- •1. Князівство за часів Юрія Долгорукова та Андрія Боголюбського. Всеволод Велике Гніздо.
- •2. Псковська і Новгородська феодальні республіки
- •3. Походи хана Батия.
- •4. Об’єднання руських земель навколо Москви. Іван Калита і його політика щодо Золотої Орди.
- •5.Великий Новгород у xіv – xVст.
- •6.Феодальна війна в другій чверті 15ст.
- •7. Князювання Івана 3, Василя 3.
- •8. Церква і великокняжа влада. Йосифляни ти Нестяжателі.
- •9. Зміцнення самодержавства за Івана IV, його внутрішня і зовнішня політика.
- •10. Опричнина та її наслідки
- •11. Політична криза в Росії. Початок інтервенції польських феодалів.
- •12. Цар Василь Шуйський, його внутрішня та зовнішня політика.
- •13. Столбовський мир і Деулінське перемир’я
- •14. Соціально-економічний і політичний розвиток Росії в XVII ст.
- •15. Правління Михайла Федоровича. Його внутрішня та зовнішня політика.
- •16. Розкол, його соціальна та ідеологічна сутність.
- •17. Соловецьке повстання.
- •18. “Азовське сидіння”.
- •19. Зміцнення зовнішньополітичного становища Російської держави в середині та другій половині XVII ст.
- •20. Особливості відносин з країнами Далекого Сходу, Центральної та передньої Азії. Нерчинський трактат.
- •21. Культура в Росії в хуіі ст.
- •22. Внутрішня та зовнішня політика російського уряду в 70-80 рр. ХуіІст.
- •23. Боротьба придворних угрупувань за владу. Стрілецький заколот 1682 р. “ Хованщина ”.
- •24. Реформи першої чверті XVIII ст.
- •25. Внутрішня та зовнішня політика Росії в другій чверті xviiі ст.
- •26. Боротьба дворянських угруповань за владу при спадкоємцях Петра і.
- •27. Царювання Єлизавети Петрівни. Розширення прав і привілеїв дворянства.
- •28. Міжнародне становище Росії 1725-1762 рр.
- •29. Воцаріння Катерини іі. Характер політики “освіченого абсолютизму” в Росії.
- •30. Зовнішня політика Росії у другій половині XVIII ст.
- •31. Розвиток сільського господарства Росії у першій половині хіх століття.
- •32. Розвиток промисловості Росії у першій половині хіх століття.
- •33. Соціально-станова структура Росії в першій половині хіх століття.
- •34. Реформи державного апарату в Росії у першій чверті хіх ст.
- •35. Проект державних перетворювань Росії м.М.Сперанського.
- •36. Державна статутна грамота Російської імперії.
- •37. Проекти вирішення селянського питання у першій чверті хіх століття.
- •38. Участь Росії в 3-й антифранцузькій коаліції.
- •39. Російсько-французькі відносини в 1806-1807 рр. Тільзитський мир
- •40. Східне питання у першій чверті хіх ст. Російсько-турецька війна 1806-1812 рр.
- •41. Франко-російська війна 1812 р. Бородінська битва.
- •42. Зовнішня політика Росії в 1815-1825 рр.
- •43. Виникнення ранніх декабристських організацій.
- •44. Декабристські організації в 1821-1825 рр.
- •45. Конституційні проекти п.Пестеля та н.Муравйова.
- •46. Повстання декабристів
- •47. Микола і і основні напрями його внутрішньої політики. Комітет 6 грудня 1826 р.
- •48. Централізація управління і кодифікація законів у другій чверті хіх століття.
- •49. Реформа п.Кісельова у державному селі.
- •50. Посилення політичної реакції в 1848-1855 рр.
- •51. Східне питання у зовнішній політиці Росії у другій чверті хіх століття.
- •52. Росія і країни Європи в 30-40-х роках хіх ст.
- •53. Приєднання народів Закавказзя до Росії.
- •54. Кавказ в період російсько-іранської (1804-1813 рр.) і російсько-турецької (1806-1812 рр.) війн.
- •55. Закавказзя в політиці Росії в 20-і роки хіх в.
- •56. Завоювання Росією Північного Кавказу. Кавказьська війна 1830 – 1864 рр.
- •57. Кримська (Східна) війна
- •58. Консервативний та ліберально-опозиційний напрям суспільної думки другої чверті хіх століття.
- •59. Формування радикально-демократичного напряму суспільної думки Росії у другій чверті хіх століття.
- •60. Передумови і підготовка селянської реформи 1861 р. Поміщицькі проекти звільнення селян.
- •61. Зміст “Положень” 19 лютого 1861 р. І проведення їх в життя.
- •62. Реформи в галузі місцевого управління. Земська реформа.
- •63. Судова реформа. Військова реформа.
- •64. Польське повстання 1863 р. І російське суспільство.
- •65. Революційне народництво 70-80-х років хіх століття.
- •66. Робітничий рух 70-х років хіх століття.
- •67. Ліберально-опозиційний рух 70-80-х рр хіх ст
- •68. Нові тенденції в розвитку сільського господарства Росії у пореформені роки.
- •69. Розвиток промисловості Росії у другій половині хіх століття. Завершення промислового перевороту.
- •70. Криза самодержавної влади на межі 70-80-х років хіх століття.
- •71. Контрреформи в галузі місцевого управління та суду в 80-90-х роках хіх століття.
- •72. Зовнішня політика Росії в 70-х роках хіх століття.
- •73. Російсько-турецька війна 1877-1878 рр.
- •74. Завоювання Росією Середньої Азії в 60-80-х роках хіх століття.
- •75. Загострення міждержавних суперечностей наприкінці хіх – на початку хх ст., їх причини і характер.
- •76. Політика Росії в Західній Європі та на Балканах наприкінці хіх – на початку хх століття.
- •77. Далекосхідна політика Росії на початку хх століття.
- •78. Російсько-японська війна.
- •2. Військові втрати
- •79. Революційні події 1905-1906 рр. В Росії.
- •80. Утворення загальноросійських політичних партій, їхні програми.
- •81 Діяльність і та іі Державних Дум.
- •82.Державний переворот 3 червня 1907 р. Третьочервнева політична система.
- •83. Реформи п.Столипіна.
- •84. Ііі Державна дума і опозиційні партії.
- •85. Національне питання у внутрішній політиці самодержавства наприкінці хіх – на початку хх століття.
- •86. Балкани і східне питання у зовнішній політиці Росії в 1906-1913 рр.
- •87.Вступ Росії у першу світову війну. Воєнні дії в 1914-1915 рр.
- •88. Воєнні дії 1916 р. Брусилівський прорив.
- •89.Розвиток освіти і науки в Росії в хіх – на початку хх століття
- •90. Художня культура Росії в хіх – на поч. Хх ст.
- •91. Реформи Перовського в удільному селі
- •92. Конституція Ларс-Мелікова.
- •93. Зовнішньополітична програма о.П. Ізвольського
64. Польське повстання 1863 р. І російське суспільство.
В ситуації демократичного піднесення в Росії наприкінці 50-х - початку 60-х років XIX ст. пожвавився польський національно-визвольний рух, що вилився у повстання 1863-1864 рр. На рубежі 50-60-х років XIX ст. Царство Польське знаходилося в стані гострого соціального та політичної кризи. Помітно посилився селянський рух, особливо під впливом скасування кріпосного права в Росії. Селян, які вимагали ліквідації панщини і передачі їм у власність землі без всякого викупу. Помітно активізувалася і громадсько-політична діяльність соціальних верхів Польщі. З 1860 р в Польщі почалися масові патріотичні маніфестації, в яких брала участь переважно учнівська молодь. Активну роль в їх організації грало польське католицьке духовенство. Спочатку дії обмежувалися богослужіннями в костелах, потім маніфестації перейшли на вулиці і прийняли вже політичний характер. Уряд пішов на деякі поступки, щоб погасити зростаюче невдоволення в Польщі: був відновлений Державна рада Царства Польського, відкритий Варшавський університет. Але ці поступки не змогли задовольнити польське суспільство. Його радикальне крило перейшло до нелегальної діяльності з метою підготовки збройного повстання. На початку 1861 у польському національно-визвольному русі виділилися дві "партії" - "білих" і "червоних". Перші висловлювали інтереси поміщиків-землевласників і великої буржуазії. Виступаючи за національну незалежність Польщі, вони заперечували необхідність соціальних перетворень, розраховували для досягнення своїх цілей на дипломатичний тиск на царизм з боку європейських держав. Другі виступали за вирішення не тільки національних, а й соціальних проблем, за активну боротьбу з самодержавством - аж до збройного повстання. Партію "червоних" представляли головним чином безмайнова шляхта, чиновництво, студентство. У його програмі висувалися вимоги відновлення незалежності Польщі в кордонах до першого її розділу (1772), проте з наданням згодом литовському, білоруському і українському населенню права на самовизначення, ліквідацією станових привілеїв і передачею селянам у власність тієї землі, яку вони обробляли. лідери "червоних" - Я. Домбровський, С. Сераковський, З. Падлевский, С. Бобровський та В. Врублевський.Однак всупереч цьому попередженню повстання в Польщі спалахнуло раніше обумовленого терміну. По суті воно було спровоковано діями царських властей, котрі робили контрзаходи, щоб упередити готує повстання. Центральний національний комітет "червоних" прийняв рішення про негайний виступ. Воно почалося в ніч на 11 (23) січня одночасним нападом на 17 російських гарнізонів, дислокованих в невеликих містах і містечках. Центральний національний комітет, який очолив повстання, оголосив себе Тимчасовим національним урядом і звернувся до польського народу з маніфестом і декретом, в яких проголошувалися незалежність Польщі, звільнення селян від панщини і передача їм у власність тієї землі, якою вони користувалися. Однак поміщицьке землеволодіння зберігалося. Повстання 1863-1864 рр. було слабо підготовлено і фактично спалахнуло стихійно. Не було і належної його організації. Загострилися розбіжності в таборі повсталих. Повстання було подавлено. Під впливом польського повстання 1863-1864 рр. російське самодержавство змушене було провести ряд реформ у Польщі. Селяни отримували в повну власність, без викупу, всю землю, яка перебувала в їх користуванні, а також і ту, яку поміщики незаконно захопили у них в останні роки. За селянами зберігалися сервітуту - право полювання та рибної ловлі, розробки надр, а також право "пропінації" - торгівлі спиртними напоями (воно було раніше монополією поміщиків). Селяни ставали земельними власниками відразу, без перехідного періоду. Поміщики отримували за поступаються селянам землю винагороду від держави в розмірі ринкової вартості. Одночасно був виданий указ "Про влаштування сільських гмін". Складалися гміни (волостне) самоврядування, зі своїми адміністративно-поліцейськими функціями. на Польщу було поширено загальноросійський адміністративний устрій. Царство Польське було поділено на 10 губерній і отримало назву Прівіслінском (по р. Віслі) краю.