3. Иоганн Готл/б фЬсго: "я" як діяльне начало 127

(він заперечував можливість розуміння людиною світу і самої себе), від якого так прагнув відмежуватися Кант.

Третій і наирадикальніший шлях запропонував Йоганн Готліб Фіхте (1762—1814 pp.).

Він відкинув "річ у собі". Послідовна філософія повинна стати суб'єктивним ідеалізмом: немає "речі з собі" — "Я" є усе, крім "Я", нічого немає,

Але що таке це "Я"?

§ 85. "Яка людина, така і її філософія11

Це твердження Фіхге схоплює найбільш суттєву відмінність німецької класики від попередньої їй філософії Нового часу: зміщення інтересу від субстанції до суб'єкта. Якщо раніше панувало переконання, що філософське пізнання об'єктивне і не залежне від особистості, то тепер істина все більше суб'єктивізується. Цей шлях, зрештою, приведе до НіщІІе і його відомого афоризму: "Всі філософи — адвокати своїх забобонів".

Дійсно, філософія Фіхте навряд чи відкриється нам, якщо ми залишимо без уваги його особистість Я створюю не вчення, — стверджував Фіхте, — а інструмент для життя, не вчу "істини", а живу нею. Для нього мислення і діяльність — одне й те ж саме.

Фіхте було 28 років, коли йому в руки потрапила "Критика чистого розуму". Ця книга сильно вразила його. Через кілька місяців він уже стукав у двері будинку Канта в Кенігсберзі. З властивою йому рішучістю він звернувся до автора "Критики..." з двома проханнями: позичити йому в борг грошей і стати його вчителем. Стриманий Кант і перше, й друге сприйняв без ентузіазму. Тоді Фіхте знайшов абсолютно інший спосіб привернути до себе увагу — він замкнувся в готелі і не виходив з нього впродовж 35 днів, поки не написав об'ємну працю з філософії релігії в дусі кантівських принципів — "Досвід критики будь-якого одкровення". Робота була надрукована і вийшла анонімно, і її авторство приписали Канту, якому довелося виступити в пресі із заявою і назвати нове ім'я у філософії. Фіхте став відомим.

128 Лекція 7. Поглиблення гносеологізму

Відтепер Фіхте створює власну систему. Він чітко визначив свою мету: по-перше, розв'язати суперечність людського пізнання і "речі в собі", по-друге, все вивести з одного основоположного принципу. Фіхте проводить паралель між своїм задумом і Французькою революцією. "Моя система — це перша система свободи; як та нація звільнила людину від зовнішніх ланцюгів, так і моя система звільняє від речей самих по собі" ¹⁰. Якщо це вдасться здійснити, всі науки і філософія, нарешті, матимуть міцний фундамент — тому Фіхте називає свою систему науковченням, тобто наукою всіх наук (Wissenschaftslehre).

§ 86. Науковчення Фіхте і його "ідеалізм свободи"

Найбільш відшліфовані формулювання вчення Фіхте відбиті в знаменитій праці з дуже виразною назвою: "Ясне як сонце повідомлення широкому загалу пІро сутність новітньої філософи'. Спроба примусити читача до розуміння". Система Фіхте ґрунтується на Трьох принципах:

1) Я є Я (Я - Я);

2) Я є не-Я (Я - не-Я);

3) таким чином, Я це єдність того й іншого (Я = Я + не-Я).

Що це означає? По-перше, необхідно мати на увазі, що "Я" Фіхте — це аж ніяк не індивід, не конкретна особистість, "як придумали, — пише Фіхте, — скривджені мною філософи, щоб подати моє вчення як практичний егоїзм" ^п. "Я" Фіхте— це абсолютне діяльне начало. Чому це так і який смисл у це вкладається, стане зрозумілим далі.

Мета Фіхте — створити вчення про принципи побудови будь-якої науки. Аде головна риса справжнього знання — його систематична форма. Вона досягається тим, що всі положення науки виводяться з

¹⁰ Fichte J. G. Briefe, - Leipzig (О. J ) - S 52.

¹¹ Ibid. - S. 143.