§ 98. Новаліс: магічний ідеалізм

Ще одним основоположником філософії романтизму був Новаліс* (1772—1801 pp.). Як і Ф. Шлегель, Новаліс зазнав впливу філософії' Фіхте з її акцентом на активність суб'єкта.

Але Новаліс іде далі — від суб'єкта до людини, від пізнання — до магічної зміни світу за допомогою мистецтва.

Новаліс називає свою філософію "магічним ідеалізмом". Людина є мікрокосм, у своїх глибинах вона містить увесь Всесвіт. На поверхню ж виходять окремі моменти глибинного Я— розум, уява. Так само як і Шлегель, Новаліс говорить про необхідність з'єднання

²¹ Там само.

²² Там само.

^и Справжнє ім'я — Фрідріх фон Харденберг.

2, Романтизм.· свобода / любов всупереч усьому 153

їх в єдиній універсальній діяльності. Такою діяльністю для Новаліса є поезія, яка, увінчуючи мистецтво, повинна прийти до подолання обмеженості науки, філософії і релігії.

В екстазі художньої творчості відбувається з'єднання глибинного і зовнішнього в людині, а також злиття Я і світу. У цьому злитті людина, іменуючи реальність, одержує можливість справді магічного впливу на неї. У цих поглядах Новаліса відчувається вплив Якоба Беме і середньовічного реалізму.

Новаліс тяжіє до Середніх віків, де, на його думку, існували та цілісність духовної культури й осмисленість буття, яких так бракує сучасній людині. Середньовіччя було наповнене духовним заспокоєнням і містичною єдністю з Абсолютом, які знищив Новий Час, створивши культ раціонального пізнання і спеціалізованої людини.

3. Пізній шеллінг: умоглядна містика

§ 99. Шеллінг і його Муза: феномен Кароліни

Для того, щоб глибше зрозуміти філософію пізнього Щеллінга, яка завершує всі тенденції романтиків і виводить європейську філософію до нових обріїв, варто звернутися до образу його дружини і Музи, її ім'я — Кароліна. Бути романтиком означало бути відданим п'яти культам:

1) культу мистецтва;

2) культу природи;

3) культу іронії;

4) культу творчої індивідуальності і геніальності;

5) культу любові.

Останній із них являв собою трансформацію середньовічного культу служіння Прекрасній Дамі в романтичний культ поклоніння Музі — Натхненниці і Соратниці. Уособленням цього ідеалу і була Кароліна Шеллінг. Кароліна виявляла тонке розуміння і щиру солідарність з усіма настановами та інтуїціями романтиків, але, крім цього, вона гаряче поділяла шеллінгів-

154 Лекція в. Релігійне подолання гносеологізму

ське переконання у всемогутності ідеї системності. Проте для Кароліни були значимими не тільки сувора теоретична системність, а й вільна системність есе. Найвища системність — це системність мистецтва.

Саме така системність здатна переплавити фрагментарні побудови романтиків у потужну органічну цілісність. Ставлення до мистецтва як до вищої духовної потенції людини, що об'єднувало і Шеллінга, і романтиків, особливо проникливо вдалося висловити саме Кароліні: "Немає нічого більш істинного, ніж художній твір: критика проходить, тіла зотлівають, системи змінюються, але якщо світ коли-небудь спалахне, як клаптик паперу, то останніми Іскрами, що підуть у Божу світобудову, будуть твори мистецтва — лише після них настане темрява"²⁴,

Своїм недовгим життям ця надзвичайна жінка зуміла дати світу натяк на те, чим може бути справжній союз двох творчих особистостей і як він може розширити звичні межі людини.

Ось словесний портрет Кароліни, зроблений Фрідріхом Шлегелем у його знаменитій "Люцинді": "В її натурі було все те високе і граціозне, що тільки може бути властиве жінці: все божественне і все неслухняне, відзначене печаткою витонченості, культури, жіночності. Вільно і потужно розвивалася і виявляла себе кожна особлива риса, ніби вона єдина, і водночас це багате і зухвале поєднання настільки різних якостей не було простим сум'яттям, тому що його надихало натхнення, живий подих гармонії і любові. Незначний епізод, завдяки її манері розповідати, ставав чарівним, наче гарна казка. Вона сприймала кожний натяк і відповідала навіть на питання, що не були поставлені" ²⁵.

Після її смерті Шеллінг не завершив жодного з уже розпочатих творів. Але ця втрата стала для нього не тільки глибоким людським горем, а й великим, трагічним творчим стимулом — вона змусила його по-новому поглянути на речі і побачити світ у світлі нової глибини.

²⁴ Из письма Каролины к Ф. Шлегелю // Гулыга А. Шеллинг. - С. 106.

²⁵ Цит. за: Гулыга А. Шеллинг. — С. 75—76.

3. Пізній Шеллінг: умоглядна містика 155

Шеллінг переборов силу тяжіння ідей, що 6ли розвинуті у рамках класичної парадигми, і вийшов на нову орбіту.