15. 5. Економічні функції держави

Функцій держави щодо впливу на економіку багато, однак їх можна звести до таких:

1. забезпечення правової бази, розробка правил функціо­нування ринкової економіки;

2. захист конкуренції, підтримка її та обмеження монопо­лізму;

3. визначення мети й пріоритетів макроекономічного роз­витку;

4. перерозподіл доходу і багатства з метою реалізації соціаль­ної справедливості, усунення надмірних відмінностей у рівні доходів;

5. корегування розподілу ресурсів з метою змін у структурі виробництва національного продукту;

6. виробництво, фінансування суспільних благ та послуг;

7. регулювання зовнішньоекономічних відносин та валют­ного ринку;

8. стабілізація економіки з метою забезпечення повної зай­нятості, стабільності економічного зростання та ін.

У цілому ж економічні функції держави можна звести до чотирьох:

• підтримка позитивних рис ринку;

• виправлення, послаблення негативних наслідків ринко­вих механізмів;

• виробництво суспільних благ і послуг, яких ринок не ви­робляє;

• розробка «правил гри» для функціонування економіки.

Держава надає правовий статус приватним підприємствам, визначає права приватної власності і гарантування дотриман­ня угод, контрактів; установлює «правила гри», що регулюють відносини між підприємствами, постачальниками ресурсів і споживачами; правила поведінки, якими повинні керуватись виробники в своїх відносинах із споживачами.

Монополізм в економіці обмежує обсяг продукції, дозволяє монополіям встановлювати монопольно високі ціни зара­ди своїх прибутків на шкоду суспільству; ціни і прибутки монополій, які перевищують конкурентні, прямо суперечать інте­ресам споживачів; ресурси монополіями розподіляються таким чином, що вони задовольняють потреби не суспільства в ціло­му, а окремих монополістичних об'єднань. Тому держава своїми методами добивається обмеження монополізму та недопу­щення недобросовісної конкуренції.

Держава бере на себе завдання зменшити нерівність доходів суспільства. Це вона намагається зробити шляхом податкової політики; виплати так званих трансфертних платежів (пенсії, допомоги по безробіттю, хворим та інвалідам); коригування цін і її заробітної плати тощо.

Одночасно вона бере на себе вирішення так званих проблем, пов'язаних із витратами переливу або (побічними ефектами). Перелив виникає тоді, коли деяка вигода або витрати, пов'язані і виробництвом або споживанням товару, переміщаються по третіх осіб, тобто тих, хто не є безпосередніми покупцями і продавцями даного товару, тобто не є учасниками ринкової угоди. Найпоширенішими витратами переливу є витрати, пов'язані із забрудненням навколишнього середовища. Якщо нафтоперегінний завод забруднює атмосферу отруйним димом або завод, що виготовляє фосфати, поширює навколо себе неприємні запахи, то населення несе витрати переливу, які йому ніяк не компенсуються. Головною причиною наявності витрат перелину є незацікавленість виробника в скороченні обсягів основного виробництва, якщо він візьме на себе зменшення таких витрат.

Суспільні блага є неподільними тому, що вони складають­ся і таких крупних одиниць, які не можуть бути продані індивідуальним покупцям. На них не поширюється принцип виключення, тобто не існує ефективних способів відсторонення індивідуумів від користування вигодами цих благ. Одержання вигод від товарів індивідуального споживання ґрунтується на їх купівлі, тоді як вигоди від суспільних благ дістаються суспіль­ству внаслідок виробництва таких благ (маяку порту, національ­на оборона, регулювання повеней, боротьба з комахами тощо). Щоб суспільство могло користуватись такими благами і послуга­ми, їх повинна забезпечувати держава, а фінансування їх вироб­ництва досягається завдяки примусовим стягненням у формі по­датків.

Рішення про спрямування ресурсів на користь суспільних благ схвалюються політичними методами, тобто голосуванням у пар­ламенті, уряді, чи на сесіях відповідної ради — сільської, селищ­ної, міської тощо, тобто органами державної влади — в центрі чи на місцях. Проте рішення про виробництво і придбання індиві­дуального блага схвалюється "голосуванням грошима" -долара­ми, гривнями і т.д.

Стабілізуюча функція держави зводиться до її впливу на такі явища, притаманні ринковій економіці, як економічна криза (циклічність розвитку), безробіття та інфляція. Антициклічна діяльність уряду зводиться до її інвестиційної та структурної політики, діяльність щодо забезпечення повної зайнятості тру­дових ресурсів передбачає збільшення власних видатків держа­ви на суспільні блага та послуги, а також скорочення тарифів з метою стимулювання видатків приватного сектору. Антиінфляційні заходи зводяться до скорочення власних витрат дер­жави, підвищення податків з метою скорочення витрат приват­ного сектору, а також відповідною монетарною політикою.