84. Ііі Державна дума і опозиційні партії.

В результаті державного перевороту 3 червня 1907 в Росії встановилася так звана «третьеиюньская» політична система, або "третьеиюньская монархия". Оприлюднений 3 червня 1907 новий виборчий закон настільки обмежував представництво в Державній думі для основної маси населення Росії (робітників, селян і жителів національних околиць), що навіть творці цього закону цинічно називали його "безсоромним". Новий порядок виборів вдвічі скорочував представництво від селян, в два з половиною рази - від робітників, в три рази - від Польщі, Кавказу і Закавказзя, а неросійські народи Середньої Азії, Сибіру і Забайкалля зовсім позбавлялися своїх представників у Думі. Ставка була зроблена на різке збільшення депутатських місць для поміщиків і великої буржуазії, що розглядаються як надійна соціальна опора самодержавства. Поміщики і велика буржуазія, що складали в цілому менше 1% населення країни, відтепер отримували більше 2/3 місць у Державній думі. Чисельний склад фракцій у ІІІ Думі дещо змінювався, проте це не позначилося на розстановці сил в ній. Фракція октябристів виявилася найбільш значною. Хоча вона й не становила більшості в Думі, але від неї залежав результат голосувань: якщо октябристи голосували разом з іншими правими фракціями, то в Думі створювалася правооктябристська більшість, якщо разом з кадетами і примикали до них, то - октябристсько-кадетська. Ці два блоки в Думі дозволяли уряду проводити політику лавірування: при необхідності проведення реформ воно могло розраховувати на підтримку октябристсько-кадетської більшості, а прийняття консервативних законів забезпечувалося голосами правооктябристською більшості. Головами III Державної думи були: до березня 1910 Н. А. Хомяков, який очолював об'єднання правих угруповань в Думі, а потім лідери партії октябристів - А. І. Гучков (березень 1910 - березень 1911 рр.) і М. В. Родзянко (березень 1911 - до кінця повноважень Думи). III Державна дума, що складалася переважно з депутатів від поміщиків і великої буржуазії (вони мали понад 300 депутатських місць), була найбільш вігідною для самодержавства і проіснувала весь відведений їй за законом п'ятирічний термін. За цей час вона обговорила і прийняла понад 2 тисячі законодавчих актів. Переважна їх більшість представляли собою закони по кошторисах різних відомств і установ, про тарифні і митні збори, платня різного роду чиновникам тощо. Разом з тим III Дума займалася і рядом важливих питань, поставлених в ході революції 1905-1907 рр .: робітникам, національним і особливо аграрним. Політика "третьеиюньской монархии" в цілому розцінюється як реакційна. Однак це був і час перетворень. Самодержавство не могло не враховувати "уроків" революції 1905-1907 рр., Тому для його політичного курсу 1907-1914 рр. характерні поєднання реакційних заходів із проведенням реформ, лавірування між реакційними дворянськими колами і ліберальною буржуазією. Провідником такого курсу став голова Ради міністрів (1906-1911) Петро Аркадійович Столипін (1862-1911). Він походив з старовинної та заможної дворянської родини, яка володіла великими маєтками в різних губерніях Росії, отримав блискучу освіту. Столипін неодноразово виступав з промовами в Державній раді і в Державній думі, де рішуче і вельми аргументовано відстоював свою програму.