступництві вільну торгівлю, заохочення науки, освіти, мистецтв.