74 Лекція 4. Розуміння людини та п меж у Середньовіччі

Людського існування. Все це звучить як відлуння середньовічних ідей. В той же час сучасний неотомізм і персоналізм започаткували свій родовід від Середніх віків.

Середньовіччя досі сучасне.

Колись середньовічні мислителі зрозуміли, чим вони зобов'язані античності, і усвідомили свою спадкоємність стосовно неї. Поет П'ер Із Блуа в зеніті Середньовіччя сказав: "Ми подібні до карликів, які залізли на плечі гігантів; якщо ми бачимо далі, ніж вони, то цим ми зобов'язані їм..."

Чи не слід нам сьогодні повторити те ж саме — стосовно самого Середньовіччя?

Література до 4-і лекції

• Августин А, Исповедь. — Μ., 1991·

• Богословие в культуре Средневековья. — К., 1992.

• Гарнцев И. А. Некоторые аспекты проблемы человека в средневековой западной философии // Логос. — 1991. — № 2.

• Гуревич А. Я. Категории средневековой культуры. — М, 1984.

• Гофф Ф. Цивилизация средневекового Запада. — М-, 1992.

• Зумбадзе Д. Дионисий Ареопагит и Данте Алигьери. — Тбилиси, 1972.

• Майоров Г. Г. Формирование средневековой философии. - М., 1983.

• Чанышев А. Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. — М., 1991.

• Честертон Г. К. Вечный человек. — М., 1991.

• Уколова В. И. "Последний римлянин" Боэций. — М., 1987.

• Хейзинга И. Осень Средневековья. — М., 1989.

75

Лекція 5

ФІЛОСОФІЯ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ: ЛЮДИНА-ТИТАН

1. Філософія Відродження у контексті своєї епохи.

2. Романське Відродження: воскресіння Античності.

3. Німецьке Відродження: воскресіння першохристиянства.

§ 52. Попереднє зауваження

Середньовічна філософія піднесла людську особистість. Разом з тим вона обмежила потойбічне буття людини лише пізнанням божественного (нехай навіть не тільки раціональним, а й містичним). Вона також окреслила "прірву" між людиною і Богом. Ця "прірва" була такою, що людина могла осягати божественне тільки в межах церкви і тільки стоячи навколішки — і в прямому, і в переносному смислі.

Нова епоха європейського життя зажадала підняти людину з колін і окреслила Їй нові межі.

Це була епоха Відродження.

1. Філософія відродження у контексті своєї епохи

§ 53. Що таке епоха Відродження?

Говорячи про епоху Відродження, ми звикли розглядати її як повернення до Античності після тривалої Середньовічної Ночі. Відродження сприймається нами як ранок, коли були започатковані сучасні тенденції західного життя. 1 це справді так. Однак тут необхідно зробити низку принципових зауважень.

76

1. Епоха Середньовіччя зовсім не була часом повного забуття Античності. Як ми побачили з попередньої лекції, в ній знаходить своє вираження філософська культура Античності, насамперед філософія Платона, неоплатоників і Аристотеля.

2. Звернення власне до античної культури характерное для романського Відродження і найбільшою мірою виражається в живописі, скульптурі й архітектурі і лише потім — в літературі. Водночас античні мотиви не витісняють християнські, а взаємодіють із ними.

3. На відміну від романського, германське Відродження звертається переважмо не до Античності, а до епохи першохристиянства з її філософськими і моральними ідеалами, що породжує явище Реформації і вихід на світову арену такої течії християнства, як протестантизм.

Отже, Відродження — це такий період розвитку країн Західної і Центральної Європи (14—16 ст.), коли відбувся перехід від середньовічної культури до культури Нового Часу; він починається романським Відродженням і завершується Реформацією.