1. Філософська антропологія 217

Абсолютна цінність — це атом духу. Вона відкривається людині тільки в любові. Любов — вищий прояв людяності і духовності — завжди спрямовані не на саму цінність, а на носія цінності — на особистість. У акті любові, за Шелером, для нас прояснюється глибини о-осо бистісний характер абсолютної цінності.

§ 136. Гельмут Плеснер: людина як ексцентрична істота

Одним з найвідоміших послідовників Шелера б Німеччині був Гельмут Плеснер (1892—1985 pp.), який зазнав також впливу Ідей Дільтея, Гуссерля, Дріша. У своїй основній праці "Щаблі органічного і людина Вступ до філософської антропології" Плеснер, описуючи людину, виходить із того, що людина є завершенням еволюції органічного світу. Тому, осмисливши її взаємодію із зовнішнім середовищем, — можна за аналогією з будь-яким живим організмом — усвідомити сутність людського.

Тварина живе "із центру", тобто постійно перебуває сама в собі, обмежена інстинктивними формами поведінки свого виду. Людина здатна "виходити із себе", залишати центр типових реакцій поведінки, тому вона ексцентрична.

Ексцентричність людського буття для Плеснера — сутнісна характеристика людини. У кожний момент свого життя людина "інша щодо себе", її буття лежить за межами інстинктивно-раціональної поведінки тварин.

Межа тваринної організації, — пише Плеснер, — пролягає там, де "від індивіда залишається прихованим буття його самого, ... в той час як середовище і плоть тіла дані йому... Тварина живе зі своєї середини, вона живе як середина. Вона переживає те, що є в навколишньому світі, ... але вона не переживає себе" ⁴.

⁴ Плеснер Г. Ступени органического и человек // Проблема человека в западной философии. — М-, 1988. — С. 122—123.

218 Лекція 11, Філософія людини І її меж у XX ст.

Людина, навпаки, здатна до самопереживання. Тому, хоча людина і тварина є, за Плеснером, "живі речі", що перебувають у "середині свого існування", людина, на відміну від тварини, "знає цю середину, переживає її і тому переступає її... Людина переживає безпосередній початок своїх дій, ... радикальне авторство свого живого існування, ...вибір, ... вона знає себе вільною..." ⁵

§ 137. Ернст Кассірер: людина як символічна тварина

Ернст Кассірер (1874—1945 pp.) у своїх пошуках сутнісного визначення людини звертається до символу. "Символ — ключ до природи людини", — заявляє він.

Еволюція виштовхує людину зі світу природи, світу фізичних тіл і зв'язків, якому тваринні предки людини належали цілковито. Людина оточує себе світом культури — "символічним універсумом".

"Людина живе... не тільки у фізичному, а й у символічному універсумі, — говорить Кассірер. — Мова, міф, мистецтво, релігія — частини цього універсума, ті різні нитки, з яких сплітається символічна сітка, складна тканина людського досвіду. Весь людський прогрес у мисленні і досвіді робить тоншою і водночас зміцнює цю сітку. Людина вже не протистоїть реальності безпосередньо, вона не зіштовхується з нею віч-на-віч. Фізична реальність ніби віддаляється від неї в міру того, як зростає її символічна активність. Замість того, щоб звернутися до самих речей, людина постійно звернена на саму себе. Вона настільки заглиблена в лінгвістичні форми, художні образи, міфічні символи чи релігійні ритуали, що не може нічого бачити і знати без втручання цього штучного посередника. Так складаються справи не тільки в теоретичній, а й у практичній сфері. Навіть тут людина не може жити у світі суворих фактів або відповідно до своїх безпосередніх бажань і потреб. Вона живе, швидше, серед уявле-

⁵ Там само. — С. 126. 1. Філософське антропологія 219

них емоцій, у надіях і страхах, серед ілюзій і їх втрат, серед власних фантазій і мрій" ⁶.

Напрошуються аналогії з російським символізмом і насамперед із поглядами Андрія Белого. Проте, на відміну від Белого, Кассірер — послідовний раціоналіст. Його трактування символу виходить із розумно? природи символічного.

І все ж Кассірер бачить неминучі межі розуму. Міф, символ, мова — все це не вмішується в будинку розуму. "Розум — дуже неадекватний термін для всеохоплюючого позначення форм людського культурного життя в усьому його багатстві й розмаїтті" ⁷. Саме тому Кассірер залишає спосіб мислення раціоналістів минулого і більше не називає людину "раціональною твариною". Для Кассірера людина — "символічна тварина" у буквальному смислі.