22. 5. Монополії і олігополії в умовах регульованого капіталізму

Сучасна науково-технічна революція та соціальна орієнта­ція капіталістичної економіки в цілому в умовах змішаної сис­теми спричинюють певні зміни в соціально-економічній при­роді капіталістичної монополії, які зводяться до так званого "промислового планування" та "революції техноструктури" (за Гелбрейтом). Саме в розвинутій монополії найповніше вияв­ляється заміна ринкової стихії на планування.

Монопольне планування — це форма внутріфірмового узгод­ження ряду найважливіших показників і дій від початку ви­робництва до його завершення. З іншого боку, це встановлен­ня контролю над зовнішніми умовами виробництва, без якого внутріфірмове планування було б утрудненим. Фірма повинна знати ціни на свою продукцію, обсяг продажу конкурентів, витрати виробництва й очікувані доходи. Таким чином, фірма має звести до мінімуму вплив ринку на свою діяльність. Цьому допомагає й держава: регулювання нею сучасного попиту, за­ходи уряду з контролю над цінами і заробітною платою, фінан­сування державою наукових досліджень і розробок допомагає монополії контролювати ціни і витрати, керувати попитом спо­живачів через рекламу.

"Промислове планування" існує тому, що розвиток техні­ки і відповідний йому характер використання часу і капіталу підривають надійність механізму ринкового регулювання економіки.

Ринок дедалі більше і більше доповнюється плануванням і це — завдяки розширенню рівня усуспільнення виробництва, що є наслідком концентрації і централізації виробництва, тоб­то зосередження останнього в руках монополій та олігополій. Завдяки цьому ліквідується або зменшується ненадійність, не­стабільність ринків тощо. Таким чином стихійність, притаман­на класичному ринку вільної конкуренції, завдяки монополіям обмежується, доповнюється, але зовсім не витісняється регу­люванням, плануванням, свідомим встановленням необхідних виробництву пропорцій.

У цілому регулювання економіки в змішаній системі мож­на розглядати з трьох боків:

• Регулювання здійснюється з боку насамперед держави завдяки її економічній політиці.

• Регулювання здійснюється з боку крупних монополій і олігополій, які володіють значною економічною силою на ринку.

• Державі значно легше здійснювати свою регулюючу функ­цію завдяки монополіям і іншим крупним підприємствам. Багатомільйонне середовище малого і середнього бізнесу є, як правило, нерегульованим або слабко регульованим з боку дер­жави.

У цілому можна вважати, що монополії і олігополії в змішаній економіці співіснують поряд з мільйонами, а й то десятками мільйонів дрібних фірм і організацій.

Наявність останніх є основою класичних ринкових відносин вільного підприємництва, наявність монополій і олігополій — основою не ринкових, не конкурентних, а свідомих відносин керованого (регульованого) підприємництва. Останнє (планування, регулювання тощо) бере на себе держава. Тому найефек­тивніше це виявляється в існуванні так званих регульованих монополій, тобто існування таких крупних об'єднань, виконан­ня функцій яких недоцільно перекладати на конкуренцію. Це стосується транспорту, зв'язку, газо- та електропостачання, ко­мунального господарства тощо.

У цілому ж слід зазначити, що в змішаній економіці відбу­вається соціалізація розвинутої корпорації, про що писали Гелбрейт та інші вчені Заходу. Під соціалізацією розуміють те, що максимальний прибуток перестає бути кінцевою ме­тою діяльності фірми. На перший план висувається задово­лення потреб на необхідному рівні всіх працівників корпо­рації.

Слід також відмітити, що монополії та олігополії в сучасній змішаній ринковій економіці відіграють провідну роль. У бага­тьох галузях США 4 найбільші фірми випускають понад 60 % продукції (міднаруда - 98 %, цигарки — 93 %, пиво — 90 %, елек­тролампи — 86 %, автобудування — 84 %, скляна тара — 84 %, домашні холодильники — 82 %, скляна промисловість — 81 %, турбіни і генератори — 79 %, літакобудування — 79 %, виробниц­тво шин — 70 %, мотоцикли і велосипеди — 65 %) (Макконелл К. Р., Брю С.Д. Економікс: принципи, проблеми і політика. Пер. з 14-гоангл. вид.- М.: Інфра-М.- 2003.- С. 568).

До найкрупніших фірм США, які відомі усьому світу, відносять: Майкрософт, Дженерал Моторе, Пепсі-Кола, Форд Моторе, Проктер енд Гембел, Філіпп Морріс, Дженерал Електрік, Макдональдс, Джілетт, Ксерокс, Боінг, АТТ. 50 % всіх необроблених алмазів світу виробляє корпорація Де Беерс у Південно-Африканській республіці.

Процес монополізації супроводиться поглинанням од­нією корпорацією інших, не лише в межах однієї країни, а й за її межами.

Американська фірма Дженерал-Моторс за п'ять років ску­пила більше десяти великих компаній і проникла в галузі аеро­космічної промисловості, робототехніки, штучного інтелекту та ін. Німецька фірма Дай млер-Бенц протягом року вийшла на пер­ше місце серед промислових гігантів країни і перетворилась на величезний технологічний концерн, при цьому встановила кон­троль над провідною моторобудівною фірмою МТУ, яка випускає двигуни для літаків, танків і військових кораблів; захопила передову компанію Доньє - лідер у виробництві авіакосмічної техніки і електроніки; включила до свого складу АЕГ — одну з провідних електротехнічних фірм.

Виробники побутової техніки та електротехніки голландська компанія Роул Філіпп Електронік та корейська ЕлДжі Електронік уклали угоду про створення спільного виробництва дисплеїв для телевізорів та комп'ютерів. Об'єдналися також "пивні королі": норвезький конгломерат Оркла і датська пивна компанія Карлсберг.

Більшість монополій і олігополій входять до складу фінан­сово-промислових груп. У США - це групи Чейз, Моргана, Лімена-Голдсмена, Сакса, в Японії — Міцубісі, Міцуї, Сусімото, Даїчі-Кенгі, Фус (Див.: Політична економія: Навч. посібник/ К. Т. Кривенко та ін. За ред. д-ра екон. наук, проф. К. Т. Кривен­ка.- К.: КНЕУ, 2001.- С. 401 - 412).