40 Там само. - с 210.

⁴¹ Там само. — С. 211.

3. Персоналізм 239

людину закликав до творчості сам Бог. Бог-Творець чекає від людини, яку створив за Своїм образом і подобою, не поклоніння, а творчої відповіді. Творча са-мозміна є не тільки право, а й сакральний обов'язок людини перед Богом. Людина зобов'язана створити із себе Боголюдину, інакше вона не виконає свого призначення.

"Богом дано людині творчий дар, талант, геній і дано світ, в якому і через який повинен здійснитися творчий акт. Бог закликає, щоб людина вчинила творчий акт, здійснила своє покликання, і Бог чекає відповіді на свій заклик" ⁴².

Людина, творчо спрямована до Боголюдського буття, піднімається над буденністю і долає її. Бердяев відчуває почуття гострого неприйняття буденності з її безглуздою круговертю: "Коли прокинулася моя свідомість, я відчув глибоке відштовхування від буденності. Але життя світу, життя людини значною мірою це буденність..." ⁴³

Бердяев іде від буденності в пошуках таємниці людини і смислу, що прихований у цій таємниці. Тому що смисл людини закритий для повсякденного буття і трансцендентний йому. Смисл людини відкривається мислителю, що зробив крок на шляху самовизначення. "Мене притягує завжди і в усьому трансцендентне, інше, що виходить за грані і межі, і що містить в собі таємницю" "⁴, — пише Бердяев.

Вихід за межі буденності означає для Бердяева народження особистісного буття. Тільки в ньому можна знайти власну неповторність. Таке народження завжди трагічне, пов'язане з бунтом, повстанням, самотністю. Особистість у цьому світі глибинно протистоїть масі, роду, завжди тужить. "Я — виразник повстання особистості проти роду", — говорить Бердяев.

Особистість породжується творчістю. Проте не всяка творчість приводить до цього. Особистість є ре-

⁴² Бердяев Η. О назначении человека — Μ., 1993. — С. 118.

⁴³ Бердяев Η Самопознание. — М-, 1991. — С. 46.

⁴⁴ Там само. — С. 47.

240 Лекція 11. Філософія людини І її меж у XX от.

зультат морально перетворюючої творчості. Досить цікава в цьому плані характеристика Бердяевим Андрія Белого: "Андрій Бєлий, індивідуальність надзвичайно яскрава, оригінальна і творча, сам казав про себе, що в нього немає особистості, немає "я". Іноді здавалося, шо він цим пишався. Це тільки підтверджувало для мене розходження між індивідуальністю й особистістю.,. У особистості є моральний, аксиологічний момент, вона не може визначатися лише естетично" ^4S.

Отже, Бердяев рішуче розділяє індивідуальність і особистість. Особистість перебуває в індивідуальності в згорнутому вигляді і лише духовно ^моральна діяльність як творення самого себе може розгорнути й актуалізувати її.

Основним атрибутом особистості є свобода. Свобода для Бердяева розгортається в творчості як у своєму вищому бутті. А творчість знаходить у свободі буттєву глибину і силу.

Бердяев обожнює свободу, перетворює її в Абсолют, називаючи споконвічною безоднею, що передує особистості і людині, і навіть Богу. Він говорить про безодню "нествореної свободи", з якої виростає будь-який творчий акт і сама особистість.

Дивовижний гімн свободі звучить у словах: "Бог жадає від людини свободи духу, Богу потрібна лише людина вільна духом. Божий задум про світ і про людину не може бути втілений без свободи людини, без свободи духу" *.