§ 135. Макс Шелер: у пошуках цілісного вчення про людину

Масс Шелер (1874—1928 pp.) вважається одним із фундаторів філософської антропології XX ст., а також аксеології — вчення про цінності. 1 це дійсно так. Хоча—як і кожний великий мислитель— Макс Шелер виходить за межі і філософської антропології, і аксеології '.

Головне своє завдання Шелер бачить у створенні цілісного вчення про людину, яке змогло б об'єднати найрізноманітніші антропологічні концепції, що існують у європейській культурі.

"Якщо спитати освіченого європейця, про що він думає при слові "людина", — пише Шелер, — то майже завжди в його свідомості проявляться три несумісні між собою кола ідей. По-перше, це уявлення іудейсько-християнської традиції про Адама і Єву, про творення, рай і гріхопадіння. По-друге, це греко-античні уявлення, в яких самосвідомість вперше у світі піднялася до розуміння особливого становища людини... З ними тісно пов'язане вчення про те, що в основі всього універсума знаходиться надлюдський

¹ Можна констатувати, наприклад, зв'язки філософи Шелера з персоналізмом.

216 Лекція 11. Філософія людини І ЇЇ меж у XX ег.

розум, до якого причетна І людина І тільки вона одна з усіх істот. Третє коло уявлень — також сьогодні досить традиційне — це коло ідей сучасного природознавства про те, що людина є результатом розвитку землі, істотою, яка відрізняється від форм, що передували їй у тваринному світі тільки за ступенем складності з'єднання енергій і здібностей, які самі по собі вже зустрічаються в нижчій, у порівнянні з людською, природі. Між цими трьома колами ідей немає ніякої єдності" ², — підсумовує Шелер.

Мислитель називає зазначені кола ідей теологічною, філософською і природничо-науковою антропологією. Шелер шукає таку ідею людини, яка змогла б синтезувати підходи трьох різних антропологій. Він хоче знайти "сутнісне поняття людини".

Пошук сугнісного визначення людини приводить Шелера до питання: що робить людину людиною? Лише вихід за межі природи і біологічного життя, — так відповідає він. "Те, що робить людину людиною, є принцип, протилежний всьому життю в цілому, він як такий взагалі незвідний до "природної еволюції життя" і якщо його до чогось і можна звести, то тільки до вищої основи речей — до тієї основи, особливою маніфестацією якої є і "життя". Вже греки знали такий принцип і називали його "розумом". Ми хотіли б вжити... більш широке за смислом слово, яке включає в себе поняття розуму, але поряд із мисленням в ідеях охоплює і певний рід споглядання, споглядання пер-шофеноменів або сутнісних змістів, а також певний клас емоційних і вольових актів, наприклад, доброту, любов, каяття, шанування тощо, — слово дух" ³.

Отже, сутнісне поняття людини — це дух. Саме дух визначає специфічне становище людини в космосі.

Духовне начало в людині — це ціннісно-моральне начало. У ряді своїх праць Шелер говорить про існування абсолютних цінностей в житті духу, які уможливлюють людське спілкування в просторі і часі культури.

² Шелер М. Положение человека в Космосе // Проблема человека в западной философии. — Μ., 1988. — С. 31.

³ Там само. — С. 53.