80. Утворення загальноросійських політичних партій, їхні програми.

Революція 1905-1907 рр. створила сприятливі умови для утворення безлічі політичних партій, як російських, так і національних. Всі вони в ті роки діяли цілком легально. Число їх разом з раніше нелегально виниклими партіями до результату революції було більше ста. Всі політичні партії можна звести до трьох основних класифікаційних групах: 1) революційно-демократичні партії (соціал-демократичні та неонародническі), 2) ліберально-опозиційні (в основному партії російської та національної ліберальної буржуазії, а також ліберальної інтелігенції) і 3) консервативно охоронні (праві буржуазно-поміщицькі і клерикально-монархічні, чорносотенні). Серед партій першої групи провідну роль відігравали виникли на рубежі XIX-XX ст. Російська соціал-демократична робітнича партія (РСДРП) і Партія соціалістів-революціонеров (есери). РСДРП організаційно оформилася на II з'їзді (1903) і тоді ж стався її розкол на більшовиків і меншовиків. Однак формально (аж до березня 1917 г.) і ті й інші продовжували вважатися членами однієї партії. На II з'їзді РСДРП була прийнята єдина (для більшовиків і меншовиків) програма, що складалася з двох частин. Перша частина ("програма-мінімум") передбачала повалення самодержавства, введення демократичної республіки і широкого місцевого самоврядування, надання права на самовизначення всім націям, що входять до складу Росії, встановлення 8-годинного робочого дня для осіб найманої праці ; повернення селянам земель, "відрізаних" від їхніх наділів 1861 р, скасування викупних і оброчних платежів за землю, а також повернення селянам раніше виплачених ними викупних сум. У 1906 р аграрна програма була переглянута. висувалася вимога повної конфіскації всіх поміщицьких, державних, удільних, церковних і монастирських земель. запропонована програма муніципалізації землі. Суть її полягала в тому, що конфісковані землі надавалися в розпорядження органів місцевого самоврядування (муніципалітетів), які потім розподіляли її між селянами. Друга частина програми РСДРП ("програма-максимум") передбачала соціалістичну перебудову суспільства після перемоги пролетарської революції. Однак реалізацію цієї програми більшовики і меншовики уявляли собі по-різному. Більшовики орієнтувалися на негайну побудову соціалізму після перемоги пролетарської революції. Меншовики вважали, що після буржуазно-демократичної революції повинен пройти певний період розвитку капіталізму, який перетворить Росію з відсталої в розвинену капіталістичну країну з демократичними свободами та установами.

Партія есерів організаційно оформилася на Установчому з'їзді, що відбувся 29 грудня 1905 - 4 січня 1906 у Фінляндії, на якому були прийняті її програма і статут. Програма есерів передбачала: повалення самодержавства і встановлення демократичної республіки, автономію областей та громад на федеративних засадах, широке застосування федеративних відносин між окремими націями, визнання за ними безумовного права па самовизначення, введення рідної мови в усіх місцевих громадських і державних установах, загальне виборче право без статі, релігії та національності, безкоштовну освіту, відділення церкви від держави і свободу віросповідання, свободу слова, друку, зборів, страйків, недоторканність особи і житла, знищення постійної армії і заміну "народною міліцією", введення 8-годинного робочого дня, скасування всіх податків, "падаючих на працю", але встановлення прогресивного податку на доходи підприємців. Вони вимагали повністю вилучити землю з приватної власності, але виступали не за націоналізацію її, а за "соціалізацію", тобто передачу землі не державі, а в загальнонародне надбання. Тактика есерів передбачала пропаганду і агітацію, організацію страйків, бойкоту і збройних акцій, аж до організації збройних повстань, і застосування індивідуального політичного терору. Втім, терор розглядався як крайній засіб. Ще наприкінці 1904 з Партії соціалістів-революціонерів виділилася група, яка стояла на позиції широкого застосування терористичної боротьби. Наприкінці 1906 вона оформилася в "Союз соціалістів-революціонерів-максималістів", який представляв собою вкрай ліве крило есерівського руху і зосередив свою діяльність на "експропріації" та індивідуальному терорі. Лідером цієї групи був М. І. Соколов. Особливе місце займала виникла в 1903 р група анархо-комуністів - послідовників П. А. Кропоткіна, однак вплив її був невеликим , незважаючи на авторитет лідера. Серед неонародническіх соціалістичних партій, що відкидали насильницькі методи боротьби, чільне місце займала Трудова народно-соціалістична партія {народні соціалісти, або енеси). Вона офіційно заявила про себе у вересні 1906. Партія остаточно оформилася в листопаді 1906. В основному це були міська інтелігенція, земські службовці і незначне число селян. Їх програма передбачала ліквідацію монархії і введення "демократичної республіки", заміну постійної армії "народною міліцією", скасування станового ладу, утвердження рівності всіх громадян перед законом, введення свободи совісті, слова, друку, зборів, союзів, недоторканність особи і житла. Вищим органом управління країною мало стати однопалатні Народні представницькі зібрання, що обирається усіма громадянами, що досягли 20 років, незалежно від статі, національності та віросповідання, шляхом прямого, рівного і таємного голосування. Йому повинна належати вся повнота законодавчої влади. Енеси виступали за повсюдне запровадження земського, міського та сільського самоврядування, заснованого на широких демократичних засадах. В аграрному питанні вони як першочерговий захід вважали конфіскацію поміщицьких, казенних, удільних, кабінетних, монастирських і церковних земель і передачу їх в загальнонародну власність. Головною ліберальною партією, яка претендувала на загальнонаціональне керівництво, була Конституційно-демократична партія (кадети), яка оформилася на своєму I (Установчому) з'їзді в Москві 12-18 жовтня 1905 Пізніше вона стала називати себе "партією народної свободи". Вона була переважно "інтелігентської" партією. Головною своєю метою кадети проголосили введення в країні демократичної конституції (звідси і назва партії). Необмежена монархія, згідно з їх програмою, повинна була бути замінена парламентарним демократичним. Вони виступали за поділ влади - законодавчої, виконавчої та судової, за докорінну реформу місцевого самоврядування та суду, за загальне виборче право, свободу слова, друку, зборів, союзів, за суворе дотримання "цивільних політичних прав особистості", за свободу викладання та безкоштовне навчання в школі. Ними передбачалися введення 8-годинного робочого дня на підприємствах, право робітників на страйки, на соціальне страхування та охорону праці. У програмі кадетів були пункти про відновлення державної автономії Фінляндії та Полину в складі Росії і культурної автономії інших народів. У вирішенні аграрного питання кадети передбачали часткове "відчуження" (до 60%) поміщицької землі на користь селян, але "за справедливою оцінкою" (тобто але ринковими цінами), виступали за приватну земельну власність і були рішучими противниками се усуспільнення. Помітну роль в політичному житті країни грав "Союз 17жовтня" (октябристи). Вони виступали за спадкову конституційну монархію, в якій імператор, як носій верховної влади, обмежений постановами "Основних законів". Виступаючи проти необмеженого самодержавства, октябристи були і проти встановлення парламентарного ладу, як неприйнятного для Росії політично й історично. Цивільні права в програмі октябристів включали свободу совісті та віросповідання, недоторканність особи і житла, свободу слова, зборів, союзів, пересування. У національному питанні октябристи виходили з принципу збереження "єдиної і неподільної Росії", виступаючи проти будь-якої форми "федералізму".

Найбільшою організацією був "Союз російського народу", що оформився в листопаді 1905 р в Петербурзі. Представники правого екстремізму відродили гасло "православ'я, самодержавство, народність". Чорносотенці як послідовні захисники самодержавства користувалися особливою прихильністю царського двору, але разом з тим нападали на чиновницьку бюрократію. "Союз" заявляв, що всі народності, які мають споконвічну племінну осілість в корінний Росії і живуть одвічно серед російського народу, "він визнає рівними собі, своїми вірними і добрими сусідами, друзями і родичами". У той же час "Союз" виступав з антисемітським вимогою позбавити євреїв всіх прав, вигнати їх з усіх навчальних закладів, де навчаються християнські діти, і навіть заборонити їм займатися промислами. Вони категорично відкидали зміну державного ладу на конституційній або парламентській основі.