Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Нав.посіб.Політекономія_Степура.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
7 Мб
Скачать
☆

24. 4. Становлення різних форм власності. Роздержавлення й приватизація власності

Становлення різних форм власності виявляється у роздер­жавленні та приватизації. Роздержавлення - це процес пере­творення державної власності на інші форми, тобто так зване розпорошення власності. Роздержавлення включає в себе, на­приклад, заміну державної загальнореспубліканської власності на державно-комунальну, тобто передача підприємств у власність місцевих органів: мерії міст, обласних, районних, сільських та селищних рад.

Роздержавлення в широкому розумінні слова означає ліквідацію монополії держави. Перетворення її із засобу при­душення недержавних форм розвитку економіки, соціально-політичної та духовної сфери на засіб служіння народу й підтримки демократії. Приватизація - елемент, складова, ок­ремий етап роздержавлення, який означає передачу власності з державного сектору в приватний (юридичним та фізичним осо­бам, тобто перетворення державної власності на приватну).

На думку окремих авторів, роздержавлення розв'язує глибші завдання, ніж лише заміну однієї форми власності на іншу: подолання соціально-економічної монополії держави, за­безпечення альтернативності трудових відносин замість безальтернативного державного найму; перехід до багатоканального формування механізму економічного регулювання; утворення соціальних гарантій і соціального захисту трудящих. Воно обо­в'язково передбачає утворення багатоукладної економіки, в якій співіснують різні форми власності: не лише індивідуальна, приватна, а й державна, колективна, асоціативна, корпоративна та ін.

Тому зводити роздержавлення до поголовної приватизації (індивідуалізації власності) неправильно й згубно.

Роздержавлення власності—головна мета економічної політики перехідного періоду, оскільки воно:

  • забезпечує рівність усіх форм власності;

  • створює необхідні передумови для розвитку ринкових відносин;

  • через персоніфікацію власності посилює трудову й підприємницьку мотивацію зростання ефективності виробництва.

Водночас повна ліквідація державної власності на засоби виробництва, в тому числі на землю, й передача її у приватні руки може породити негативні тенденції: неможливість або послаблення державного регулювання економіки й створення мри ватних монополій тощо.

Світовий досвід роздержавлення й приватизації (процес приватизації, зокрема, розпочався на початку 1980-х років у деяких економічно розвинутих країнах—Великобританії в 1979р., Франції — 1986 р., в Італії — наприкінці 80-х років) свідчить, що: по-перше, невисока ефективність підприємств державного сектору зумовлена недержавною формою власності — тобто конкуренцією, а державні підприємства не завжди її витримують, коли втрачають можливість фінансування з бюджету; по-­друге, роздержавлення і приватизація в усіх країнах через деякий час замінюється націоналізацією й реприватизацією; по-третє, державний сектор є тією матеріально-економічною основою, яка дає можливість державі здійснювати регулюючий вплив на економіку, послаблюючи соціальну напругу в суспільстві, і забезпечувати доступ населення до суспільних благ; по четверте, бездержавної економіки не можна забезпечити достатньої обороноздатності країни.

Основними цілями приватизації у постсоціалістичних країнах є:

  • демонтаж командно-адміністративної системи та заміна її ринковою економікою;

  • структурна перебудова національної економіки;

  • стабілізація і поступове підвищення ефективності національної економіки;

  • формування національної системи ділових підприємств, які вміють працювати в умовах ринку тощо.

Роздержавлення й приватизація відбувається у таких фор­мах: перетворення державного підприємства в акціонерне чи інше господарське товариство; викуп майна державного підприємства, зданого в оренду орендним підприємствам або іншим орендарям; викуп майна державного підприємства членами трудового колективу; продаж державного підприєм­ства за конкурсом або на аукціоні юридичним особам та грома­дянам.

Головна ідея масової приватизації у Східній Європі та Ук­раїні полягала у безплатному розподілі акцій великих підприємств за допомогою так званих приватизаційних серти­фікатів (ваучерів). Окрім приватизації шляхом сертифікатних аукціонів використовується і грошова приватизація. Привати­зація землі, а також майна колективних сільськогосподарських підприємств (колгоспів) здійснюється, зокрема в Україні, у формі паювання землі й майна, передачі останніх в оренду і на цій основі створення нових сільськогосподарських формувань приватно-орендного типу.

Унаслідок роздержавлення й приватизації формуються різні форми власності, передбачені Законом України "Про власність": приватна власність громадян (особиста власність, власність трудового колективу, власність селянського й особи­стого підсобного господарства); колективна власність (власність орендного підприємства, власність кооперативу, власність акціонерного товариства, власність господарських асоціацій-об'єднань, власність громадських організацій, власність релігійних організацій); державна власність (загальнодержавна власність, комунальна власність, власність державних підприємств); власність спільних підприємств, іноземних гро­мадян, організацій і держав.