23. Боротьба придворних угрупувань за владу. Стрілецький заколот 1682 р. “ Хованщина ”.

7 квітня (7 травня) 1682 , після 6 років м'якого правління , помер ліберальний і хворіючий цар Федір Олексійович. Постало питання , кому успадковувати престол : за звичаєм, старшому недоумкуватому Івану Олексійовичу або малолітньому царевичу Петру. Заручившись підтримкою Патріарха Іоакима , Наришкін і їх прихильники 27 квітня ( 7 травня) 1682 звели на престол Петра . Фактично до влади прийшов клан: Наришкін і викликаний із заслання Артемон Матвєєв , оголошений «великим опікуном ». Були й прихильники Івана Олексійовича , однак мало хто хотів гласно підтримувати претендента , який був напівпаралізований і , як очевидно було всім , не міг сподіватися на довге життя. Організатори палацового перевороту офіційно оголосили версію про власноручну передачу « скіпетра » вмираючим Феодором Олексійовичем своєму молодшому братові , але достовірних свідчень тому пред'явлено не було. Милославські , родичі царевича Івана і царівни Софії по матері , угледіли у проголошенні Петра царем утиск своїх законних прав та інтересів. Стрільці , яких в Москві було більше 20 тисяч , вже давно проявляли невдоволення і норовливість; і, мабуть , підбурювані Милославськими , 15 ( 25 ) травня 1682 виступили відкрито : з криками , що Наришкіни задушили царевича Івана , рушили до Кремля . Наталія Кирилівна , сподіваючись заспокоїти бунтівників , разом з патріархом і боярами вивела Петра з братом на Червоний ганок. Однак повстання не закінчилося. У перші години були убиті бояри Артемон Матвєєв і Михайло Долгорукий , а потім і інші прихильники цариці Наталії , в тому числі два її брата Наришкіни ; холопи ж і посадські люди розгромили Холопий і Судний наказ. 26 травня виборні від стрілецьких полків з'явилися в палац і зажадали , щоб старший Іван призначився першим царем , а молодший Петро - другим . Побоюючись повторення погрому 15 травня, бояри погодилися , і Патріарх Іоаким негайно ж зробив в Успенському соборі урочистий молебень за здоров'я двох названих царів ; а 25 червня вінчав обох царів на царство. 29 травня стрільці наполягли , щоб царівна Софія Олексіївна прийняла на себе управління державою з причини малолітства її братів . Цариця ж Наталя Кирилівна повинна була разом з сином - другим царем - віддалитися від двору до підмосковного палац у селі Преображенському. Вищим стрілецьким начальником Софія призначила популярного серед стрільців князя І. А. Хованського , прихильника Милославських. Софія сподівалася , що Хованський втихомирить стрільців , але той, мабуть , вирішив грати свою гру. Він потурав стрільцям у всьому і , спираючись на них , намагався чинити тиск на правительку , запевняючи її, що коли його не стане , то в Москві будуть ходити по коліна в крові. Стрільці продовжували контролювати Кремль під приводом його охорони , зберігаючи за собою можливість висунення нових принизливих і руйнівних вимог до уряду. Цей час і отримав в російській історії назву Хованщина. Позбувшись свого лідера, стрільці втратили всяку здатність діяти скільки-небудь рішуче. Вони посилали правительці одну чолобитну за одною, в яких просили Софію не позбавляти їх своїй милості і обіцяли служити їй вірою і правдою, не шкодуючи живота. Вони видали в Трійцю молодшого сина Хованського - Івана, згодом він був відправлений на заслання. Режим правління Софії Олексіївни при номінальному царювання Петра I та Івана V, встановлений в результаті стрілецького бунту, тривав 7 років, до вересня 1689. Але в результаті загострення конфронтації між Петром і Софією остання була відсторонена від влади.