§ 110. Матеріалістичне розуміння історії

Матеріалізм марксизму в розумінні суспільних явищ дає змогу прийти до досить стрункої періодизації історії. У марксизмі виділяють п'ять суспільно-економічних формацій:

1. Первіснообщинну.

2. Рабовласницьку.

3. Феодальну.

4. Капіталістичну.

5. Комуністичну.

Всі ці формації виділяють стосовно певних способів виробництва матеріальних благ— єдності продуктивних сил і виробничих відносин. Продуктивні сили, що складають спосіб виробництва, і виробничі відносини можуть перебувати у відносній гармонії, але рано чи пізно продуктивні сили змінюються, і між ними і старими виробничими відносинами з'являється невідповідність, яка наростає і перетворюється у суперечність. Розв'язанням такої суперечності стає соціальна революція,

Соціальна революція є способом переходу від однієї суспільно-економічної формації до іншої. Щоразу в результаті цього з'являлося нове експлуататорське суспільство, в якому меншість користується результатами діяльності більшості. Однак та соціальна революція, що визріває в надрах капіталістичного суспільства, повинна, на думку Маркса, привести до подолання експлуататорського суспільства взагалі. Відповідно до марксизму, це буде перехід від передісторії людства до дійсної історії, що називатиметься комуністичною формацією або комунізмом. Цей перехід є вищим проявом соціальної практики, тотожністю суспільної свідомості і суспільного буття,

3. Соціоцонтричнв парадигме людини: марксизм 171

Але юс Маркс прийшов до ідеї комунізму? Для того щоб зрозуміти це, необхідно осягнути первісну категорію марксизму — відчуження людини.

§111. Категорія відчуження людини як начало і таємниця філософії марксизму

Можна з повною впевненістю сказати — Маркс прийшов до категорії практики й ідеї комунізму через категорію відчуження людини. По суті, саме з цієї категорії виростає вся філософія марксизму. У праці "Економічно-філософські рукописи 1844 року" (глава "Відчужена праця") Маркс виділяє такі аспекти відчуження людини: відчуження людини від продукту праці; відчуження людини від процесу праці; відчуження людини від Π сутності як духовної життєдіяльності;

ВІДЧуженНЯ ЛЮДИНИ ВІД Природи; ВІДЧужеННЯ ЛЮДИНІ;

від роду; відчуження людини від людини. Розглянемо детальніше позицію Маркса.

1. Відчуження людини від продукту своєї праці. Маркс пише: "Предмет, вироблений працею, її продукт, протистоїть праці як якась стороння істота... Продукт праці є праця, закріплена в якомусь предметі... опредмечування праці... Опредмечування виступає як втрата предмета і закабаления предметом, освоєння предмета — як відчуження, як самовідчуження"⁸.

2. Відчуження людини від процесу праці. За Марксом, праця робітника не є вільна діяльність, це діяльність, породжена примусом і самопримусом. Праця робітника — це лише "засіб для задоволення інших потреб... Відчуження від праці ясно позначається в тому, що як тільки припиняється фізичний або інший примус до праці, від праці тікають, як від чуми"⁹.

Процес праці, за Марксом, стає джерелом глибоких страждань: "Зовнішня праця, в процесі якої лю-

⁸ Маркс К. Экономическо-философские рукописи 1844 г. // Из ранних произведений. — Μ., 1956. — С. 560—561.

⁹ Там само. — С. 563.

172 Лекція 9. Атеїстичне подолання гносеолоіізму

дина себе відчужує, є принесення себе у жертву, самокатування" ¹⁰.

Все це призводить до надзвичайного перекручення людської сутності. "Людина почуває себе вільно діючою тільки при виконанні своїх тваринних функцій — під час їжі, коли п'є, під час статевих відносин, у кращому випадку, перебуваючи в себе дома, прикрашаючи себе і т.д., — а в своїх людських функціях вона почуває себе лише твариною. Те, що властиве тварині, стає властивим людині, а людське перетворюється на те, що властиве тварині" ^и.

3. Відчуження людини від її сутності як духовної життєдіяльності. Перебуваючи у безперервному відчуженні від процесу праці і перетворюючи його на засіб для реалізації виключно тваринних потреб, людина відчужується від своєї сутності як вільної творчої діяльності, істинно людської життєдіяльності. Людина "перетворює... свою сутність лише як засіб для підтримки свого існування" ¹².

4. Відчуження людини від природи. У процесі відчуженої праці людина все більше перетворює природу на засіб досягнення своїх бездушних цілей. У результаті природа втрачає для людини свою цілісність, виступаючи сукупністю речей, які потрібно обробити. Це теж призводить до деградації людини, тому що "фізичне і духовне життя людини нерозривно пов'язані з природою" ^І3.

5. Відчуження людини від роду. Для Маркса це відчуження має подвійний характер. У ньому виражається, по-перше, відчуження людини від суспільства, що стає для неї нерідною масою людей і пригнічуючою системою соціальних інститутів. По-друге, відчуження від роду трактується як відчуження від родової сутності, яка є, на думку Маркса, єдністю природного і духовно-діяльного начал у людині. "Родова сутність людини — як природа, так і

¹⁰ Там само.

¹¹ Там само. — С. 564.

¹² Там само. — С. 566.

¹³ Там само. - С. 565.