26. 5. Платіжний баланс і його регулювання

Міжнародні економічні відносини знаходять агреговане відображення в платіжному балансі країни, в якому містяться систематизовані дані про всі економічні операції даної країни з іншими країнами за певний період часу (як правило, за ка­лендарний рік).

Платіжний баланс являє собою співвідношення фактичних платежів, одержаних даною країною від іноземних держав та міжнародних економічних організацій, і здійснених нею платежів за кордон.

На відміну від платіжного балансу розрахунковий баланс — це співвідношення вимог і зобов'язань даної країни щодо іно­земних держав і міжнародних економічних організацій на пев­ну дату. Розрахунковий баланс відрізняється від платіжного тим, що до нього входять не лише фактично здійснені надход­ження і платежі, а й непогашені вимоги й зобов'язання.

Отже, платіжний баланс - це співвідношення платежів, які надходять (надійшли) до країни з-за кордону, і платежів, здійснених даною країною за кордон. Він може бути актив­ним або пасивним (тобто мати додатне або від'ємне сальдо). Позитивне (додатне) сальдо означає, що надходження в краї­ну перевищують її платежі за кордон, негативне (від'ємне) сальдо означає, що надходження в країну менші за її платежі закордон.

Основними міжнародними економічними операціями, які си­стематизовані у платіжному балансі, є: рух товарів, послуг, про­центів і дивідендів, інвестицій; поставки валюти, рух золота.

Кожна з операцій збільшує зобов'язання з-за кордону за­платити, що записується як кредит (експорт товарів і послуг, при­плив капіталів і таке інше), або зовнішні вимоги з оплати, які запи­суються як дебет (імпорт товарів і послуг, вивіз капіталу).

Основне призначення платіжного балансу втому, щоб у стислому вигляді показати стан міжнародних економічних відносин країни. Він є індикатором для грошової, валютної, податкової, зовнішньоекономічної й іншої політики уряду.

Платіжні баланси містять три основні частини: Торговельний баланс - співвідношення експорту та імпорту товарів, за яким платежі фактично здійснені або повинні бути негайно погашені;

Баланс послуг і некомерційних платежів — надходження й платежі щодо транспорту, страхування, поштово-телеграфного та телефонного зв'язку, комісійних операцій, туризму, культурного обміну, некомерційних переказів (заробітна пла­та, спадщина, стипендії, пенсії і т.д.), утримання торговельних і дипломатичних представництв, процентів й дивідендів від капіталовкладень, платежі за ліцензії, технічну допомогу, го­норари, військові видатки за кордоном та ін.

Торговельний баланс, баланс послуг та некомерційних пла­тежів складають поточний платіжний баланс.

Баланс руху капіталів і кредитів — приплив іноземних інве­стицій і позик до країни й надання їх (інвестицій і позик) іншим країнам. Цей баланс має особливе значення, оскільки вивіз капіталу, міжнародна інвестиційна діяльність є однією з основних і найважливіших форм міжнародних економічних відносин.

Крім того є стаття платіжного балансу — це "помилки й пропущення", яка інколи досягає значних величин.

Баланси міжнародних розрахунків займають важливе місце в системі агрегованих (макроекономічних) показників.

При визначенні ВВП, національного доходу враховують чисте сальдо міжнародних вимог і зобов'язань країни. У пла­тіжному балансі відображаються глибинні процеси, що відбу­ваються як в економіці даної країни, так і у світовій. На його стан впливає низка чинників:

• нерівномірність розвитку окремих країн, регіонів, підси­стеми світового господарства;

• структурні кризи;

• зміни в умовах міжнародної торгівлі;

• валютні кризи та коливання валютних курсів;

• розширення масштабів руху капіталів;

• зростання закордонних державних витрат, утому числі і на військові цілі.

Складною проблемою платіжних балансів є їх дефіцит (від'ємне сальдо) за поточними операціями в багатьох країнах світу з різних підсистем світового господарства. Особливо гос­трою ця проблема є для більшості країн, що розвиваються, та країн із перехідною економікою. Для ліквідації незбалансованості пла­тіжного балансу вживають певних заходів.

Традиційно для погашення дефіциту платіжного балансу використовують іноземні кредити й ввезення капіталу.

Методом урівноваження платіжного балансу є також вико­ристання офіційних золотовалютних резервів країни, якщо вона їх має в достатній кількості. Надзвичайним джерелом по­гашення негативного сальдо платіжного балансу може бути в окремих випадках зовнішня допомога у формі субсидій, пільго­вих кредитів тощо. Однак стратегічно для ліквідації дефіцитного платіжного балансу країна повинна вжити всіх необхідних заходів, спря­мованих на стабільний, збалансований, урівноважений розви­ток національної економіки. Це досягається шляхом розвитку імпортно-замінних виробництв, стимулювання експорту, а го­ловне — загального зростання національної економіки на кон­курентній пропорційній основі.

У цілому ж для врівноваження пасивного платіжного балан­су уряд може використовувати кілька методів, однак два з них є основними. По-перше, для усунення від'ємного сальдо платі­жного балансу уряд може здійснювати адміністративні заходи — регламентувати імпорт, використовувати мито, квоти, ліцензії, обмеження переказів, втечу капіталів тощо. По-друге, важливим методом врівноваження платіжного балансу є зміна об­мінного курсу національної валюти.