Тема 24. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік 314

1. Зміст перехідної економіки: загальне й особливе 314

2. Особливості економічних відносин і різноманітність форм еволюції країн, що розвиваються 316

24.3. Економічний устрій в умовах переходу до соціально-орієнтованої економічної системи 319

4. Становлення різних форм власності.

Роздержавлення й приватизація власності 322

4. Становлення й розвиток підприємництва 324

5. Формування сучасних ринкових відносин і

ринкової інфраструктури 327

4. Особливості ринкової трансформації економіки

України 328

Тема 25. Світове господарство 330

1. Світове господарство: суть та структура 330

2. Міжнародний поділ праці і міжнародні

економічні відносини 333

3. Інтернаціоналізація продуктивних сил та

господарських відносин 335

4. Інтернаціональна вартість та світова ціна 337

5. Транснаціональні корпорації та їхня роль 339

6. Міжнародна економічна інтеграція та головні

інтеграційні угруповання світу 341

Тема 26. Форми міжнародних економічних відносин 343

1. Світові господарські зв'язки та їх форми 344

2. Міжнародна торгівля та її економічні форми 345

3. Міжнародний рух капіталів. Міжнародний кредит 350

4. Міжнародні валютні відносини. Валютний курс 354

5. Платіжний баланс і його регулювання 360

6. Міжнародні валютно-фінансові організації 363

7. Міжнародна міграція робочої сили 366

8. Державне регулювання зовнішньоекономічної

діяльності 368

Тема 27. Економічні аспекти глобальних проблем 369

1. Суть та причини виникнення глобальних проблем 370

2. Основні глобальні проблеми та їх класифікація 372

3. Роззброєння та його роль у розв'язанні глобальних

проблем 373

4. Екологічна криза та формиїї вияву 375

5. Енергетичні глобальні проблеми 378

6. Проблеми економічної відсталості окремих країн 378

7. Основні шляхи розв'язання глобальних проблем 380

Теми рефератів для студентів денної форми навчання 384

Приблизна тематика курсових робіт із політичної економії (теоретична частина) 388

Приблизна тематика курсових робіт із

Політичної економії (практична частина) 392

Список літератури 397

Тема 1

Предмет і метод політичної економії

1.1. Виникнення політичної економії, її напрями, школи і течії.

2. Об'єкт політичної економії та її предмет.

3. Економічні закони й економічні категорії.

4. Методи економічних досліджень.

5. Функції політичної економії.

1.1. Виникнення політичної економії. Її напрями, школи і течії

Людські істоти — це особи, що мають безліч потреб. Серед таких — любов, суспільне визнання, матеріальні блага і життєві зручності. Боротьба людей за покращення матеріального стано­вища, їх прагнення "заробити собі на життя" — це і є предметом економічної науки.

Джерела економічної думки мають глибоке коріння і спря­мовані в давнину. Уже перші люди володіли початковими еко­номічними знаннями. З виникненням перших класових суспільств на Давньому Сході в центрі економічної думки по­стали проблеми організації та управління державним госпо­дарством.

Економічна теорія вперше виникла в античному суспільстві як "економія" - наука про домогосподарство. Термін "еконо­мія" вперше запропонував Ксенофонт. Найбільш глибоким дослідником економічних проблем був Арістотель.

У пізніший період виникли проблеми, пов'язані з еконо­мікою, яких не знав античний світ і які вимагали свого осмис­лення, їх намагались вирішити такі вчені як, Т. Мор, Т. Кампанелла та ін.

Становлення капіталізму сприяло виникненню економіки як самостійної науки, що дістала назву політичної економії. У центрі її уваги спочатку перебувала не сфера виробництва, а сфе­ра обігу. Розвиток світової торгівлі підвищив роль купців. Інте­реси купців виражала перша школа, що виникла в політичній економії - меркантилізм (XVI -XVIІ ст.). У 1615 р. А. де Монкретьєн публікує "Трактат політичної економії", що дав назву майбутній науці. Словосполучення "політична економія" по­ходить від слів "політейя" - суспільство, держава, "ойкос" -господарювання, "номос" - закон. Таким чином, термін "політична економія" означає в буквальному розумінні - за­кони суспільного господарювання.

Метою дослідження меркантилістів були пошуки джерел буржуазного багатства. Об'єктом спостережень стала капіталі­стична торгівля, а предметом пильної уваги — рух грошей і то­варів між окремими сторонами. Це вчення відбивало інтереси торговельної буржуазії в період первісного нагромадження ка­піталу. Оскільки основною формою багатства представники меркантилізму вважали золото і срібло, то таке багатство, на їхню думку, нагромаджується в результаті зовнішньої торгівлі.

Оскільки ця школа відбивала інтереси переважно торго­вельної буржуазії, уже наприкінці XVI — на початку XVII ст. її ідеї увійшли в суперечності з інтересами промислової бур­жуазії.

На зміну меркантилізму приходить класична політична еко­номія. Засновники - У. Петті, Ф. Кене та А. Р. Ж. Тюрго. Най­вищого досягнення набула в працях англійських економістів А. Сміта (1723 - 1790) та Д. Рікардо (1772 - 1823). Класична політична економія зосередила увагу на аналізі відносин у сфері виробництва, включивши до неї всі галузі матеріального вироб­ництва, та на вивченні її об'єктивних закономірностей, запо­чаткувала теорію трудової вартості, аналіз капіталу та процесу відтворення.

У Франції варіантом класичної школи були фізіократи (з гр. - влада природи). Вони вперше джерелом суспільного багатства назвали не сферу обігу (на відміну від меркантилістів), а сферу виробництва, природу. Земля, на їхню думку, була найвищою цінністю. Фізіократи проаналізували капітал як один із чинників виробництва і прибуток як форму доходу з капіталу.

Класична школа буржуазної політичної економії, її прогре­сивні ідеї набули розвитку в марксистській політичній економії.

К. Маркс довів до рівня наукової теорії ідеї класиків полі­тичної економії про двоїстий характер праці, виокремив те, що обмін є істотною умовою визначення вартості товару, його реалізації, перетворення продукту праці на товар, виділив по няття середньої вартості товару, навколо якої коливаються ціни, а сама ціна крім того виражає коливання попиту і про­позиції.

Історична школа та маржиналізм. Історична школа виникла в Німеччині. Економічні явища, на думку представників істо­ричної школи, зумовлені історичними обставинами. Тому вони політичну економію ототожнювали з поняттям "національна економіка". У середині XIX ст. виникає новий напрям еконо­мічної науки — маржиналізм (від фр. — граничний). Основою маржиналізму є теорія граничні корисності, згідно з якою рин­кова ціна товару визначається не суспільно необхідними витра­тами, а ступенем насичення потреби у ньому, корисністю остан­ньої одиниці запасу певного виду товарів, тобто граничною корисністю.

Основні напрями сучасної економічної теорії. Усю сукупність течій і шкіл сучасної економічної думки можна умовно згрупува­ти в такі три основні напрями:

1. Неокласична економічна теорія.

2. Інституціонально-соціальний напрям, або інституціо­налізм.

3. Кейнсіанство та неокейнсіанство.

Об'єктом дослідження неокласичної економічної теорії є поведінка "людини економічної", яка як продавець робочої сили, споживач чи підприємець намагається максимізувати свій дохід, звести до мінімуму свої витрати (чи зусилля).

Інституціоналізм (з лат. — установа) — один із напрямів за­хідної економічної думки, що виник наприкінці XIX ст. Він заперечував обумовленість розвитку людського суспільства виробничими відносинами, рушійною силою визнавав пси­хологічні, соціально-правові чинники. Найпрогресивнішими ідеями прихильників сучасного інституціоналізму є не­обхідність участі трудящих в управлінні виробництвом, надан­ня їм соціальних гарантій.

Кейнсіанство — один із провідних напрямів сучасної еко­номічної теорії. Назву отримав від імені всесвітньо відомого англійського економіста Дж. Кейнса. Кейнс усвідомив, що без активного втручання держави в розвиток соціально-економічних процесів, без істотного розширення функцій держави капі­талізм неспроможний надалі існувати.

Посткейнсіанство - один із напрямів розвитку західної економічної науки, що розглядає теорію Кейнса лише як один із елементів нової системи економічних поглядів. Значну роль посткейнсіанці відводять існуванню грошей та грошово-кре­дитних інститутів, грошового попиту та грошової пропозиції на процес відтворення, виступають за розробку довготермі­нової стратегії регулювання економіки, проведення глибоких структурних реформ, за впровадження системи національно­го планування економіки. Широкого розвитку в сучасних умо­вах набув також монетаризм. засновником якого вважають М. Фрідмена.

Суттєвий внесок у розвиток світової економічної науки зро­били й українські вчені, такі як СЮ. Десницький, М.А. Балудянський, І.В. Вернадський, Є.Є. Слуцький, М.В. Птаха.

Розвитку економічної теорії, в тому числі політичної еко­номії, присвячено спеціальну науку "Історія економічних вчень".