26. 7. Міжнародна міграція робочої сили

Створення великої машинної індустрії зумовило розвиток і такої форми міжнародних економічних відносин, як міжна­родна міграція робочої сили. Вона виявляється в еміграції (відтік робочої сили за кордон) та імміграції (приплив робочої сили з-за кордону). Звичайно, на міжнародну міграцію робо­чої сили впливають національні, політичні та ідеологічні чин­ники. Проте визначальними виступають чинники економічні.

Необхідність міжнародної міграції робочої сили зумовлена нерівномірністю нагромадження капіталу в різних країнах та регіонах; існуванням відносного перенаселення (безробіття) як постійного джерела надлишкових робочих рук в одних країнах і недостача дешевої робочої сили в інших; різницею в заробітній платі та іншими чинниками.

Характерною рисою міжнародної міграції робочої сили в сучасних умовах є рух двох різних типів мігрантів із відсталих країн у розвинуті. Один тип - це наукові кадри й спеціалісти (так звана "втеча розуму"), інший тип - це некваліфікована або малокваліфікована робоча сила, основною сферою зайнятості якої є галузі, де переважає важка ручна праця.

У сучасних умовах у процес міграції робочої сили втягнута більшість країн світу. Серед них свого часу виділяли п'ять ос­новних центрів, що визначають сучасні напрями міжнародної міграції:

• Північно- та Південноамериканський регіон;

• Західноєвропейський регіон;

• Південно-Східна та Західна Азія;

• Африканський регіон.

Серед традиційних постачальників робочої сили на міжна­родний ринок праці вважались Туреччина, Греція, Португалія, Югославія, Мексика, Пуерто-Рико, Пакистан, Марокко, Туніс, найбідніші країни Центральної Африки та ін.

Уданий час з'явився новий регіон, який умовно можна на­звати європейським: країни, що з'явились при розпаді колиш­нього СРСР.

При цьому слід виділ йти два потоки: один—у напряму з постсоціалістичних країн до інших країн (зокрема, Україна — Чехія; Україна — Португалія); другий — у середині регіону — між країна­ми СНД (Україна - Росія).

Головною причиною міжнародної міграції робочої сили є економічні умови трудящих — матеріальна незабезпеченість, зубожіння, безробіття. Як зазначалось вище, на міжнародне переміщення робочої сили впливає також різниця у рівнях за­робітної плати. Чим же приваблює підприємців іноземна ро­боча сила, в той час як свої національні ринки праці перепов­нені безробітними? Перш за все тим, що робітники-мігранти вимушені погоджуватись на будь-яку найтяжчу, найбруднішу, непрестижну роботу і за значно нижчу, ніж у місцевих робіт­ників, заробітну плату. По-друге, використовуючи іноземну робочу силу, підприємці значною мірою звільняються від вит­рат на її відтворення (освіту, медичне обслуговування, професій­ну підготовку, пенсії по старості та інвалідності, допомога у зв'язку з безробіттям тощо). По-третє, іноземна робоча сила використовується в найпродуктивнішому віці, а в разі втрати працездатності повертається на батьківщину, і підприємці країн еміграції не зазнають ніяких збитків щодо неї. По-четверте, за рахунок вищої заробітної плати країн и еміграції заохочують при­лив кваліфікованої робочої сили та спеціалістів найвищої квалі­фікації.

Поряд із цим існує ряд економічних переваг і для країн — донорів робочої сили: можливість зменшити напругу на націо­нальних ринках праці і зменшити кількість безробітних усере­дині країни; створити собі фонд життєвих засобів (відтворення діючої робочої сили) за рахунок країни перебування; переведен­ня частини заробітку на батьківщину і за рахунок цього — пол­іпшення добробуту членів своїх сімей; набуття іноземного досві­ду високопродуктивної праці, підвищення свого кваліфікацій­ного рівня до рівня, що відповідає сучасним технологіям. Звичайно, для кожної країни в різні періоди часу складаються певні відповідні співвідношення збитків та здобутків від еміг­рації вітчизняних працівників за кордон.

Однак слід вважати, що міжнародна міграція робочої сили є нормальною формою міжнародних економічних відносин, скла­довою всесвітнього господарства.