53. Приєднання народів Закавказзя до Росії.

В процесі включення народів Закавказзя в склад Російської імперії в першій половині 19 століття можно виділити три основних етапа. Перший ( 1801-1813) – приєднання значних територій в Закавказзі, в тому числі Грузію, Пінвнічного Азербайджана і окремих районів чорноморського побережжя; другий(1813-1829) – приєднання Сзідної Арменії, частини чорноморського побережжя Кавказа; третій (кінець 20-х років – початок 60-х років 19 століття) – завоювання основних територій Північного Кавказа ( Кавказька війна). До середини 19 століття всі народи Кавказа ввійшли в склад Російської імперії. В кінці 18 – на початку 19 століття в Грузії посилилась проросійська партія. Очолив її цар Георгій ХІІ, який звертався с проханнями до Росії прийняти їх в підданство зі збереженням внутріньої автономії. Проти нього виступав антиросійсько налаштований Олександр( брат) , який вторгся в листопаді 1800 року в Грузію, намагаючись захопити владу і зберегти самостійність країни. Але грузини за допомогою росіян розгромили тих, хто підтримував Олександра. Після цього для Грузії не лишалось вншого виходу як приєднатися до Росії( цей процес був здебільшого добровільний). 18 січня 1801 року Павло І видав Маніфест про приєднання Грузії до Росії. Олекснадр І поставив грузинське питання на обговорення ради, де після переговорів було прийнято рішення підтвердити Маніфест Павла. 12 вересня 1801 року Олекснадр підписав «Маніфест до грузинського народу», за яким Грузія остаточно приєднувалась до Росії. Картлі-Кахетинське царство припинило своє існування, а на його території було впроваджено «Верховне Грузинське управління», яке очолювали російські діячі, а в його склад входили російські і грузинські чиновники. Багратіони втратили свою владу і можливість проивати на грузинських територіях( вони прижились в Москві і Петербурзі). В Вересні 1801 року був виданий рекрипт Олекснадра І: місцева влада мала опікуватися торгівлею, ремеслами, землеробством, скотарством, особлива увага – безпека Грузії. Східна Грузія стала Грузинською губернією в Російській імперії. Першим головним управляючим Кавказа був Цицианов, який проводив активну дипломатичну і воєнну політику, щоб розширити і укріпити російську владу на Закавказзі. Зберігалося кріпосне право, станові привілегіїгрузинського дворянства і знаті. Східна Грузія стала опорним пунктом для приєднання всього Закавказзя. Для встановлення комунікацій з Грузією існувало два напрямки – східне і західне : по каспійському і чорноморському узбережжям. В кінці 1802 року почалися переговори з правителями Східного Закавказзя про приєднання їх територій до Росії. Представники з боку Закавказзя підписали вічний мир під покровительством Росії. Але частина ханів виконувала умови згоди, а інша частина продовжувала спиратися на Персію і чинити протидію. В 1802 році Кубинське і Талишське ханство прийняли підданство Росії. В 1803 році в склад Росії ввійшла Мегрелія, яка мала вихід в Чорне море. В 1804 році оволоділи і Гянджинським анством, яке було перейменовано на Єлизаветполь. Далі повстало питання про приєднання Імеретії, тому в 1804 році розпочалися переговори з Соломоном ІІ, який прийняв угоду про приєднання. В 1811 році Імеретія була повністю включена в склад Росії і стала Імеретською областю. В 1804 році в осному завершилося приєднання до Росії території Грузії і частини ханств Східного Закавказзя.