- •1. Князівство за часів Юрія Долгорукова та Андрія Боголюбського. Всеволод Велике Гніздо.
- •2. Псковська і Новгородська феодальні республіки
- •3. Походи хана Батия.
- •4. Об’єднання руських земель навколо Москви. Іван Калита і його політика щодо Золотої Орди.
- •5.Великий Новгород у xіv – xVст.
- •6.Феодальна війна в другій чверті 15ст.
- •7. Князювання Івана 3, Василя 3.
- •8. Церква і великокняжа влада. Йосифляни ти Нестяжателі.
- •9. Зміцнення самодержавства за Івана IV, його внутрішня і зовнішня політика.
- •10. Опричнина та її наслідки
- •11. Політична криза в Росії. Початок інтервенції польських феодалів.
- •12. Цар Василь Шуйський, його внутрішня та зовнішня політика.
- •13. Столбовський мир і Деулінське перемир’я
- •14. Соціально-економічний і політичний розвиток Росії в XVII ст.
- •15. Правління Михайла Федоровича. Його внутрішня та зовнішня політика.
- •16. Розкол, його соціальна та ідеологічна сутність.
- •17. Соловецьке повстання.
- •18. “Азовське сидіння”.
- •19. Зміцнення зовнішньополітичного становища Російської держави в середині та другій половині XVII ст.
- •20. Особливості відносин з країнами Далекого Сходу, Центральної та передньої Азії. Нерчинський трактат.
- •21. Культура в Росії в хуіі ст.
- •22. Внутрішня та зовнішня політика російського уряду в 70-80 рр. ХуіІст.
- •23. Боротьба придворних угрупувань за владу. Стрілецький заколот 1682 р. “ Хованщина ”.
- •24. Реформи першої чверті XVIII ст.
- •25. Внутрішня та зовнішня політика Росії в другій чверті xviiі ст.
- •26. Боротьба дворянських угруповань за владу при спадкоємцях Петра і.
- •27. Царювання Єлизавети Петрівни. Розширення прав і привілеїв дворянства.
- •28. Міжнародне становище Росії 1725-1762 рр.
- •29. Воцаріння Катерини іі. Характер політики “освіченого абсолютизму” в Росії.
- •30. Зовнішня політика Росії у другій половині XVIII ст.
- •31. Розвиток сільського господарства Росії у першій половині хіх століття.
- •32. Розвиток промисловості Росії у першій половині хіх століття.
- •33. Соціально-станова структура Росії в першій половині хіх століття.
- •34. Реформи державного апарату в Росії у першій чверті хіх ст.
- •35. Проект державних перетворювань Росії м.М.Сперанського.
- •36. Державна статутна грамота Російської імперії.
- •37. Проекти вирішення селянського питання у першій чверті хіх століття.
- •38. Участь Росії в 3-й антифранцузькій коаліції.
- •39. Російсько-французькі відносини в 1806-1807 рр. Тільзитський мир
- •40. Східне питання у першій чверті хіх ст. Російсько-турецька війна 1806-1812 рр.
- •41. Франко-російська війна 1812 р. Бородінська битва.
- •42. Зовнішня політика Росії в 1815-1825 рр.
- •43. Виникнення ранніх декабристських організацій.
- •44. Декабристські організації в 1821-1825 рр.
- •45. Конституційні проекти п.Пестеля та н.Муравйова.
- •46. Повстання декабристів
- •47. Микола і і основні напрями його внутрішньої політики. Комітет 6 грудня 1826 р.
- •48. Централізація управління і кодифікація законів у другій чверті хіх століття.
- •49. Реформа п.Кісельова у державному селі.
- •50. Посилення політичної реакції в 1848-1855 рр.
- •51. Східне питання у зовнішній політиці Росії у другій чверті хіх століття.
- •52. Росія і країни Європи в 30-40-х роках хіх ст.
- •53. Приєднання народів Закавказзя до Росії.
- •54. Кавказ в період російсько-іранської (1804-1813 рр.) і російсько-турецької (1806-1812 рр.) війн.
- •55. Закавказзя в політиці Росії в 20-і роки хіх в.
- •56. Завоювання Росією Північного Кавказу. Кавказьська війна 1830 – 1864 рр.
- •57. Кримська (Східна) війна
- •58. Консервативний та ліберально-опозиційний напрям суспільної думки другої чверті хіх століття.
- •59. Формування радикально-демократичного напряму суспільної думки Росії у другій чверті хіх століття.
- •60. Передумови і підготовка селянської реформи 1861 р. Поміщицькі проекти звільнення селян.
- •61. Зміст “Положень” 19 лютого 1861 р. І проведення їх в життя.
- •62. Реформи в галузі місцевого управління. Земська реформа.
- •63. Судова реформа. Військова реформа.
- •64. Польське повстання 1863 р. І російське суспільство.
- •65. Революційне народництво 70-80-х років хіх століття.
- •66. Робітничий рух 70-х років хіх століття.
- •67. Ліберально-опозиційний рух 70-80-х рр хіх ст
- •68. Нові тенденції в розвитку сільського господарства Росії у пореформені роки.
- •69. Розвиток промисловості Росії у другій половині хіх століття. Завершення промислового перевороту.
- •70. Криза самодержавної влади на межі 70-80-х років хіх століття.
- •71. Контрреформи в галузі місцевого управління та суду в 80-90-х роках хіх століття.
- •72. Зовнішня політика Росії в 70-х роках хіх століття.
- •73. Російсько-турецька війна 1877-1878 рр.
- •74. Завоювання Росією Середньої Азії в 60-80-х роках хіх століття.
- •75. Загострення міждержавних суперечностей наприкінці хіх – на початку хх ст., їх причини і характер.
- •76. Політика Росії в Західній Європі та на Балканах наприкінці хіх – на початку хх століття.
- •77. Далекосхідна політика Росії на початку хх століття.
- •78. Російсько-японська війна.
- •2. Військові втрати
- •79. Революційні події 1905-1906 рр. В Росії.
- •80. Утворення загальноросійських політичних партій, їхні програми.
- •81 Діяльність і та іі Державних Дум.
- •82.Державний переворот 3 червня 1907 р. Третьочервнева політична система.
- •83. Реформи п.Столипіна.
- •84. Ііі Державна дума і опозиційні партії.
- •85. Національне питання у внутрішній політиці самодержавства наприкінці хіх – на початку хх століття.
- •86. Балкани і східне питання у зовнішній політиці Росії в 1906-1913 рр.
- •87.Вступ Росії у першу світову війну. Воєнні дії в 1914-1915 рр.
- •88. Воєнні дії 1916 р. Брусилівський прорив.
- •89.Розвиток освіти і науки в Росії в хіх – на початку хх століття
- •90. Художня культура Росії в хіх – на поч. Хх ст.
- •91. Реформи Перовського в удільному селі
- •92. Конституція Ларс-Мелікова.
- •93. Зовнішньополітична програма о.П. Ізвольського
53. Приєднання народів Закавказзя до Росії.
В процесі включення народів Закавказзя в склад Російської імперії в першій половині 19 століття можно виділити три основних етапа. Перший ( 1801-1813) – приєднання значних територій в Закавказзі, в тому числі Грузію, Пінвнічного Азербайджана і окремих районів чорноморського побережжя; другий(1813-1829) – приєднання Сзідної Арменії, частини чорноморського побережжя Кавказа; третій (кінець 20-х років – початок 60-х років 19 століття) – завоювання основних територій Північного Кавказа ( Кавказька війна). До середини 19 століття всі народи Кавказа ввійшли в склад Російської імперії. В кінці 18 – на початку 19 століття в Грузії посилилась проросійська партія. Очолив її цар Георгій ХІІ, який звертався с проханнями до Росії прийняти їх в підданство зі збереженням внутріньої автономії. Проти нього виступав антиросійсько налаштований Олександр( брат) , який вторгся в листопаді 1800 року в Грузію, намагаючись захопити владу і зберегти самостійність країни. Але грузини за допомогою росіян розгромили тих, хто підтримував Олександра. Після цього для Грузії не лишалось вншого виходу як приєднатися до Росії( цей процес був здебільшого добровільний). 18 січня 1801 року Павло І видав Маніфест про приєднання Грузії до Росії. Олекснадр І поставив грузинське питання на обговорення ради, де після переговорів було прийнято рішення підтвердити Маніфест Павла. 12 вересня 1801 року Олекснадр підписав «Маніфест до грузинського народу», за яким Грузія остаточно приєднувалась до Росії. Картлі-Кахетинське царство припинило своє існування, а на його території було впроваджено «Верховне Грузинське управління», яке очолювали російські діячі, а в його склад входили російські і грузинські чиновники. Багратіони втратили свою владу і можливість проивати на грузинських територіях( вони прижились в Москві і Петербурзі). В Вересні 1801 року був виданий рекрипт Олекснадра І: місцева влада мала опікуватися торгівлею, ремеслами, землеробством, скотарством, особлива увага – безпека Грузії. Східна Грузія стала Грузинською губернією в Російській імперії. Першим головним управляючим Кавказа був Цицианов, який проводив активну дипломатичну і воєнну політику, щоб розширити і укріпити російську владу на Закавказзі. Зберігалося кріпосне право, станові привілегіїгрузинського дворянства і знаті. Східна Грузія стала опорним пунктом для приєднання всього Закавказзя. Для встановлення комунікацій з Грузією існувало два напрямки – східне і західне : по каспійському і чорноморському узбережжям. В кінці 1802 року почалися переговори з правителями Східного Закавказзя про приєднання їх територій до Росії. Представники з боку Закавказзя підписали вічний мир під покровительством Росії. Але частина ханів виконувала умови згоди, а інша частина продовжувала спиратися на Персію і чинити протидію. В 1802 році Кубинське і Талишське ханство прийняли підданство Росії. В 1803 році в склад Росії ввійшла Мегрелія, яка мала вихід в Чорне море. В 1804 році оволоділи і Гянджинським анством, яке було перейменовано на Єлизаветполь. Далі повстало питання про приєднання Імеретії, тому в 1804 році розпочалися переговори з Соломоном ІІ, який прийняв угоду про приєднання. В 1811 році Імеретія була повністю включена в склад Росії і стала Імеретською областю. В 1804 році в осному завершилося приєднання до Росії території Грузії і частини ханств Східного Закавказзя.
