90. Художня культура Росії в хіх – на поч. Хх ст.

Кінець XIX - початок XX в. називають "срібним століттям" літератури і мистецтва в Росії. Він характерний різноманіттям ідейних напрямків, естетичних шукань і засобів художньої виразності. У літературі провідну роль продовжували грати такі видатні російські письменники, як Л. М. Толстой, А. П. Чехов, В. Г. Короленка, Д. Н. Мамін-Сибіряк, В. В. Вересаєв (Смідович), Н. Гарін (Н. Г. Михайлівський), дотримувалися традицій "критичного реалізму" XIX в. Ці традиції розвивали письменники нового покоління: А. М. Горький, О. Серафимович (А. С. Попов), Блукач (С. Г. Петров), І. Бунін, А. І. Купрін. Чехов «Палата №6», «Чайка» та ін. Чехов був одним із писеменників для російського тевтру.Горськов роман «Мать(1906) та ін..Представники символізму – Блок, Іванов. Символізму протистояв акмеїзм – Гумільов, Ахматова. Вони виступали за повернення до матеріального світу.Представниками рос. Футуризму були Пастернак , Маяковський та ін.Хотіли абсолютну волю творчості. Письменників і поетів "срібного століття" відрізняли творча своєрідність і яскрава індивідуальність.

Російський живопис кінця XIX - початку XX ст. був представлена різними творчими об'єднаннями. Кожне з них відрізнялося своїми ідейними і естетичними принципами, своєрідністю тематики. Серед них виникле в 1870 р (існувало до 1923 р) Товариство пересувних художніх виставок. До нового покоління передвижників рубежу XIX-XX ст. належали брати А. М. та В. М. Васнецови, Н. А. Касаткін, С. А. Коровін, І. І. Левітан, В. А. Сєров, К. Ф. Юон. Учень І. Ю. Рєпіна В. А. Сєров входив до Абрамцевский гурток художників, артистів і композиторів. Він малював занадто реалістичні портрети - Олександра III і Миколи І та ін. В останні роки у творчості В. А. Сєрова значне місце займав історичний живопис. Відзначилися також брати Васнецові. Популярність принесли полотна - Цар Іван Васильович", картини на теми російських казок .Ліричний напрямок у російському пейзажному живописі був за І. І. Левітана. Картини "Золота осінь" і "Март". Основоположником російського абстракціонізму вважається В. В. Кандинський, один із засновників об'єднання "Синій вершник". На початку XX в. виникають модерністські напрями в російському живописі. Найбільш помітними його представниками є М. М. Сапунов, М. С. Сарьян, П. В. Кузнєцов, Врубель та ін. Врубель написав ряд ікон - "Богоматерь с младенцем", "Сошествие Святого духа на апостолов" та ін. В російській архітектурі провідним у той час стає так званий стиль модерн, для якого характерні вільний розвиток обсягів, асиметрія, своєрідна химерність ліній, але разом з тим монолітність споруд, їх монументальність. Проекти починають робити російськими архітекторами. Почалося все з Констянтина Тона. В цьому стилі побудовані по проекту Ф. О. Шехтеля в Москве особняк фабриканта С. П. Рябушинского, А. В. Щусева — здание издательства газеты "Утро России".Одне із найвиличніших памятків є храм Спас- на –крові за Олександра 3 на місці, де був поранений Олександр 2. В моду входив і неокласицизм. У цьому стилі в Москві споруджені Р. І. Клейном Музей образотворчих мистецтв І. І. Рербергом - Київський вокзал. У неоруському стилі був побудований Ярославський вокзал. У російській скульптурі того часу було велике вплив імпресіонізму. Представниками цього напрямку були видатні скульптори П. П. Трубецькой і А. С. Голубкіна. Найбільш відомим твором П. П. Трубецького є пам'ятник Олександру III. кінець XIX - початок XX в. в російській музиці - період розквіту творчості А. К. Глазунова, А. Н. Скрябіна, І. Ф. Стравінського, С. І. Танєєва. На початку XX в. А. Глазуновим були створені 8 симфоній, 5 концертів для оркестру. У 1910 р M. Є. П'ятницьким був заснований російський народний хор. Крім Маріїнського театру в Петербурзі та Великого театру в Москві - головних центрів російського оперного і балетного мистецтва - виникають оперні театри в деяких губернських містах, створюються за допомогою багатих меценатів приватні опери. До 90-х років XIX ст. відноситься початок творчого шляху К. С. Станіславського (Алексєєва), видатного російського актора, театрального педагога, теоретика, який заклав основи сучасної навуки про театр.Новим культурним явищем було кіно або "ілюзіон". У Росії два перших кінотеатру (в Москві та Петербурзі) з'явилися незабаром після винаходу кінематографа французькими братами Люм'єрами, а в 1905 р тільки на одному Невському проспекті Петербурга діяло близько 100 "ілюзіон".