1. Иоганн Вольфганг Ґете: людина як Всесвіт 145

приклад, литаврист почне невчасно чи флейтист зі-грає фальшиво свої кілька нот, бо в музиці (а всяка справжня особистість — це музика) усі рівні, і ц краса визначається співзвучністю оркестру, а не одноманітністю одного, хай навіть віртуозного, інструмента.

Але чи можливо на цій землі стати Всім? Яким чином це може бути нам під силу?

§ 95. "Людина — це той, хто здатний на неможливе"

Ще в юнацькі роки Ґете виробив правила свого шляху:

\) справжній індивідуалізм можливий тільки через універсалізм;

2) бачити — значить завжди бачити ціле}

3) істина — це плодотворність.

Щоб здійснити, говорячи його словами, "кар'єру в неможливому" — а лише це, за Ґете, і може бути справді людською метою — треба бути повністю відкритим світу, увібрати весь світ у себе: Ґете зобов'язав себе використовувати все, "навіть ворожі речі". Недаремно, слідом за Клопштоком, його всі називали "страшним загарбником": геній, у першу чергу, повинен мати величезну щиросердну місткість — немає жодної людської властивості чи стану, подвигу чи злочину, що не були б йому відомими зсередини. "Я. не знаю жодної вади, на яку б не спромігся", — жартував він. Отже, принцип універсальності мав для Ґете таку формулу: "Будучи вільним від усіх, я всім поневолив себе, щоб більше придбати"^б.

Але відкритість світу повинна дорівнювати за силою протистоянню світу: таке надсприйняття зобов'язане врівноважуватися прихованою внутрішньою міцністю. Головну таємницю Ґете можна сформулювати трьома словами: "Те, чому я вчу, здається досить легким, але здійснити його майже неможливо: це —

⁶ Там само. ~ С. 64, 146 Лекція 8, Релігійне подолання гносеологізму

піддатливість при великій волі ¹, За п'ять днів до смерті, ніби підбиваючи підсумки свого життя, він написав у листі до В. фон Гумбольдта: "Вищий геній — це той, хто все вбирає, все здатний засвоїти, не завдаючи водночас ніякої шкоди своєму справжньому основному призначенню, тому, що називають характером" ⁸.

Другим принципом Ґете був принцип "бачити", і тому найдорогоцінншіою здатністю і навіть обов'язком людини Ґете вважав здивування. Він знав, що здивування — це бумеранг: той, хто вміє дивуватися таємницям світу, сам викличе всесвітнє здивування.

У наступному правилі Ґете говорить, що "істинним є лише те, що плідне". Масштабність експерименту, який він здійснював над собою, змушувала його відтинати все, що може виявитися безплідним поглиначем енергії і часу. Триматися подалі від усіляких суперечок, викриттів і критики. "Хто кидається на негативне, — попереджає Ґете, — той руйнує сам себе і розпорошується в чаді. Таким чином борючись із нерозумністю — в неї впадають" .

Але уникати полеміки — не означає бути безхребетним чи примиренцем. Ґете чітко визначив свою позицію: "...ні полемічно, ні примиренськи, але позитивно й індивідуально" ¹⁰.

1 все-таки свою головну відповідь на поставлену життям загадку, як стати всім і залишитися при цьому собою, Ґете зашифрував у "Фаусті". Що робить Фауста здобиччю Мефистофеля? Те, що він не стримався перед спокусою зупинити найчудовішу мить і завмерти в існуючому своєму образі. Все життя Ґете немилосердно боровся з цією спокусою: бути собою — значить бажати і бути здатним змінювати свій вчорашній образ. "Вони смикають зміїну шкіру, яку я саме скинув. 1 як тільки досить дозріє нова, я одразу скину і ЇЇ, щоб знову ожити і молодим мандрувати в чистому царстві богів" ^и.

⁷ Там само.

⁸ Там само.

⁹ Эккерман И. П, Цит. соч. — С. 444.

¹⁰ Цит. за: Свастьян К. А. Гете. - M._t 1989. - С. 57.

¹¹ Там само.

J. Иоганн Вольфганг Ґете: людина як Всесвіт 147

Встояти перед життям можна, тільки починаючи кожний божий день так, ніби це найперший день. Збереглося 167 портретних зображень Гете: створюється враження, що вони відображають різних людей, навіть якщо портрети датовані одним роком. Його друг Лафатер у своїй знаменитій "Фізіогномці" глузував над тим, хто забув, "скільки натур змішала в ньому матір-природа".

Але всі духовні образи людини повинні бути з'єднані в ціле. Вони зливаються в єдине завдяки творчій діяльності, що виходить за межі будь-якої тілесності і залишається собою навіть після смерті. "Для мене, — підводить риску Гете, — переконаність у вічному житті випливає з поняття діяльності. Оскільки я дію невпинно до самого свого кінця, природа зобов'язана надати мені іншу форму існування, якщо нинішній довше не утримати мого духу" ¹².