§ 138. Хосе Ортега-і-Гассет: спорт як вираження людської сутності?

Якщо Кассірер намагається визначити людину через приналежність до культури і її символічних форм, то Хосе Ортега-і-Гассет (1883—1955 pp.) у своїх пошуках розуміння людини приходить до протилежної ідеї — людину можна визначити, вважає він, лише осмисливши специфічну життєвість людину людську вітальність, що лежить за межами культури.

Поставивши цю проблему, Ортега висловлює думку, що зближує його з багатьма мислителями XX ст. — насамперед із Хейзінгою і Фінном: вищим проявом людини є вільно-ігрова діяльність. Ортега пов'язує її передусім із спортом у найширшому сенсі цього слова. Саме спорт з його корпоративністю, духом змагань, з його непередбачуваними результатами, викликаючи глибинне хвилювання та азарт, стає основою дер-

⁶ Кассирер Э. Опыт о человеке: введение в философию человеческой культуры // Проблема человека в западной философии. - М., 1988. — С. 28-29.

⁷ Там само. — С. 30.

220 Лекція 11. Філософія людннм / Її меж у XX сг.

жави, культури, моралі — всього різноманітного буття людини.

Ортега так визначає глибинну відмінність трудової і спортивної діяльності людини: "Праці протистоїть інший тип зусилля, який народжується не з примусу, а як вільний і щедрий порив життєвої потенції — спорт.

Якщо трудове зусилля отримує смисл і цінність від цінності продукту, то в спорті, навпаки, спонтанність зусилля надає більшої гідності результату. Щедра сила обдаровує повними пригорщами, не розраховуючи на винагороду. Тому якість спортивного зусилля завжди вивищена, шляхетна, її не можна обчислити одиницями міри і ваги, як звичайну винагороду за працю. До творів справжньої цінності можна прийти тільки шляхом такого неекономного зусилля: наукова і художня творчість, політичний і моральний героїзм, релігійна святість — високі плоди спортивної захопленості" ⁸.

Колись, — зазначає Ортега, — людство надто зрослося з культурою. Але в XX ст. відбувається звільнення людини від цієї зайвої культурності. Людина усвідомлює цінність самого життя, життя за межами книг і симфоній.

Зовнішньо це виражається в деякій "несерйозності мистецтва*' — того мистецтва, що протистоїть класичній спадщині XIX ст. Проте це "несерйозне мистецтво" повинно бути оцінене не тільки в порівнянні з минулим, а й у порівнянні з майбутнім. У новому мистецтві несерйозна естетичність; навпаки, досить "серйозна та сфера, через яку проходить вісь нашого існування" ⁹. Несерйозна, розімкнута і виклична форма потрібна мистецтву XX ст. для виходу за межі мистецтва і культури взагалі — у життя. І якщо "для людей похилого віку хиба серйозності в новому мистецтві — вада, що сама по собі може все знищити", то "для молодих така хиба серйозності — вища цінність,

¹ Ортега-й-Гассет X. Новые симптомы // Проблема человека в западной философии. — Μ., 1988, — С. 205. ⁹ Там само. — С. 204.

1. філософська антропологія 221

і вони мають намір віддаватися цій ваді абсолютно свідомо і з повною рішучістю" ¹⁰.

Нове світовідчування, породжене Заходом XX ст., є передднем перемоги життя і життєвості над культурою і культурністю. Це перемога легкості й артистизму над копіткою майстерністю і книжковою вченістю. В результаті "життя, що бачить більше інтересу і цінності у своїй власній грі, ніж у колись досить престижних цілях культури, надасть усім своїм зусиллям радісний, невимушений і, почасти, визивний вигляд, що властивий спорту" ^а.