72 Лекція 4. Розуміння людини та п меж у Середньовіччі

"Сказати: "Я тебе люблю" — значить сказати: "Ти не помреш", — написала Елоїза. Цією фразою вона продовжила Платона і передбачила знаменитий "Сенс любові" Володимира Соловйова.

У глибині Середньовіччя визрівало Відродження, і починалося воно не з великих відкриттів і навіть не з великого мистецтва, а з великої любові.

Через сто п'ятдесят років дев'ятирічний хлопчик Дайте побачить Беатріче, "одягнену в благородний червоний колір"...

§ 50. Дайте: "Що рухає сонце і світила?"

Цим рядком закінчується знаменита "Божественна комедія". А починається вона словами: "Земне життя пройшовши до половини, я заблукав у похмурому лісі..." Аріадниною ниткою, що вивела його з "хащі", була Любов, космічну силу якої він пережив. У переживанні великого італійця шлях, що високо піднімається до небесних ангельських ієрархій (дантівські ієрархії стануть класичним каноном для містиків і езотериків), до першорушійної сили, — це шлях любові. Дантівський шлях любові — шлях сприйняття божественного світла. "Фактично вся поема — це містерія залучення до цього сліпучого світла" ¹⁴. Геній любові, за Данте, це така ж доля обраних, як геній поезії, філософії, пророцтва, релігійного натхнення.

Щоб досягти гармонії, спокою душі, треба пережити три стани — буття, очищення і оновлення, — яким відповідають три світи: пекло, чистилище і рай.

Сенс людського існування, за Данте, — у наближенні до потойбічного ідеалу. Цей ідеал неможливо відобразити теоретично. Для цього більш придатне мистецтво. Але й воно не може втілити потойбічний

¹⁴ Зумбадзе Д. Дионисий Ареопагит и Данте Алигьери. — Тбилиси, 1972. - С. 74.

4, Завершення середньовічної філософії: схоластика 73

ідеал в усій його досконалості. Мистецтво це символ більш високих цінностей, а будь-який творчий акт божественно зумовлений:

Усе, Ідо вмре, і все, шо вічно є, — Є лише відблиск Думки, якою Всемогутній Любовію своєю буття дає.

("Рай", XIII, 52-54)

§ 51. Висновки і перспективи. Значення середньовічної філософії для європейської культури

1. Одним із найбільших досягнень середньовічної європейської філософи стало вчення про безсмертну людську особистість, яка створена Богом за власним образом і подобою і яка прагне до поєднання зі своїм Творцем, і таке поєднання не вимагає розчинення неповторності особистості й її самосвідомості в Божественному началі. Це розуміння людини відкрило нові можливості розвитку таких якостей людського життя, як любов, дружба, творчість, свобода.

Порушені середньовічними філософами проблеми набувають "нового подиху" і нової актуальності в сучасному світі. Це повинно остаточно розвіяти упереджене ставлення до Середньовіччя як до "темних віків".

2. Одна з найпопулярніших філософських течій нашого часу — герменевтика — є не що інше, як метаморфоза середньовічної екзегетики: в основі її лежить та ж фундаментальна проблема тлумачення тексту.

3. Ще в більшій мірі спадкоємцем Середньовіччя є екзистенціалізм: проблема співвідношення сутності й існування (есенції і екзистенції) пронизує всю середньовічну філософію. Чітке розмежування цих понять подає вже Боецій. За середньовічними уявленнями, сутність і існування збігаються лише в Бозі, у всіх же створених істотах такого злиття не відбувається. Екзистенціалізм з новою силою порушив питання про несумісність сутності й існування, про відчуження людини від своєї справжньої сутності, про занедбаність