5.Великий Новгород у xіv – xVст.

Новгород розкинувся на обох берегах Волхова своїми п'ятьма кінцями: Загородський, Неревський, Людіним на Софійській стороні і Славенським та Плотницьким на Торговій.

Новгород був вічовою республікою з виборною владою, посадником і тисяцьким. Новгородська правляча верхівка прагнула перешкодити збиранню данини Москвою і шукала підтримку у Литви. Формально виконавча влада була в руках посадника, князь мав військові функції. В 1348 році відколовся Псков.До 1478 новгородський князівський стіл займали переважно суздальські і володимирські князі, потім московські князі, рідко - литовські. Також існувала рада панів, якою до XV ст готувалися заздалегідь рішення віча. Тому керованість демократії призвела до зниження її підтримки народом. З XV століття формальним главою Ради панів, не тільки республіки, стає новгородський архієпископ.

До XV століття володіння Новгорода розширювалися на схід і північний схід. Республіка придбала землі навколо Онезького озера, вздовж річки Північна Двіна і узбережжя Білого моря. Райони на північний схід від столиці були багаті хутровим звіром і сіллю. Ці ресурси мали велике значення для економіки Новгородської республіки, основу якої становила торгівля. Більша к-сть населення займалася сільським господарством. Земельні багатства в XIV-XV століттях складали основу могутності правлячої верхівки - боярства. Новгородці користувалися берестяними грамотами, які дають нам уяву про повсякденне життя різних соціальних станів.

В 1323 році- новгородці засновують фортецю Орєшек на острові Орєховий на Ладозі і зупиняють шведську експансію; підписується Ореховський мир- перший в російській історії «вічний мир» російського князівства з сусідньою країною.В 1446 році- голод в Новгороді; магістр Лівонського ордену влаштовує блокаду голодного Новгорода, змовляючись з Литвою, шведами, норвежцями, Данією, Ганза, Пруссією, посилає флот для здійснення блокади до гирла Неви - 1471 рік- прийнята Новгородська судна грамота.

На початку XIV століття за новгородське князювання розгорнулася боротьба між тверськими і московськими князями. Золота Орда і новгородська знать підтримувала Москву.Спроба Михайла Тверського підпорядкувати Новгород силою успіху не мала.В 1326 в Новгороді єпископом Мойсеєм, посадником Олфромеем і тисяцьким Остафієм була підписана «Розмежувальна (рунна) грамота» про сфери впливу на Кольському півострові з послом короля Норвегії, Швеції та Готовий Магнуса VII Гакон, за якою всі права на землі Кольського півострова відходили до Новгородської республіки .В 1449 Москва уклала з Великим князівством Литовським договір, що розмежовує зони впливу на Русі. В 1456 новгородці змушені були укласти з Москвою Яжелбицкий мир, за яким повноваження московського князя в новгородських справах істотно розширилися. У 1471 році війська Івана III здійснили перший похід на Новгород і здобули перемогу в Шелонскій битві, а в 1478 році він був остаточно приєднаний до Московського князівства.

15 січня 1478, після приведення до присяги на підданство і повна покора великому князю Івану III всіх жителів Новгорода, припиняє своє існування Новгородська республіка. Після низки воєн з Москвою (Московсько-новгородські війни 1456, 1471 і 1477-1478 років), голоду, спустошення і хвороб місто втрачає свою незалежність. Віче було скасовано, вічовий дзвін відвезений до Москви; влада в місті отримують великокнязівські намісники. Багато боярські родини були вислані з Новгорода. Саме завдяки цьому в Москві виникає Лубянка- місце поселення, які проживали в новгородському районі Лубяніца. Ними ж була побудована церква Святої Софії - за подобою Софійського собору в Новгороді. Тоді ж було проведено перерозподіл конфіскованих садиб і земель. У 1494 році Іван III закриває ганзейську контору в Новгороді і конфіскує всі товари. Тим не менше, була збережена система місцевого самоврядування, за Новгородом зберігалося право чеканити власні гроші, було повернуто право дипломатичних відносин з сусідніми країнами.

 Підкоривши Новгород в 1478 році, Москва успадкувала його колишні політичні відносини з сусідами - Швеція і Лівонія - підтримували дипломатичні відносини з Москвою через новгородських намісників великого князя. В територіальному відношенні Новгородська земля в епоху Російського царства (XVI-XVII ст.) Ділилася на 5 пятин : Водскую, Шелонскую, Обонежскую, Деревлянську і Бежецкую.