- •1. Князівство за часів Юрія Долгорукова та Андрія Боголюбського. Всеволод Велике Гніздо.
- •2. Псковська і Новгородська феодальні республіки
- •3. Походи хана Батия.
- •4. Об’єднання руських земель навколо Москви. Іван Калита і його політика щодо Золотої Орди.
- •5.Великий Новгород у xіv – xVст.
- •6.Феодальна війна в другій чверті 15ст.
- •7. Князювання Івана 3, Василя 3.
- •8. Церква і великокняжа влада. Йосифляни ти Нестяжателі.
- •9. Зміцнення самодержавства за Івана IV, його внутрішня і зовнішня політика.
- •10. Опричнина та її наслідки
- •11. Політична криза в Росії. Початок інтервенції польських феодалів.
- •12. Цар Василь Шуйський, його внутрішня та зовнішня політика.
- •13. Столбовський мир і Деулінське перемир’я
- •14. Соціально-економічний і політичний розвиток Росії в XVII ст.
- •15. Правління Михайла Федоровича. Його внутрішня та зовнішня політика.
- •16. Розкол, його соціальна та ідеологічна сутність.
- •17. Соловецьке повстання.
- •18. “Азовське сидіння”.
- •19. Зміцнення зовнішньополітичного становища Російської держави в середині та другій половині XVII ст.
- •20. Особливості відносин з країнами Далекого Сходу, Центральної та передньої Азії. Нерчинський трактат.
- •21. Культура в Росії в хуіі ст.
- •22. Внутрішня та зовнішня політика російського уряду в 70-80 рр. ХуіІст.
- •23. Боротьба придворних угрупувань за владу. Стрілецький заколот 1682 р. “ Хованщина ”.
- •24. Реформи першої чверті XVIII ст.
- •25. Внутрішня та зовнішня політика Росії в другій чверті xviiі ст.
- •26. Боротьба дворянських угруповань за владу при спадкоємцях Петра і.
- •27. Царювання Єлизавети Петрівни. Розширення прав і привілеїв дворянства.
- •28. Міжнародне становище Росії 1725-1762 рр.
- •29. Воцаріння Катерини іі. Характер політики “освіченого абсолютизму” в Росії.
- •30. Зовнішня політика Росії у другій половині XVIII ст.
- •31. Розвиток сільського господарства Росії у першій половині хіх століття.
- •32. Розвиток промисловості Росії у першій половині хіх століття.
- •33. Соціально-станова структура Росії в першій половині хіх століття.
- •34. Реформи державного апарату в Росії у першій чверті хіх ст.
- •35. Проект державних перетворювань Росії м.М.Сперанського.
- •36. Державна статутна грамота Російської імперії.
- •37. Проекти вирішення селянського питання у першій чверті хіх століття.
- •38. Участь Росії в 3-й антифранцузькій коаліції.
- •39. Російсько-французькі відносини в 1806-1807 рр. Тільзитський мир
- •40. Східне питання у першій чверті хіх ст. Російсько-турецька війна 1806-1812 рр.
- •41. Франко-російська війна 1812 р. Бородінська битва.
- •42. Зовнішня політика Росії в 1815-1825 рр.
- •43. Виникнення ранніх декабристських організацій.
- •44. Декабристські організації в 1821-1825 рр.
- •45. Конституційні проекти п.Пестеля та н.Муравйова.
- •46. Повстання декабристів
- •47. Микола і і основні напрями його внутрішньої політики. Комітет 6 грудня 1826 р.
- •48. Централізація управління і кодифікація законів у другій чверті хіх століття.
- •49. Реформа п.Кісельова у державному селі.
- •50. Посилення політичної реакції в 1848-1855 рр.
- •51. Східне питання у зовнішній політиці Росії у другій чверті хіх століття.
- •52. Росія і країни Європи в 30-40-х роках хіх ст.
- •53. Приєднання народів Закавказзя до Росії.
- •54. Кавказ в період російсько-іранської (1804-1813 рр.) і російсько-турецької (1806-1812 рр.) війн.
- •55. Закавказзя в політиці Росії в 20-і роки хіх в.
- •56. Завоювання Росією Північного Кавказу. Кавказьська війна 1830 – 1864 рр.
- •57. Кримська (Східна) війна
- •58. Консервативний та ліберально-опозиційний напрям суспільної думки другої чверті хіх століття.
- •59. Формування радикально-демократичного напряму суспільної думки Росії у другій чверті хіх століття.
- •60. Передумови і підготовка селянської реформи 1861 р. Поміщицькі проекти звільнення селян.
- •61. Зміст “Положень” 19 лютого 1861 р. І проведення їх в життя.
- •62. Реформи в галузі місцевого управління. Земська реформа.
- •63. Судова реформа. Військова реформа.
- •64. Польське повстання 1863 р. І російське суспільство.
- •65. Революційне народництво 70-80-х років хіх століття.
- •66. Робітничий рух 70-х років хіх століття.
- •67. Ліберально-опозиційний рух 70-80-х рр хіх ст
- •68. Нові тенденції в розвитку сільського господарства Росії у пореформені роки.
- •69. Розвиток промисловості Росії у другій половині хіх століття. Завершення промислового перевороту.
- •70. Криза самодержавної влади на межі 70-80-х років хіх століття.
- •71. Контрреформи в галузі місцевого управління та суду в 80-90-х роках хіх століття.
- •72. Зовнішня політика Росії в 70-х роках хіх століття.
- •73. Російсько-турецька війна 1877-1878 рр.
- •74. Завоювання Росією Середньої Азії в 60-80-х роках хіх століття.
- •75. Загострення міждержавних суперечностей наприкінці хіх – на початку хх ст., їх причини і характер.
- •76. Політика Росії в Західній Європі та на Балканах наприкінці хіх – на початку хх століття.
- •77. Далекосхідна політика Росії на початку хх століття.
- •78. Російсько-японська війна.
- •2. Військові втрати
- •79. Революційні події 1905-1906 рр. В Росії.
- •80. Утворення загальноросійських політичних партій, їхні програми.
- •81 Діяльність і та іі Державних Дум.
- •82.Державний переворот 3 червня 1907 р. Третьочервнева політична система.
- •83. Реформи п.Столипіна.
- •84. Ііі Державна дума і опозиційні партії.
- •85. Національне питання у внутрішній політиці самодержавства наприкінці хіх – на початку хх століття.
- •86. Балкани і східне питання у зовнішній політиці Росії в 1906-1913 рр.
- •87.Вступ Росії у першу світову війну. Воєнні дії в 1914-1915 рр.
- •88. Воєнні дії 1916 р. Брусилівський прорив.
- •89.Розвиток освіти і науки в Росії в хіх – на початку хх століття
- •90. Художня культура Росії в хіх – на поч. Хх ст.
- •91. Реформи Перовського в удільному селі
- •92. Конституція Ларс-Мелікова.
- •93. Зовнішньополітична програма о.П. Ізвольського
78. Російсько-японська війна.
Японське командування планувало, знищивши російський флот в результаті раптового нападу, висадитися в Кореї і на Ляодун, швидким штурмом взяти фортецю і рушити в Манчжурію і Уссурійський край. Метою був захоплення КВЖД. Російське керівництво не передбачало відразу брати ініціативу у війні. Планувалося обороняти Владивосток і Порт-Артур, затримати японців на кордоні Кореї і Маньчжурії, і лише на 7-ий місяць війни після зосередження під Харбіном сил, удвічі переважаючих японські війська, розвивати наступ аж до висадження в Японії. До оголошення війни, в ніч на 27 січня Японія провела мінную атаку проти Тихоокеанської ескадри, що стояла на рейді Порт-Артура. Три російські кораблі, у тому числі крейсер, були виведені з ладу. Вдень 27 січня біля Чемульпо (Корея) після нерівного 45-хвилинного бою двох російських кораблів проти японської ескадри броненосний крейсер Варяг був затоплений за наказом свого командира В.Ф. Руднєва, а канонерський човен Кореєць - підірвана. Помилки передвоєнного періоду почав виправляти новий командувач ескадри віце-адмірал С.О. Макаров,який розгорнув роботи не тільки по зміцненню оборони, але і підготовці до генеральної битви, в якому за допомогою берегової артилерії планувалося знищити японський флот. Але 31 березня флагманський броненосець Петропавловськ підірвався на міні і затонув. Пізніше було пошкоджено ще три кораблі. Весь наступний період війни Японія повністю домінувала на море. Битви на суші (квітень-жовтень 1904 р.) продемонстрували слабкість російського військового командування. в Кореї 1-а японська армія рушила до кордону з Маньчжурією, де під Тюренченом відкинула російський Східний загін (травень). 2-а (квітень) і 4-а армії (червень) японців після висадки рушили на Порт-Артур. У результаті суперечностей між головнокомандуючим далекосхідними силами Є.1. Алексєєвим та командувачем сухопутних військ А.Н. Куропаткін, російські війська не змогли зупинити наступ японців на південь півострова і на північ - у Манчжурію. Противник перерізав дорогу на Порт-Артур, взяв порт Даолянь і рагроміл під Вафангоу що йшов на допомогу Порт-Артуру Сибірський корпус. Центральне командування наполягало на генеральній битві. Але нерішучість і некомпетентність Куропаткіна, що слідував довоєнному плану тривалого накопичення сил, призвела до поразок. Вчинивши наступ на р. Шахе, Куропаткін знову не використав всіх сил і зазнав невдачі (вересень-жовтень). Після безрезультатних боїв почалася окопна війна - Шахейское сидіння Оборона Порт-Артура (липень-20 грудня 1904), відрізаного з травня від російських військ у Маньчжурії, стала центральним епізодом війни. Гарнізон (43 тис. чол.) На чолі з генералом Р.1. Кондратенко і комендантом фортеці К.Н. Смирновим стримали 6 штурмів (серпень-грудень) 200-тисячної армії японців. фортеця була здана 20 грудня начальником Квантунської укріпрайону А.М. Стесселя, після війни залученими за це до суду. Тихоокеанська ескадра двічі намагалася вирватися з Порт-Артура, але пробилася лише частина кораблів. З падінням Порт-Артура облогова армія японців було перекинуто на Манчжурский фронт. Результат війни фактично був визначений. У січні 1905 р. російська армія провела невдалу наступальну операцію на р.Шахе. Не чекаючи нового наступу росіян, в лютому японці обійшли під Мукденом російські війська з північного заходу і прорвали фронт на сході. Під загрозою оточення російська армія відступила. Цусимская битва (14-15 травня 1905 р.) стало останнім етапом війни. 14 травня біля островів Цусіма 30 російських крейсерів, броненосців і есмінців вступили в бій з військовими судами Японії, більш досконалими, швидкісними і краще озброєними. Рожественський, поранений на початку бою, не міг керувати битвою і дії ескадри звелися до просування вперед під вогнем японських гармат. підсумком бою було повний розгром російської ескадри.
Підсумки війни.
1. Портсмутський мирний договір. Зовнішньополітичні результати. У липні 1905 р. за ініціативою Японії, знесиленої війною і поспішала використовувати поразки російських військ, в американському місті Портсмуті за посередництва США почалися мирні переговори. За умовами Портсмутського мирного договору, підписаного 23 серпня 1905 р., Японія не була визнана переможцем у війні, вона не отримувала контрибуцію, російський далекосхідний флот не обмежувався, але Корея визнавалася сферою впливу Японії, Японія отримувала в оренду Квантунської півострів з Порт-Артуром, Японія окупувала південну половину Сахаліну, Маньчжурія фактично поділялася на сфери впливу Росії і Японії, які погоджувалися не заважати економічному проникненню в регіон та інших держав
