§ 120. Висновки і перспективи. Зміст і тенденції не класичної філософії XIX — початку XX ст.

І. Немасична філософія XIX— початку XX cm. виступила проти гносеологізації людської сутності, намагаючись у матеріальній практиці, волі до життя і волі до влади, а також у несвідомому розшукати те підґрунтя, де знаходяться корені людини і Π страждань. Це відбулося через оголошення трансцендентного, потойбічного спочатку безособовим, а потім і ілюзор-ним, символічним началом. Згодом саме ця тенденція призведе до реального утвердження абсурдності людського буття.

2. Однак розвиток некласичноТ філософії приводить і до інших наслідків. Так, неомарксизм і неофрейдизм у тій чи іншій мірі відходять від символічного трактування трансцендентного і схиляються до його онтологічного бачення. Найбільшою мірою це характеризує вчення К. Юнга і Е. Фромма. Подібна тенденція по-своєму розвивається в таких новітніх течіях психоаналізу, як, наприклад, інтегральний психоаналіз, аналітична трилогія Норберто Кеппе.

Література до э-ϊ лекції

• Галеви Д. Жизнь Фридриха Ницше. — Μ., 1991.

• Левчук Л. Т. Психоанализ: от бессознательного к "усталости сознания". — К., 1989.

• Маркс К. Зкономическо-фклософские рукописи 1844 гола. Гл. Отчужденный труд// Из ранних произведений. — М-, 1956. - С. 559-572.

• Маркс К,, Энгельс Ф. Коммунистический манифест // Соч. - Т. 4.

• Маркс К., Энгельс Ф. Немецкая идеология. Гл. Фейербах // Избр. соч.: В 9 т. - М., 1985. - Т. 2.

• Ницше Ф. Рождение трагедии из духа музыки // Античная культура и современная наука. — М., 1985.

• Ницше Ф. Так говорил Заратустра. — М., 1990.

• Сартр Ж. П. Фрейд - М., 1994.

• Фейербах Л. Вопрос о бессмертии души с точки зрения антропологии // Избр. соч. — Т. I. — М., 1995.

190 Лекція О. Атеїстичне подолання гносеологізму

• Фрейд 3. Я и оно //Избранное. — М., 1989.

• Фрейд 3. Будушее одной иллюзии // Сумерки богов. — Μ., 1989.

• Фрейд 3. Психопатология обыденной жизни // Психология бессознательного. — М., 1992.

• Фромм Э. Душа человека. Ее способность к добру и злу // Душа человека. — М., 1992.

• Фромм Э. Искусство любить// Душа человека,— М., 1992.

• Шопенгауэр А. Мир как воля и представление.

• Юнг К. Об архетипах коллективного бессознательного // Архетип и символ. — М., 199І.

• Юнг К. Подход к бессознательному // Архетип и символ. - М., 1991.

• Юнг К. Проблема души современного человека // Архетип и символ. — М., 1991.

• Юнг К. Психология и религия // Архетип и символ. — М., 1991.

• Юнг К. Тэвистокские лекции. — К., 1995.

191

Лекція 10 ЗУСТРІЧ СХОДУ ТА ЗАХОДУ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА РОСІЙСЬКІЙ КЛАСИЧНІЙ ФІЛОСОФІЇ

1. Українська класична філософія: першість серця.

2. Російська класична філософія: людське і боголюдське.

§ 121. Попереднє зауваження

Схід і Захід зустрілися в слов'янській метакультурі¹. Слов'янська метакультура у своїх духовних основах є християнський феномен, в якому католицьке і православне начала християнства з'єдналися з міфологічними мотивами слов'янських народів. Слов'янська метакультура — це і католицька Польща, і православна Росія, і православно-католицька Україна.

У слод'янстві Захід і Схід зустрілися як римське і візантійське начала, західне і східне християнство і, водночас, як Європа та Азія.

Для Заходу на сьогоднішній день усе слов'янське асоціюється насамперед b Росією. Такий погляд має під собою підставу — Росія є єдиною державою у світі, що географічне і геополітично з'єднала Європу і Азію, породжуючи своєрідний тип ментальності Проте суть слов'янства не зводиться лише до цього з'єднання.

Визнання наявності слов'янської метакультури — це визнання того факту, що слов'янські народи Центральної Європи не були асимільовані Європою Західною, а східне слов'янство не зводиться до російської культури, а є щось ширше.

¹ Під метакультурою тут розуміється сукупність споріднених культур.

192

З усього різноманітного слов'янського регіону Захід і Схід найбільш з'єдналися в українській і російській культурах. Україна є трагічне і драматичне злиття західного і східного християнства, Росія — не менш драматична і не менш трагічна єдність європейського і азіатського начал.

Можливо,, саме тому ми зустрічаємо в українській і російській культурах надзвичайно цікаві концепції людини. Розглянемо ті з них, що можуть бути названі класичними.