26 Лекція s. Mend людини у філософії Індії і Китаю

2. Давньокитайська філософія: друге народження буддизму

§ 17. Даосизм: шлях знаходження безсмертя

Даосизм є однією з найдавніших релігійно-філософських течій Китаю. Він зробив величезний вплив на розвиток усіх сторін китайської культури. У тому числі і методів психофізичного тренування, наприклад, у військових мистецтвах (ушу)⁵.

Історія становлення даосизму може бути розділена на два етапи: 1) зародження даосизму (до II ст. н. е.) і 2) розвиток уже сформованого напряму. Корені даосизму сягають у найдавніші вірування шаманського типу.

Центральна ідея даосизму — це ідея Дао — шляху до світової гармонії. Дао властива блага сила де. Вчення про дао і де вперше в завершеній формі зафіксовано в книзі "Дао-дзе-цзин", що приписується філософові VI—V ст. до н. е. Лао-цзи. Подальший розвиток це вчення одержує в праці філософа IV—ІІІ ст. до н. е. Чжуан-цзи, воно було назване його іменем.

Категорія Дао в даосизмі виступає як шлях людини і усього світу, а також загальна основа і закон буття космосу.

Дао виявляється у світі через благу силу де (дослівно чеснота); завдяки де Дао оформляється в кінцевих речах світу. При цьому воно світиться крізь їхню кінечність; щирий мудрець завжди бачить у кінцевому і минувшому прояв вічного Дао.

Для лаоської релігійно-філософської системи характерна віра в можливість набуття тілесного безсмертя через злиття з Дао. Для цього розробляються складні системи психофізичних вправ, а також за допомогою алхімії ведеться пошук еліксирів безсмертя, які розуміються і безпосередньо фізично, і символічно,

⁵ Торчинов Е. А. Даосизм и традиционные китайские системы // Введение к книге Лу Куань Юя "Даосская йога, алхимия и бессмертие". — СПб., 1993. — С. 5.

2. Давньокитайська філософія: друг» народження 27

що знайшло розвиток у практиці зовнішньої і внутрішньої алхімії. Перша орієнтувалася на створення еліксирів як сумішей різних речовин, друга — на створення внутрішнього еліксиру безсмертя за допомогою самозаглиблення і медитації.

Найважливішу роль, на думку послідовників даосизму, для досягнення тілесного безсмертя має правильне сексуальне життя. Для того, щоб зрозуміти, що це означає, необхідно розглянути такі важливі категорії даосизму, як ци, ян, інь.

Ци — це споконвічна енергія, що струменіє по всьому світу, створюючи речі і душі. Більш витончений її стан породжує духовний світ, більш грубий — матеріальний. Можна сказати, що ци — це проявлення Дао в нашому світі і, по суті, вона близька де.

Ци виявляється у світі через чоловіче начало — ян (рух, світло, твердість), а також через жіноче начало — інь (спокій, холод, темнота, м'якість). Лише в з'єднанні ян та інь складають ци і ведуть до Дао *. Тому і сексуальні стосунки в культурі даосизму є не лише актом чуттєвої насолоди і умовою продовження роду, а й засобом подолання роздвоєності світу і знаходження безсмертя (таємнича і навіть шокуюча західну людину практика затримки і недопущення еякуляції у чоловіка під час сексуального з'єднання, на думку даосів, веде до продовження життя, а в ідеалі — до безсмертя). Ідея даосизму про досягнення тілесного безсмертя зробила свій вплив на традиційну китайську гімнастику ци гун, а також на цілий ряд внутрішніх стилів бойових мистецтв і насамперед — тай цзи цюань ("Кулак Великої Межі"). Поняття тай цзи ("Велика Межа") означає з'єднання в одне ціле принципів інь і ян. У стилі тай цзи цюань плавні рухи, що перетікають один в одного, породжують гармонію інь і ян — спокій, який прагне стати рухом, і рух, що перетворюється у спокій.

* Проблема емансипації жінок не є такою актуальною для китайської культури і споріднених із нею культур, бо жіноче начало світобудови урівняне в даосизмі з чоловічим.