54. Кавказ в період російсько-іранської (1804-1813 рр.) і російсько-турецької (1806-1812 рр.) війн.

Затвердження Росії в Закавказзі викликало протидію Персії і Туреччини. В червні 1804 р. перський шах Фетх –Алі почав війну з Росією ( 1804-1813). Війська перського шаха вторглися на Закавказзя і через сх. Вірменію намагалися прорватися в Грузію. Росія намагалася не тільки зупинити перські війська але і вести наступальні операції. В середині червня війська Ціціанова підійшли до Ерівани. В кампанії 1804 р. Ціціані наніс поразку персам під Ечміадзином і приступив до облоги Ерівані, але відуступив від фортеці. Весною-літом 1805 р. нова спроба виявилася невдалою. в літку 1805 р. в склад Росії ввійшли Карабахське, Шакінське і Ширванська ханства. 1806 р. – вони зайняли Баку і Дербент. В основному цим закінчилося приєднання сх. Закавказзя і узб. Каспіського моря до Росії. Поразка Росії під Аустерліцем ( 1805 р.) і початок російсько-турецько війни ( 1806-1812) ускладнили ситуацію на Закавказзі. На першому етапі війни ( 1806-1807) терцьке командування готувало вторгнення в Грузію через фортецю Карс. Сподівалися на підтримку Англії і Франції. В червні 1807 р. рос. турки здобули поразку на р. Арпачай. На другому етапі війни ( листопад 1809 – липень 1810) рос. війська активно діяли на чорноморському узбережжі Кавказу, взяли Поті, Анапу, Сухумську фортецю. В 1810 р. Абхазія ввійшла в склад Росії. Третій етап війни ( серпень 1810 – червень 1812 ): Англія надавала велику допомогу султану. В об'єднаній турецько-перській армії діяли англійські війська. В вересні 1810 рр. турецько-перська армія була повністю розгромлена при Ахалкалакі під керівництвом Паулуччі. Останній наступ перських військ в 1812 р. закінчився поразкою. Таким чином, у 1809-1811 рр. Росія успішно віла війну проти Турції і Ірану на Кавказі. Туреччина допомагала Наполеону, тому Росія почала мирні переговори з Портою. 16 травня 1812 р. був підписаний Бухарестський мирний договір, за яким: Порта повинна була визнати входження східної і західної Грузії, Абхазії в склад Росії. Росія отримала морські бази на кавказькому узбережжі чорного моря. Росія повертала Туреччині Анапу, Поті і Ахалкалакі. Правителі Персії налякані поразкою Туреччини пішли на переговори. 12 жовтня 1813 р. був підписаний Гюлістанський мирний договір за яким: до Росії відходили Карабахське, Гьянджинське, Шакінське, Ширвянське та інші ханства. Туреччина признає приєднання до Росії Картлі-Кахетії, Імеремії, Гурії, Абхазії і Дагестана. Росія отримала право тримати військові судна на узбережжі Каспійського моря.

55. Закавказзя в політиці Росії в 20-і роки хіх в.

На Кавказі для Росії склалася складна ситуація. Турція і Персія підписали з нею Бухарестський (1812) і Гюлістанський (1813) мирні договори фактично стали проводити політику їх ревізії. При цьому вони розраховували на підтримку Великобританії . У 1816 році Персія поставила питання про заключення нової угоди, для того щоб повернути шаху Азербайджан. Цю вимогу підтримала Великобританія . У 1817 році у Персії для врегулювання спірних питань був відправлений в якості надвизайного посла Головнокеруючий Каваказом Єрмолов. У ті ж роки Турецький уряд не тільки відмовлявся признати російські надбання в Закавказзі, але й не виконував умови Бухарестського мирного договору. Уряд намагався довести послу Росії в Константинополі Строганову приналежнісь Турції Кавказького узбережжя Чорного моря, а також свої права сюзерена над Грузією, Імеретією,Гурією і ін. Порта наполягала на виведенні рос військ із цих районів. Таким чином взаємовідношення Росії з Персією і Турцією продовжували лишатися напруженими. Особливої гостроти вони набули у 20 ті роки . Цьому сприяли складна для Росії військово-політична ситуація на Північному Кавказі, сепаратистські пранення колишніх закавказьких владників, антиросійські виступи в прикордонних районах. Літом 1826 року Персія розвязала вйну проти Росії. Антирос партію,яку осолював Аббас-Мірза активно підтримувала Англія. Армія з Аббас-Мірзою перейшла річку Аракс і обложила фортецю Шуша.Невдачі на Закавказзі викликали сильне дратування Миколи І. Єрмолов був зміщений з посади і замінений Паскевичем. У вересні 1826 р. Паскевич в районі Єлизаветполя атакував шахські війська, які були розбиті. Весною 1827 року рос армія зайняла Ечміадзин, Нахічевань і блокувала фортецю Еривань.,вона пала в жовтні 1827. Почалися переговори про мир,які прийняли затяжний характер через непоступливі позиції Аббас-Мірзи. 10 лютого 1828 року – Туркманчайський миний трактат:передбвчав перхід ло Росії Ериванського ханства.кордон між Росією і Персією встановлювався по річкам Карс , Аракс,по течії р.Астаре до її впадіння в Каспійське море, на Персію накладалася контрибуція в розмірі 20 млн руб. Сріблом. Підтверджквалося право Росії мати військовий флот на Каспійському морі. 30 січня 1829 року натовп мусульман створив погром рос. Місії в Тегерані. Ці події стали останім загостренням рос-перських відносин. В 1828 році Росія оголосила Турції війну у звязку з систематичним невиконанням умов Бухарестського мирного договору і Аккерманської конвенції 1826 року, відмова Порти надати Греції автономію. Основні події розгорталися на Балканах , а також на Чорноморському узбережжі Кавказу і Західній Вірменії. Літо 1828 року Росія взяла найважливіші укріплені пункти Турції і Зах. Вірменії. Війна завершилася підписанням Адріанопольського мирного договору 2 вересня 1829 року. На Кавказі за Рос закріплювалася Анапа, Поті,фортеця Ахалкалакі,остаточне приєднання Грузії і Східної Вірменії. Турції поверталося зайняті в ході війни Карс, Баязед, Ерзеру. Система угод про входження в склад Росії преедбачали збереження автономії ряду держав Закавказзя. Процес внутрішнього адміністративного устрою розтягнувся на декілька десятиліть. З Грузією втратили свою незалежість і Азербайджанське ханство. Загалом було створно 6 місцевих провінцій на чолі з роійськими офіцерами – комендантами. В 1828 році була створена Вірменська область.Вся адміністарція підпорядковувалася Головнокомандуючому на Кавказі. Представники корінного населення, за виключенням грузинського дворянства і вірмен на державну службу не допускалися.