- •1. Князівство за часів Юрія Долгорукова та Андрія Боголюбського. Всеволод Велике Гніздо.
- •2. Псковська і Новгородська феодальні республіки
- •3. Походи хана Батия.
- •4. Об’єднання руських земель навколо Москви. Іван Калита і його політика щодо Золотої Орди.
- •5.Великий Новгород у xіv – xVст.
- •6.Феодальна війна в другій чверті 15ст.
- •7. Князювання Івана 3, Василя 3.
- •8. Церква і великокняжа влада. Йосифляни ти Нестяжателі.
- •9. Зміцнення самодержавства за Івана IV, його внутрішня і зовнішня політика.
- •10. Опричнина та її наслідки
- •11. Політична криза в Росії. Початок інтервенції польських феодалів.
- •12. Цар Василь Шуйський, його внутрішня та зовнішня політика.
- •13. Столбовський мир і Деулінське перемир’я
- •14. Соціально-економічний і політичний розвиток Росії в XVII ст.
- •15. Правління Михайла Федоровича. Його внутрішня та зовнішня політика.
- •16. Розкол, його соціальна та ідеологічна сутність.
- •17. Соловецьке повстання.
- •18. “Азовське сидіння”.
- •19. Зміцнення зовнішньополітичного становища Російської держави в середині та другій половині XVII ст.
- •20. Особливості відносин з країнами Далекого Сходу, Центральної та передньої Азії. Нерчинський трактат.
- •21. Культура в Росії в хуіі ст.
- •22. Внутрішня та зовнішня політика російського уряду в 70-80 рр. ХуіІст.
- •23. Боротьба придворних угрупувань за владу. Стрілецький заколот 1682 р. “ Хованщина ”.
- •24. Реформи першої чверті XVIII ст.
- •25. Внутрішня та зовнішня політика Росії в другій чверті xviiі ст.
- •26. Боротьба дворянських угруповань за владу при спадкоємцях Петра і.
- •27. Царювання Єлизавети Петрівни. Розширення прав і привілеїв дворянства.
- •28. Міжнародне становище Росії 1725-1762 рр.
- •29. Воцаріння Катерини іі. Характер політики “освіченого абсолютизму” в Росії.
- •30. Зовнішня політика Росії у другій половині XVIII ст.
- •31. Розвиток сільського господарства Росії у першій половині хіх століття.
- •32. Розвиток промисловості Росії у першій половині хіх століття.
- •33. Соціально-станова структура Росії в першій половині хіх століття.
- •34. Реформи державного апарату в Росії у першій чверті хіх ст.
- •35. Проект державних перетворювань Росії м.М.Сперанського.
- •36. Державна статутна грамота Російської імперії.
- •37. Проекти вирішення селянського питання у першій чверті хіх століття.
- •38. Участь Росії в 3-й антифранцузькій коаліції.
- •39. Російсько-французькі відносини в 1806-1807 рр. Тільзитський мир
- •40. Східне питання у першій чверті хіх ст. Російсько-турецька війна 1806-1812 рр.
- •41. Франко-російська війна 1812 р. Бородінська битва.
- •42. Зовнішня політика Росії в 1815-1825 рр.
- •43. Виникнення ранніх декабристських організацій.
- •44. Декабристські організації в 1821-1825 рр.
- •45. Конституційні проекти п.Пестеля та н.Муравйова.
- •46. Повстання декабристів
- •47. Микола і і основні напрями його внутрішньої політики. Комітет 6 грудня 1826 р.
- •48. Централізація управління і кодифікація законів у другій чверті хіх століття.
- •49. Реформа п.Кісельова у державному селі.
- •50. Посилення політичної реакції в 1848-1855 рр.
- •51. Східне питання у зовнішній політиці Росії у другій чверті хіх століття.
- •52. Росія і країни Європи в 30-40-х роках хіх ст.
- •53. Приєднання народів Закавказзя до Росії.
- •54. Кавказ в період російсько-іранської (1804-1813 рр.) і російсько-турецької (1806-1812 рр.) війн.
- •55. Закавказзя в політиці Росії в 20-і роки хіх в.
- •56. Завоювання Росією Північного Кавказу. Кавказьська війна 1830 – 1864 рр.
- •57. Кримська (Східна) війна
- •58. Консервативний та ліберально-опозиційний напрям суспільної думки другої чверті хіх століття.
- •59. Формування радикально-демократичного напряму суспільної думки Росії у другій чверті хіх століття.
- •60. Передумови і підготовка селянської реформи 1861 р. Поміщицькі проекти звільнення селян.
- •61. Зміст “Положень” 19 лютого 1861 р. І проведення їх в життя.
- •62. Реформи в галузі місцевого управління. Земська реформа.
- •63. Судова реформа. Військова реформа.
- •64. Польське повстання 1863 р. І російське суспільство.
- •65. Революційне народництво 70-80-х років хіх століття.
- •66. Робітничий рух 70-х років хіх століття.
- •67. Ліберально-опозиційний рух 70-80-х рр хіх ст
- •68. Нові тенденції в розвитку сільського господарства Росії у пореформені роки.
- •69. Розвиток промисловості Росії у другій половині хіх століття. Завершення промислового перевороту.
- •70. Криза самодержавної влади на межі 70-80-х років хіх століття.
- •71. Контрреформи в галузі місцевого управління та суду в 80-90-х роках хіх століття.
- •72. Зовнішня політика Росії в 70-х роках хіх століття.
- •73. Російсько-турецька війна 1877-1878 рр.
- •74. Завоювання Росією Середньої Азії в 60-80-х роках хіх століття.
- •75. Загострення міждержавних суперечностей наприкінці хіх – на початку хх ст., їх причини і характер.
- •76. Політика Росії в Західній Європі та на Балканах наприкінці хіх – на початку хх століття.
- •77. Далекосхідна політика Росії на початку хх століття.
- •78. Російсько-японська війна.
- •2. Військові втрати
- •79. Революційні події 1905-1906 рр. В Росії.
- •80. Утворення загальноросійських політичних партій, їхні програми.
- •81 Діяльність і та іі Державних Дум.
- •82.Державний переворот 3 червня 1907 р. Третьочервнева політична система.
- •83. Реформи п.Столипіна.
- •84. Ііі Державна дума і опозиційні партії.
- •85. Національне питання у внутрішній політиці самодержавства наприкінці хіх – на початку хх століття.
- •86. Балкани і східне питання у зовнішній політиці Росії в 1906-1913 рр.
- •87.Вступ Росії у першу світову війну. Воєнні дії в 1914-1915 рр.
- •88. Воєнні дії 1916 р. Брусилівський прорив.
- •89.Розвиток освіти і науки в Росії в хіх – на початку хх століття
- •90. Художня культура Росії в хіх – на поч. Хх ст.
- •91. Реформи Перовського в удільному селі
- •92. Конституція Ларс-Мелікова.
- •93. Зовнішньополітична програма о.П. Ізвольського
52. Росія і країни Європи в 30-40-х роках хіх ст.
В 1830 – 1831 рр. по Європі пройшла хвиля революцій. Польща, яка хотіла незалежності, піднялася проти Росії. Відбулася також революція у Франції: у 1830 р скинули Карла 10 Бурбона. До влади прийшов Луї Філіпп Орлеанський. Микола І негативно зреагував на це. Згодом відминили введений раніше Закон про заборону на допуск в російські порти французських суден, а працівники російського посольства змогли залишитися в Парижі. в жовтні 1830 р. Росія була змушена визнати Луї. В кінці серпня 1830 р. відбулося народне повстання в Бельгії. В жовтні 1830 р. Тимчасовий уряд ву Брюселі проголосив свою незалежність від Нідерландського королівства. Російська влада наполягала на інтервенцію в Бельгії і закликала до цього європейські країни. Росію ніхто не підтримав. В листопаді 1830 р. почалося польське повстання. Микола І був змушений тимчасово обмежити своє втручання в справи західних країн і перейти до помірної європейської політики. Революція в Італії і Папській області весною 1830 р. викликали лише дипломатичні демарші в Росії. Від ідеї військової інтервенції в Європу Росія відмовилася. Війська були направлені в Польщу, тому після всих цих подій рос. уряд прагнув укріпити союзницькі відносини з Австрією та Прусією. В березні 1833 р. підписана Берлінська конвенція, яка називалася "Берлінські статті". Австрія, Прусія і Росія забов'язувались притримуватись загальної узгодженої позиції в бельгійсько-голандських справах. Сприяти голандському монарху, захищати недоторканність його територій. В 1833 р. була підписана 2 Мюнхенгрецька конвенція. Росія і Австрія обумовили взаємні гарантії недоторканності польських володінь і забов'язування допомогти одне одному військом, якщо знову повстануть поляки. В жовтні 1833 р. в Берліні був підписаний договір. Росія, Прусія і Австрія домовились, що кожна країна може отримати допомогу у випадку " внутрішніх смут" або зовнішьної небезпеки, обумовили право союзників на інтервенцію у випадку подальшого розвитку революційних дій у Європі. В 1834 р. під егідою Прусії був створений Німецький митний союз, в який ввійшла половина німецьких держав, що загострило відносини між Австрією і Прусією. Росія присікла Прусію ширше розкрити російські ринки для німецького торгівельного капіталу. Ці 2 конвенції поглибили протиріччя Росії з Англією і Францією. В лютому 1848 р. почалася революція у Франції. Вона знайшла відгук у німецьких державах ( Прусії, Баварії). В березнв 1848 р. почалася революція в Угорщині проти національного гніту Австрії. Одночасно почалося повстання у Відні проти абсолютної влади Габсбургів. Революційна хвиля пройшла також в Італії, Дунайських князівствах та інших. Ці події не були неочікуваними для Миколи І і його уряду, бо у Європі наростала криза. Росія не знайшла соратників і залишилася в повній ізоляції із своїм консерватизмом. В 1848 р. знову відбулося повстання в Польщі, тому Росія проводила обережну політику і навіть Микола І відновив відносини з Францією. На поч. травня 1849 р. імператорська влада офіційно визнала Другу республіку. У вересні 1849 р. російська і турецька армія подавила революцію у Валахії. 26 квітня 1849 р. був опублікований царський Маніфест про інтервенцію в Угорщину, тому що на її території перебували польські революційні загони. Сам Франц Йосиф попросив втрутитися в події Миколу І. Англія і Франція не перешкоджали ідеї інтервенції. В кінці травня 1849 р. рос. армія під командуванням Паскевича ступила на угорську землю, її підтримали австрійські частини. В серпні 1849 р. командуючий угорською армією здався. Після революційних подій 1848-1849 рр. вплив і авторитет Росії в Європі виріс. Микола І рішуче вмішувався в усі конфлікти.
