Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Нав.посіб.Політекономія_Степура.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
7 Мб
Скачать
☆

24. 7. Особливості ринкової трансформації економіки України

Ринкова трансформація економіки України має низку особ­ливостей. Насамперед, вона супроводжувалась такими негатив­ними явищами, як:

- глибока економічна криза 1991 - 1999 рр., внаслідок чого обсяг ВВП скоротився майже на 60%;

- висока інфляція, особливо в 1993 - 1994 рр., коли ціни зросли в 100 разів;

  • суттєвий рівень безробіття, особливо прихованого;

  • різке погіршення добробуту переважної маси насе­лення.

Ці та інші явища не могли не вплинути на хід трансформа­ційних перетворень. Окрім того, процес переходу вимагає зміцнення політичної незалежності країн та її національної економіки, до якої ще далеко. В Україні не було обрано влас­ного шляху переходу до ринку, на відміну від Китаю, Монголії, Чехії і Словаччини, Польщі, Угорщини, Прибалтійських рес­публік, де фактично цей процес завершено.

В Україні декілька років пробували провести так звану шо­кову лібералізацію цін без створення відповідного ринкового середовища. Це призвело до розвалу системи державного уп­равління, розриву господарських зв'язків як усередині країни, та і з країнами близького зарубіжжя, глибокої платіжної кризи, інфляції, розбалансування фінансово-кредитних відносин, різкого падіння як виробництва, так і споживання, зубожіння основної маси населення.

Слід зазначити і непомірне затягування; допущені помил­ки та недоліки в роздержавленні власності та приватизації підприємств; недостатню боротьбу з монополізмом, недостат­ню конкуренцію; недоліки у становленні та підтримці підприємництва, створенні достатньої критичної маси елементів інфра­структури ринку. Однією з причин цих та інших негативних мо­ментів у ході трансформації української економіки вважають сліпе дотримування розробниками реформ рецептів окремих концепцій західної економічної науки, зокрема, монетаризму (Чиказька школа, М. Фрідмен).

Одночасно підкреслюється відсутність чітко визначених цілей трансформаційних процесів.

Однак за роки трансформації економіка України суттєво наблизилась до змішаної соціально-орієнтованої економіки. Вихідними сприятливими умовами для цього є відносно роз­ітнута індустріальна основа, багатоманітність форм власності і господарювання, розвиток ринку і приватного підприємниц­тва, конкуренції, рекламної діяльності, наявність традицій ре­гулювання економіки й соціальності в її розвитку, відносно розвинута ринкова інфраструктура. Цьому сприяли напрацювання низки законів, що стосуються трансформаційних про­цесів в економічній сфері.

Тема 25

Світове господарство

  1. Світове господарство: суть та структура.

  2. Міжнародний поділ праці і міжнародні економічні відно­сини.

  3. Інтернаціоналізація продуктивних сил та господарських відносин.

  4. Інтернаціональна вартість та світова ціна.

  5. Транснаціональні корпорації та їхня роль.

  6. Міжнародна економічна інтеграція та головні інтеграційні угруповання світу.

25.1. Світове господарство: суть та структура

Формування суспільного капіталу не обмежується лише національними кордонами. На певному етапі історичного роз­витку суспільства починає формуватися світове господарство. Виникнення світового господарства — не випадковий процес, а об'єктивна закономірність розвитку суспільства, зумовлена формуванням у ході історичного розвитку суспільного вироб­ництва матеріальних передумов цього процесу. До таких пере­думов належать:

Міжнародний поділ праці, який визначає необхідність спеціалізації виробництва країн відповідно до їх природно-кліматичних, історичних та економічних умов, що забезпечує підвищення ефективності виробництва, економію затрат сус­пільної праці, раціональне розміщення продуктивних сил.

Інтернаціоналізація виробництва продуктивних сил і всього господарського життя. Продуктивні сили за однакового їх рівня розвитку однакові в усіх країнах: земля, техніка, технологія, зміст знань працівників не залежать від частини світу, країни тощо.

Тенденція до економічної єдності світу на основі зближен­ня й взаємопереплетіння національних економік, узгоджених державних економічних політик різних країн.

У сучасних умовах економіка кожної країни стає відкритою, вона в певних межах є складовою єдиної світової економіки.

Економічна відокремленість національних господарств є не лише нераціональною, бо позбавляє економіку відокремленої країни переваг, що випливають із міжнародного поділу праці, спеціалі­зації та кооперації, а й практично неможлива. Жодна країна не може лише за рахунок власного виробництва забезпечити себе необхідною продукцією й послугами. Тому тенденція до дедалі більшого зв'язку національних економік різних країн на сучас­ному етапі стала об'єктивно необхідною, а світове господарство дедалі більше набуває ознак цілісності.

Під світовим господарством розуміють сукупність націо­нальних господарств, об'єднаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими і науково-технічними зв'язками. Тобто це не арифметична сума національних економік, а їхні взає­мозв'язок, взаємопереплетіння, економічні зв'язки між національними економіками окремих країн.

Основними факторами, що об'єктивізують процес утворен­ня єдиного господарства в масштабі світу є:

  1. Розгортання науково-технічної революції, що вимагає об'єднання зусиль різних країн для використання сучасних досягнень науки й техніки.

  2. Прагнення народів до мирного співіснування в умовах загрози ядерної війни.

  3. Необхідність об'єднувати зусилля для вирішення глобаль­них проблем сучасності.

Формування світового господарства—процес тривалий і без­перервний. Він розпочався відносно давно, триває нині і буде продовжуватись в неосяжній перспективі. І хоча мета його, ви­значена об'єктивними тенденціями розвитку людства, зали­шається незмінною, окремі етапи цього історичного процесу досить суттєво відрізняються один від одного за своїм конкрет­ним змістом. Виділяють чотири етапи становлення світового господарства:

Перший етап - створення передумов для формування світо­вого господарства у вигляді світового ринку. Тобто, світове гос­подарство розпочало своє існування з міжнародної (зовніш­ньої) торгівлі. Остання, у свою чергу, розвивалась через фор­мування місцевого, регіонального, регіонально-світового та світового (у масштабі планети) ринку. Процес завершення формування світового ринку продовжувався до кінця XIX ст.

Другий етап — формування єдиного господарства не лише у сфері обігу, а й у сфері виробництва, коли на основі спеціалі­зації здійснюються процеси кооперування, інтегрування госпо­дарських відносин в основній сфері виробництва. Цьому процесу найбільше сприяло створення транснаціональних та міжнаціональних корпорацій (ТНК та МНК).

Третій етап — науково-технічне співробітництво, коли збли­ження національних економік, їх з'єднання здійснюється на основі об'єднання зусиль у розвитку науки та впровадження її досягнень у виробництво.

Четвертий етап пов'язаний з переплетінням господарських зв'язків на основі сучасних інформаційних технологій (Інтернет).

Отже, поглибленню процесів зближення національних еко­номік сприяє розробка, передача та використання інформації.

Є й інший підхід до етапів розвитку світового господарства, пов'язаний з існуванням двох світових економічних систем:

Перший етап — формування світового капіталістичного господарства (середина XIX — початок XX ст.);

Другий етап — співіснування двох систем світового гос­подарства — капіталістичної та соціалістичної (20-ті роки XX ст. - 90-ті роки XX ст.);

Третій етап — реставрація єдиної капіталістичної системи світового господарства (після 90-х років XX ст.).

На наш погляд, третій етап слід було б назвати періодом переходу до розвинутих соціально-орієнтованих ринкових відносин у масштабі світової економіки.

У даний час виділяють двоїсту структуру світового госпо­дарства: з одного боку - це система взаємопов'язаних націо­нальних економік, а з іншого — система транснаціональних кор­порацій (ТНК), тобто окремих великих фірм, що беруть участь у міжнародному поділі праці. Це - багатонаціональні корпорації, які зосередили у своїх руках значний обсяг виробництва і збуту продукції на світовому ринку.

Окрім того, виділяють і третій елемент світового господар­ства — міжнародні економічні організації (світові, регіональні, галузеві), до яких відносять міжнародні банки, виробничо-тор­говельні об'єднання та інтеграційні угруповання.

Серед складових структури світового господарства виді­ляють такі:

  • світовий ринок товарів і послуг;

  • світовий ринок капіталів;

  • світовий ринок робочої сили;

  • міжнародна валютна система;

  • міжнародна кредитно-фінансова система.

Окрім того, світове господарство інтенсивно розвивається у сферах інформації, науково-дослідних і конструкторських робіт, культури. До суб'єктів світового господарства відносять:

  • держави з їх національними економіками;

  • транснаціональні корпорації (ТНК);

  • міжнародні організації й інститути;

  • інтеграційні об'єднання з їх структурами.

Таким чином, світове господарство — це система національних економік країн світу, об'єднаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими і науково-технічними зв'язками.