89.Розвиток освіти і науки в Росії в хіх – на початку хх століття

Реформа в галузі освіти стала однією з найважливіших серед комплексу перетворень, що послідували услід за маніфестом 1861 В 1864 було опубліковано «Положення про початкові народні училища», згідно з яким у Росії розширювалася мережа початкових навчальних закладів, які ділилися на три види: 1 . Земські школи, що створювалися силами місцевих земських установ. 2. Церковні школи. 3. Народні училища Міністерства народної освіти. Було введено новий статут середніх навчальних закладів, які відтепер поділялися на два типи: Класичні гімназії - упор робився на вивчення предметів гуманітарного циклу і класичних мов. У гімназіях в основному навчалися діти дворян і чиновників. У реальні училища вступали представники буржуазії. Випускники гімназій могли без іспитів вступати до університетів. Реальні училища готували до вступу в технічні вищі навчальні заклади. В кінці століття (1896) відкривалися комерційні училища, відкриті з ініціативи представників великої буржуазії. Великі успіхи були зроблені в сфері жіночої освіти. У II пол. XIX століття в багатьох повітових містах з'являються жіночі прогімназії і гімназії.До початку 60-х років у країні було вже сім університетів: у Москві, С. - Петербурзі, Дерпті (Тарту), Вільно (Вільнюсі), Харкові, Києві, Казані. Пізніше були відкриті університети в Одесі, Варшаві, Томську. Перед самою революцією університет був відкритий в Пермі. У 1863 р вступив у дію новий університетський статут, що розширив права університетів по самоврядуванню. Крім класичних університетів збільшилася кількість вищих технічних навчальних закладів. Були засновані політехнічні інститути в Києві, Петербурзі, Новочеркаську; технологічний інститут в Томську. Важливим нововведенням була поява вищої жіночої освіти. Відкриваються вищі жіночі курси. Популярними були курси професора В. І. Герье засновані в 1872 р в Москві і«Бестужевські курси» у Петербурзі (1878 р).Родоначальником наукової педагогіки в Росії став Костянтин Дмитрович Ушинський (1824-1871). Прихильник демократизації народної освіти, він затвердив як основи своєї педагогічної системи ідею виховує навчання. Найбільш значним був прогрес у природничих науках - математиці, фізиці, хімії, біології, медицині.У цей час визначилися нові напрямки в науково-технічних дослідженнях. "Батько російської авіації", професор Московського університету H. Є. Жуковський (1847-1921) заклав основи сучасної аеродинаміки, створивши праці з теорії авіації. В 1902 р за його проектом була споруджена перша в Європі аеродинамічна труба. Видатний російський вчений академік В. І. Вернадський (1863-1945) створив вчення про біосферу та її еволюцію, ноосферу. Основоположником нового напряму у фізиці - теорії магнетизму і фотоелектричних явищ - був професор Московського університету А.Г. Столєтов.З ім'ям великого хіміка Д.І. Менделєєва (1834 - 1907) пов'язане створення в 1869 р періодичної системи елементів В галузі гуманітарних наук оформилися різні наукові школи і напрямки, Найбільший історик дореволюційній Росії С.М. Соловйов (1820 -1879) належав до так званої "державної" школі в російській історіографії. З російських істориків, що займалися в той час загальною історією, слід назвати В.І. Герье і його учня Н.І.Кареева, відомих своїми фундаментальними працями з історії Франції XYIII - XIX ст., А також О.М. Бодянського, який поклав в середині XIX ст. початок слов'янознавства в Росії.Багато російських вчених були відзначені престижними преміями та почесними званнями членів зарубіжних академій наук за досягнення в галузі природознавства. У 1904 р Нобелівська премія була присуджена академіку І. П. Павлову за дослідження в галузі фізіології травлення.Патріархом "російської історичної науки у той час був визнаний Василь Йосипович Ключевський (1841 - 1911), автор знаменитого п'ятитомного" Курсу російської історії ".В галузі філології великі праці були створені А. А. Шахматовим та І. А. Бодуен де Куртене. Шахматову належать капітальні дослідження по російському літописанню та давньоруської літератури. Бодуен де Куртене справив великий вплив на розвиток загального мовознавства. Особливу увагу російські вчені приділяли популяризації науки. На початку XX в. з'явилося багато науково-популярних книг і періодичних видань, які пропагували досягнення російської науки серед широких кіл населення, наприклад: журнали "Навколо світу", "Наукове огляд", "Природа і люди» та ін.