16. Розкол, його соціальна та ідеологічна сутність.

Патріарх Никон - шостий Патріарх Московський і всієї Росії , що мав також титул Великого Государя . Никон вважав важливим привести російські православні обряди і книги у відповідність з грецькими . Перед Великим Постом 1653 Никон наказав здійснювати хресне знамення трьома перстами , що процедурно було не цілком коректно, бо двоперстя в Російській Церкві було визначено актом Стоглавого Собору 1551. Хресні ходи, Никон розпорядився проводити в зворотному напрямку (проти сонця). Вигук «алілуя» під час богослужіння стали вимовляти тричі. Далі Никон спирався на авторитет соборів і думку східних патріархів. Собор 1654 поклав початок справі узгодження московських книг з грецькими . Визначення сього Собору були розглянуті і затверджені на Константинопольському Соборі того ж року під головуванням патріарха Паїсія . Вкоріненість як в народі , так і серед значної частини священства думки про «перевагу » російського благочестя над грецьким , а московського - над київським , яка з'явилася в Північно-Східній Русі після падіння Константинополя , «ополячування» Литви та підкорення Литвою Києва (теза «Москва - Третій Рим») , а також різкість самих реформаторів привели до розколу Російської Церкви на прихильників Никона («ніконіан») і його противників ( «розкольників» , або « старообрядців » ), одним з лідерів яких став Авакум. Авакум вважав , що старі російські книги краще відображають православну віру. Никон же значною мірою керувався політичними міркуваннями: його заповітною мрією було оволодіння Константинополем і служба у Святій Софії у співслужінні Вселенського Патріаха .

17. Соловецьке повстання.

Оборона Соловецького монастиря розкольниками в 1668-1676 рр. почалася 22 червня 1668, коли на Соловецькі острови прибув стрілецький загін під командуванням стряпчого І.А. Волхова (100 чол.) Для приборкання борців з офіційною церквою. Ченці замкнули фортечні ворота і зустріли государевих людей пострілами з гармат. Захисників фортеці (500 чол.) Очолили архимандрит Никанор і скарбник Геронтій. Через нечисленність свого загону Волхов не зважився на приступ такої потужної фортеці і почав облогу. Обложені не відчували особливих труднощів. Жорсткої блокади монастиря не було, і вони вільно отримували продовольство та інші запаси від місцевих жителів. Після розгрому повстання С.Т.Разина (1671) на острові з'явилися окремі учасники разинського руху. З їх прибуттям «Соловецьке сидіння» з релігійного виступу почало перетворюватися на антиурядовий, ставши більш непримиренним. Розправившись з Разіним, влада змогла виділити додаткові сили для оволодіння Соловецьким монастирем. У 1674 на острів прибув воєвода І.А. Мещеринов із загоном в 700 стрільців і знаряддями. Почалася більш щільна облога. Після підходу в 1675 нових підкріплень чисельність загону Мещерінова зросла до 1 тис. Чол. 23 грудня він штурмував монастир, але був відбитий. незабаром перебіжчик чернець Феоктист вказав обложившим отвір в стіні, закладене каменями. Вночі 22 січня 1676 р. провів загін стрільців до цього місця. Вони розібрали камені і проникли всередину монастиря, відчинили ворота і впустили туди інших стрільців. Захисники монастиря, захоплені зненацька, билися мужньо, але не змогли надати організований опір. Більшість з них загинуло в нерівному бою. «Соловецьке сидіння» стало найбільшим збройним виступом розкольників.