6.2. Суть і функції грошей

Розглядаючи суть і функції грошей, слід мати на увазі те, що:

1. Вони виникли завдяки розвитку обміну товарів;

2. Вони є товаром, результатом розвитку товару і товарооб­міну, в процесі якого товар — гроші — став загальним еквівален­том;

3. Гроші — це економічна категорія товарного виробництва, яка виражає певні суспільно-виробничі відносини товаровироб­ників.

В економічній теорії зустрічається декілька визначень суті грошей:

1. Гроші - це товар, що виконує специфічну функцію за­гального товарного еквівалента, тобто на який обмінюються всі інші товари.

2. Гроші — це універсальний платіжний засіб.

3. Гроші — це все те, що виконує функцію грошей.

4. Гроші — це не товари, речі, метали, папери, проте вони є економічними відносинами в суспільстві щодо загального екві­валента при обміні результатами господарської діяльності.

Найповніше суть грошей виявляється і розкривається че­рез їхні функції. Марксистська теорія виділяє п'ять функцій грошей: гроші як міра вартості, засіб обігу, засіб нагромадження, засіб платежу, як світові гроші. Економічна думка Заходу зосереджує увагу лише на трьох функціях: міра вартості, засіб обміну та засіб нагромадження.

1. Гроші як міра вартості означає, що вони вимірюють вартість товарів. Грошовий вимір вартості товарів називають ціною. Таким чином, лише завдяки грошам ми можемо судити про ціну того чи іншого товару. Функцію міри вартості гроші виконують через масштаби цін. Масштаб цін — це певна вагова одиниця грошового металу, прийнята за грошову одиницю, з рівним поділом її на певну кількість менших одиниць. Наприк­лад, свого часу долар у США прирівнювався до 0,888671 грама золота, радянський карбованець (рубль) зразка 1961 р. — 0,987412 грама золота.

Уданий час усі країни відмовились від золотого вмісту своїх гро­шей. Роль масштабу цін виконують курси національних валют.

2. Гроші як засіб обігу — обслуговують процес реалізації (купівлі, продажу) товару. Тут вони виступають в єдності функцій міри вартості і засобу обігу, тобто за допомогою гро­шей вимірюються вартості всіх товарів (ціни) і на гроші за відпо­відними цінами купуються всі товари. Особливістю цієї функції є плинність грошей. Вони можуть робити кілька обо­ротів за добу, обслуговуючи кілька актів купівлі-продажу, пе­реходячи із рук у руки. Тобто гроші не затримуються на довго в одних руках.

Функцію засобу обігу можуть виконувати не тільки справжні (повноцінні) гроші, а й неповноцінні. Золоті гроші стерлися і втратили частину грошового металу, однак продовжували фун­кціонувати як повноцінні гроші. Це було однією з передумов появи паперових грошей.

3. Гроші як засіб нагромадження, або засіб утворення скарбів, означає, що гроші мають здатність бути символом багатства — чим більшою кількістю грошей володіє особа, тим більше її ба­гатство. Крім того, зберігати (нагромаджувати) гроші необхідно для купівлі дорогих речей у майбутньому; запас коштів необхідний для неперервності процесу виробництва — відтворення. В умовах, коли існували повноцінні (золоті) гроші, грошові скар­би виступали своєрідним резервуаром, який то поглинав гроші, що вивільнялись з обігу, то викидав в обіг, якщо зростала по­треба в грошах.

4. Гроші як засіб платежу діють тоді, коли процес купівлі-продажу не збігається в часі: процес відчуження (продажу) това­ру не збігається з часом реалізації його ціни, з отриманням гро­шей продавцем. Один товаровиробник продає свій товар рані­ше, ніж інший може його купити. В цих умовах продавець стає кредитором, позичальником, а покупець —дебітором, боржни­ком.

Таким чином, гроші виконують функцію засобу платежу тоді, коли їх рух не супроводжується зустрічним потоком товарів або наданням певних послуг, тобто якщо вони надаються в кредит, а оплата їх (реалізація ціни) здійснюється через певний час після продажу.

Ця функція виходить за межі кредитних відносин, тобто вона діє при сплаті податків, ренти, виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій тощо.

На ґрунті розвитку виконання грошима функції засобу пла­тежу з'явились кредитні гроші, формами яких є вексель, чек, платіжне доручення тощо.

Ця функція зумовлює систему безготівкових розрахунків, які за обсягом набагато перевищують обсяг готівкового грошо­вого обігу.

5. Функцію світових грошей гроші виконують, коли функціонують на міжнародних ринках, тобто виступають засобом міжнародних розрахунків, засобом платежу та засобом збалан­сування торговельного і платіжного балансів країни.

Світові гроші виступають міжнародним загальним суспільним засобом.

Функцію світових грошей в недалекому минулому викону­вали лише повноцінні гроші — тобто золото. У даний час її ви­конують національні валюти окремих найрозвинутіших країн (наприклад, долар США), а також міжнародні та регіональні платіжні засоби — СДР (Спеціальні права запозичення Міжна­родного валютного фонду — МВФ), екю — Європейська роз­рахункова одиниця, яку поступово замінюють на євро — спільну грошову одиницю країн Європейського союзу.

6.3. Альтернативні теорії грошей

Гроші поряд із вартістю товару належать до найскладніших і найважливіших категорій політичної економії. Тому не існує

єдиної теорії грошей. Вважається, що найбільш науковою, сутнісною є марксистська теорія грошей, яка під грошима вважає продукт розвитку товарообміну, особливий товар, що володіє загальним еквівалентом. Марксистську теорію називають тео­рією еволюційного походження грошей. Інші концепції гро­шей звертають увагу лише на поверхневі явища, процеси, по­в'язані з обміном товарів і послуг. До альтернативних щодо марк­систської теорії грошей можна віднести раціоналістичну, металістичну, номіналістичну, державницьку, кількісну, функ­ціональну, монетаристську та інші.

У раціоналістичній теорії зазначається, що гроші є результатом згоди між людьми, які визнали необхідність спеціальних засобів для обслуговування обігу товарів і послуг.

Різновидом раціоналістичної концепції є державницька тео­рія грошей німецького економіста Г. Кнаппа, який назвав гроші "продуктом правопорядку", творінням державної влади, встанов­леним законом платіжним засобом.

Г. Кнапп та його послідовники визначали гроші як символ, умовний знак, "талон" для одержання благ, вартість грошей об'являли "творінням закону". Ця сама теорія була покладена в основу номіналістичної. Номіналісти повністю відривали вартість грошей від грошового матеріалу, пов'язуючи її з різни­ми, в тому числі з неекономічними чинниками. Металістична концепція визнавала справжніми грошима лише металеві, зокре­ма, золото.

Ще раніше (у XVII ст.) виникла кількісна теорія грошей. Основним положенням цієї теорії є те, що ціни товарів зале­жать від маси (кількості) грошей, які перебувають в обігу.

Кількісна теорія найґрунтовніше пояснює природу сучас­них паперових (кредитних) грошей.

Функціональна концепція грошей розглядає такі причини появи грошей, як розбіжність попиту на певні товари та їх про­позиції; необхідність мінімізації витрат ресурсів на обмін то­варів; необхідність накопичення вартості; страхування від ри­зику при міновому обігу; необхідність більш тісного зв'язку між суб'єктами господарювання; відсутність синхронізації надход­жень і платежів, що утруднює обмін.

Прихильники монетаристської концепції (М. Фрідмен та інші) фактично розглядають гроші лише зручним засобом товарного обміну й економічного регулювання, визначають їх "тим­часовим вмістилищем купівельної сили".

Саме представникам сучасної функціональної концепції грошей належать такі визначення їх, як:

1. Гроші — все те, що виконує функції грошей;

2. Гроші — будь-який товар, який функціонує як засіб обігу, розрахункова одиниця і засіб збереження вартості.

3. Гроші — загальновизнаний засіб платежу, який прий­мається в обмін на товари і послуги, а також при сплаті боргів.