25. 6. Міжнародна економічна інтеграція та головні інтеграційні угруповання світу

Міжнародна економічна інтеграція як процес з'єднання, взаємопереплетіння національних економік бере початок із створення регіональних інтеграційних угруповань. Найбіль­шого поширення інтеграційні процеси отримали в Західній Європі. Ще з перших повоєнних років функціонують митний, а потім економічний союз Бельгії, Нідерландів і Люксембургу. У 1951 р. шість країн Західної Європи-Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, ФРН і Італія створили Європейське об'єднання вугілля і сталі.

Завершення цього економічного процесу відбулося із момен­ту укладення між цими шістьма країнами 25 березня 1957 року у Римі угоди про створення Європейського економічного співто­вариства (ЄЕС), яке дістало назву Спільного ринку. Паралельно зі Спільним ринком у 1960 році утворюється другий західноєв­ропейський інтеграційний блок — Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ). До його складу ввійшли Великобританія, Авст­рія, Данія, Норвегія, Португалія, а з 1961 р. в як асоційований член — Фінляндія.

Згодом інтеграційний процес в Європі відбувався у на­пряму розширення спільного ринку. Нині ЄЕС включає 15 країн — Великобританію, Австрію, Данію, Португалію, Норвегію, Швейцарію, Бельгію, Нідерланди, Люксембург, Фран­цію, Німеччину, Італію, Грецію, Іспанію, Ірландію.

У майбутньому очікується розширення ЄЕС за рахунок ряду країн Східної Європи (Польщі, Болгарії, Румунії, Угорщини) та Прибалтійських країни (Естонії, Литви та Латвії). Перед Україною поставлено завдання входження в ЄЕС як асоційованого члена не пізніше 2010 р.

Сьогодні ЄЕС трансформується в цілісне громадсько-політич­не утворення: здійснюється поступовий перехід від національ­них економічних структур до цілісної євроекономіки. Прикла­дом цього є перехід до спільної грошової одиниці — євро.

На Північноамериканському субконтиненті створено одне з найкрупніших у світі регіональних економічних об'єднань — NAFTA (Північноамериканська асоціація вільної торгівлі), спо­чатку з 1988 р. у складі США та Канади, аз 1993 р. -і Мексики.

В Азії створено такі угруповання, як:

ASEAN — Асоціація держав Південно-Східної Азії (Індоне­зія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Бруней, В'єтнам, Лаос, Камбоджа і Бірма);

СМАС — Спільний ринок арабських країн (Єгипет, Йор­данія, Ірак, Кувейт, Лівія, Мавританія, Сирія, Сомалі, Судан, Об'єднані Арабські Емірати).

Значно більше подібних міждержавних об'єднань створе­но на Африканському континенті:

OAU— Організація африканської єдності;

ОСАМ - Спільна Афро-Мавританська організація;

ОМVS - Організація з освоєння басейну р. Сенегал;

ОМDKRB — Організація з експлуатації і розвитку басей­ну р. Катері;

UEAC — Союз держав Центральної Африки (Заїр, ЦАР);

UDEAC - Митний економічний союз Центральної Аф­рики (Габон, Камерун, Конго, ЦАР);

ECOWAS — Економічне співтовариство держав Західної Африки (Бенін, Буркіна-Фасо, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Ліберія, Мавританія, Малі, Нігер, Нігерія, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Кабо-Верде).

У1975 р. створена Латиноамериканська економічна систе­ма (SELA), до якої ввійшли країни Барбадос, Болівія, Брази­лія, Венесуела, Гаїті, Гайана, Гватемала, Гондурас, Гренада, Домініканська республіка, Колумбія, Коста-Ріка, Куба, Мек­сика, Нікарагуа, Парагвай, Перу, Сальвадор, Тринідад і Тобаго, Уругвай, Чилі, Еквадор, Ямайка й Суринам.

Специфічним Європейським міжнародним регіональним угрупованням є СНД - Співдружність незалежних держав, про створення якого було об'явлено в грудні 1991 р. До складу СНД входять всі 12 республік колишнього СРСР, окрім країн Балтії. Зростає роль і значення такої Європейської організації ре­гіонального економічного співробітництва як Організація Чор­номорського економічного співробітництва (ЧЕС), створено­го в 1992 р. у складі Греції, України, Росії, Молдови, Азербайд­жану, Вірменії, Грузії, Албанії, Болгарії, Румунії, Туреччини; як асоційованих членів - Австрії, Італії, Єгипту, Тунісу, Словаччи­ни. Активізує діяльність та перетворюється на зону миру і ста­більності таке угруповання, як ГУУАМ — Грузія, Україна, Узбе­кистан, Азербайджан, Молдова.

У регіональній підструктурі світового господарства слід виокремлювати загальне й особливе. Загальне в тому, що будь-які об'єднання створюються для реалізації спільного інтересу країн-учасниць. Завдяки участі в міжнародному поділі праці краї­ни одержують доступ до освоєння попередніми і прийдешніми поколіннями природних ресурсів у різних районах планети, до створених людством продуктивних сил, нагромаджених знань і навичок.

Особливе в регіональних підсистемах виявляється, по-пер­ше , у специфіці інтересів окремих членів підсистем та, по-дру­ге, в неоднакових можливостях різних економічних угруповань у досягненні спільного інтересу.