2. Екзистенціалізм 223

тя, ми можемо назвати, окрім знайомих імен Альбера Камю і Жана Поля Сартра — Франса Кафку, Томасар Манна, братів Аркадія і Бориса Стругацьких, Стівена Кінга... їхні герої трагічно викинуті за межі свого повсякденного буття і саме в цьому відчуженні від повсякденності знаходять самих себе.

Дуже важливо усвідомити відмінність екзистенціалізму й екзистенціальної філософії — екзистенціального способу філософування. Остання виникає не в XX, і навіть не в XІХ ст. Для підтвердження цієї істини досить пригадати Конфуція і Сократа, Сенеку й Августина Блаженного, Паскаля і Ларошфуко.

Екзистенціалізм — це екзистенціальна філософія кінця XIX—XX сторіч — епохи втрати традиційних релігійних цінностей, моральних орієнтирів, епохи самотності і пригніченості людини в потоці Буття.

Зазвичай екзистенціалізм ділять на атеїстичний і релігійний, що зовсім по-різному трактують межі людського існування і можливості їх подолання. Ми розглянемо кожну з цих форм екзистенціалізму. Але почнемо з мислителя, який не входить в рамки жодної з цих течій — Мартіна Гайдеґґера.

§ 140. Мартїн Гайдеґґер: людина як запитуюче буття

Мартін Гайдеґґер (1889—1976 pp.) — один з найвпливовіших і суперечливих мислителів XX ст. Він здійснив надзвичайний вплив на багато філософських течій нашого сторіччя. Серед попередників Гайдеґґера, які найбільше вплинули на нього самого, можна назвати Новаліса, Гельдерліна, Ніцще, К'єркегора і Гуссерля. Вплив двох останніх був настільки великим, що Лев Шестов дозволив собі стосовно Гайдеґґера досить різку і не зовсім справедливу фразу: "Написане ним відображало думки і вплив К'єркегора.., особистий внесок Гайдеґґера полягав лише в прагненні укласти ці думки в рамки гуссерліанства..." '*

¹² Цит. за: Шестов Л. Киргегард и экзистенциальная философия. — Μ., 1992.

224 Лекція 11. Філософія людини І Л меж у XX ст.

Позиція Гайдеггера може бути прояснена за допомогою такого фундаментального постулату: не людина визначає Буття, а Буття — людину. Або інакше: людина виводиться з Буття, а не Буття з людини.

Цей постулат прямо протистоїть позиції філософської антропології, шо ставить людину в центр світобудови. На перший погляд здається, що Гайдеґґер відвертається від людини і звертається до Буття взагалі. Те, що це не зовсім так, ми зрозуміємо трохи пізніше. Зараз же спробуємо прояснити, що ж Гайдеґґер вкладає в слово "Буття"?

Мислитель так роз'яснює нам це питання: те, "що споконвіку незмінне і всюди стосується нас, людей, але чого ми, власне, навіть не помічаємо. Ми називаємо це словом "Буття". Цим іменем називається те, що ми розуміємо, коли говоримо: "є", і: "було", і: "буде". Все, що досягає нас і чого ми хочемо досягти, проходить через висловлене чи невисловлене "є". Від цього нам нікуди і ніколи не подітися..." ¹³.

Отже, незважаючи на нашу неувагу до Буття, воно постійно присутнє в нас, маючи невидиму, але незламну владу. А значить, лише через співвіднесеність із Буттям ми можемо з'ясувати, що в людині найголовніше і найважливіше. Спираючись на це міркування, Гайдегґер визначає людину як специфічне Ось-Буття (Dasein) ^w.

Які фундаментальні характеристики Ось-Буггя (Dasein) виділяє Гайдеґґер?

По-перше, це кінечне, тимчасове Буття. По-друге, людське Ось-Бугтя — це буття, яке принципово інше, ніж суще. Категорія сущого в розумінні Гайдегтера характеризує роздрібленість Буття як Єдиного на окремі речі. Ось-Буття несе в собі присутність суцільного Буття. Воно стоїть в "просвітку Буття". Звідси головна турбота І привілей Ось-Буття — перебуваючи у світі сущого (роздрібленого Буття), воно повинно перебувати "в істині Буття " (суцільності Буття).

^IJ Хайдеггер М. Тезис Канта о бытии // Время и бытие — Μ., 1993. -С. 361.

¹⁴ Німецьке слово "Dasein" перекладається також як "Існування", "присутність".

2. Екзистенціалізм 225

Гайдеґґер характеризує Ось-Буггя як "представника Ніщо". Нішо глибинно присутнє в Ось-Бутті, визначаючи його межі і специфіку в цих межах. Проте наша свідомість і воля протестують і тікають від Ніщо. "Ми настільки кінечні, що ... ніяк не можемо власних рішенням і власною волею поставити себе перед Ніщо" ¹⁵, — говорить Гайдеґґер.

Що ж надає Ось-Бугпо таку особливість? Те, що Ось-Бугтя — це запитуюче Буття, — заявляє Гайдеґґер Але про що запитує людина насамперед?

Для відповіді на це питання Гайдеґґер прагне прояснити підґрунтя, із якого з'являється запитування.

Запитування є результат подиву. Справжній подив охоплює того, хто має мужність відкритися безодні Ніщо. У цій безжалісній відкритості — і тільки ь ній — людина може дійсно міркувати. "Тільки в стані подиву — тобто відкритості Ніщо — виникає питання "чому?". Тільки завдяки можливості цього "чому" ., ми можемо запитувати цілеспрямованим чином про обгрунтування і обґрунтовувати" ¹⁶.

Саме в результаті запитування людиною про Ніщо як межу власного буття з'являється метафізика — певне знання, що виходить за межі одиничних речей і речовинності взагалі. "Метафізика — це запитування за межі сущого..., — говорить Гайдеґґер, — ми одержуємо після цього суще для розуміння як таке й у цілому" ¹⁷.

У своїх ранніх працях Гайдеґґер протиставляє Ось-Буггя (Dasein) — як індивідуальне і особистісно забарвлене Буття — безособовому буттю (Man) повсякденної людини. Безособове буття закрите для запитання і подиву, воно прагне уникнути питання про власну кінечність і Ніщо. Саме тому воно закрите для розуміння Буття. У "пізнього" Гайдеггера різниця між Dasein і Man уже не настільки гостра, більш того, він прагне побачити Ось-Буття в будь-якому повсякденному перебуванні людини.

¹⁵ Хайдеггер М. Что такое метафизика? // Там же. — С. 24.

¹⁶ Там само. — С. 26.

¹⁷ Там само. - С. 24.

226 Лекція 11. Філософія людини ІП меж уХХст.

Чому цe так? Гайдеґґер спробував вийти за межі того вузького антропоцентричного розуміння світу і людської особистості, що йде від Фейербаха. Він спробував поглянути на людину з позицій більш фундаментальної і позачасової підстави. Але, віддавши стихію Ось-Буггя як олюдненого Буття лише кінечності й часу, зробивши Ось-Буття агентом Ніщо в Бутті і не допустивши можливості вічного буття людської особистості, Гайдегґер, врешті-решт, розчиняє Ось-Буггя в повсякденності.

Але для того, щоб людині, яка побувала в граничному бутті й знає Ніщо, жити далі і вижити, потрібно, на наш погляд, або прийняти ідею безкінечності, вічності свого Я, або вернутися в повсякденність...

Філософія Гайдеґґера містить у собі нерозв'язну суперечність: Якщо людське Ось-Буття наповнене присутністю Вічного і Єдиного Буття, то чому боно відчужене від Вічності?

Гайдеггера інколи називають родоначальником атеїстичного екзистенціалізму XX ст. Але це не зовсім правильно. Буття у фундаментальній онтології Гайдеґґера перетворюється на майже пантеїстичний принцип. Тому екзистенціалізм Гайдеґґера не атеїстичний, а швидше, пантеїстичний. Або, якщо говорити ще більш коректно, цe пан-онтологічний екзистенціалізм.